Справа № 2603/12384/12

Постанова

іменем України

29.10.2012

Суддя Деснянського районного суду м.Києва Котович О.Л. з участю прокурора Сьоми Н.Б., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, при секретарі Двірко Т.В., попередньо розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Дана кримінальна справа надійшла з Апеляційного суду м.Києва за підсудністю з обвинувальним висновком після проведення додаткового розслідування.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачений в перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні дій, які явно виходили за межі наданих йому повноважень, заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам громадянина ОСОБА_7 та державним інтересам, супроводжувались насильством, ображали особисту гідність потерпілого за відсутності ознак катування.

Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачений в неналежному виконанні службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки та завдало істотної шкоди державним інтересам.

Прокурор вважає можливим призначити справу до судового розгляду, проти чого не заперечують захисники і обвинувачені.

Представник потерпілих ОСОБА_3 за підтримки представника потерпілих ОСОБА_4 заявив клопотання про повернення справи на додаткове розслідування у зв'язку з тим, що :

під час досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, зокрема, порушені вимоги ч.7 ст.374 КПК України,

необхідно притягнути до кримінальної відповідальності інших осіб,

дії обвинувачених необхідно кваліфікувати за статтею КК України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, і для пред'явлення обвинувачення за ст.371 КК України, яке до цього не було пред'явлено.

У цьому клопотанні одночасно оскаржуються дії (бездіяльність) слідчого, який відмовив у задоволенні клопотань представника потерпілих в порядку ст.217 КПК України і така скарга підлягає розгляду при попередньому розгляду справи згідно вимог ст.234 КПК України.

Крім того, з апеляційного суду надійшли три клопотання представника потерпілого в порядку ст.217 КПК України, які слідчий не розглянув і спрямував до апеляційного суду.

Належним чином повідомлені про час і місце попереднього розгляду справи потерпілі в суд не з'явились і клопотань не надіслали, їх неявка не перешкоджає попередньому розгляду справи.

Вислухавши думки присутніх учасників процесу, вивчивши справу в межах процедури, обмеженої колом питань, що з'ясовуються суддею згідно вимог ст.237 КПК України, вважаю, що клопотання представника потерпілих підлягає частковому задоволенню, а справа поверненню на додаткове розслідування з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.246 КПК України при попередньому розгляді справи суддя за клопотаннням представника потерпілого повертає своєю постановою справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час провадження досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Такі порушення вимог КПК України, які унеможливлюють призначення справи до судового розгляду, були допущені при додатковому розслідуванні справи, виконанні вимог ст.217 КПК України та складанні обвинувального висновку і вони виявлені при вивченні справи.

Зідно ч.2 ст.246 КПК України суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника.

Прокурор, обвинувачені і їх захисники такі клопотання не заявляли.

Представник потерпілого до переліку осіб, наділених правом такого клопотання, не входить, цей перелік вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.

У зв'язку з викладеним суд на даній стадії процесу не перевіряє наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

Також згідно ч.2 ст.246 КПК України за клопотанням представника потерпілого суддя може повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.

За результатами вивчення справи суд вважає слушними доводи представника потерпілих про наявність підстав для кваліфікації дій обвинувачених за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, і для пред'явлення їм обвинувачення за ч.3 ст.371 КК України, яке до цього не було пред'явлено.

Згідно ч.5 ст.234 КПК України дії слідчого можуть бути оскаржені до суду і цим правом скористався представник потерпілих у своєму клопотанні, хоча і не дотримався при цьому відповідної процесуальної форми.

У відповідності до положень ч.6 ст.234 КПК України скарги на дії слідчого розглядаються судом при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Закон не містить заборони для розгляду скарги на дії слідчого, які у клопотанні представника потерпілих є однією з підстав для повернення справи на додаткове розслідування.

Суд вважає, що слідчий порушив вимоги ст.217 КПК України, коли відхилив низку відповідних клопотань представника потерпілих, а також взагалі не розглянув такі плопотання у встановлений законом строк за правилами, передбаченими ст.129 КПК України.

Згідно ч.7 ст.374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для органів досудового слідства при додатковому розслідуванні.

Передбачається, що лише в разі повного і безумовного виконання слідчим вказівок апеляційного суду справа може бути повторно направлена в суд з обвинувальним висновком.

Згідно абз.4 п.13 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" вказівки суду є обов'язковими для слідчого. Якщо останній не дослідив обставин, зазначених у постанові про повернення справи на додаткове розслідування, проведене досудове слідство може бути визнане однобічним і неповним (п.2 ч.2 ст.368 КПК), що є підставою для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування ( п.1 ч.1 ст.367 КПК).

Таким чином, згадане роз'яснення Верховного Суду України не дозволяє призначити до судового розгляду справу і ухвалити вирок за неповними матеріалами додаткового розслідування.

В ухвалі від 14 травня 2012 року Апеляційний суд м.Києва, який повернув справу на додаткове розслідування, на підставі грунтовного аналізу доказів і всіх обставин справи дійшов висновку про неможливість ухвалення по цій справі будь-якого остаточного рішення як апеляційним, так і місцевим судом, без проведення додаткового розслідування і розробив для слідчого комплекс процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи та збір нових доказів.

При цьому апеляційний суд зобов'язав слідчого не тільки механічно виконати певний перелік слідчих дій, а одночасно системно проаналізовувати і оцінити зібрані нові докази і за результатами прийняти відповідні узгоджені процесуальні рішення.

Слідчий не виконав в повному обсягу вказівки апеляційного суду, викладені в ухвалі від 14 травня 2012 року, комплексне і узгоджене виконання яких дозволяло встановити істину у справі і дійти достовірних висновків про обставини смерті ОСОБА_7, і тим самим слідчий не виконав вимоги ч.7 ст.374 КПК України, що робить неможливим призначення справи до судового розгляду.

Так, апеляційний суд при поверненні справи на додаткове розслідування вказав на неконкретність і суперечливість пред'явленого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обвинувачення і вимагав визначитись з повним колом обов'язків цих працівників міліції відповідно до конкретних обставин затримання і смерті ОСОБА_7, дотриматись при цьому вимог ст.132 КПК України при складанні постанови про притягнення як обвинуваченого.

Слідчий думку апеляційного суду проігнорував.

При винесенні постанови про притягнення ОСОБА_6 як обвинуваченого за ч.2 ст.367 КК України допущено порушення ст.132 КПК України внаслідок неузгодженості висновків слідчого про склад вчиненого злочину з описом обставин його вчинення.

Так, в шостому абзаці мотивувальної частини постанови зазначено, що неналежне виконання ОСОБА_6 службових обов'язків через несумлінне ставлення до них заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам ОСОБА_7 та державним інтересам \т.19 а.с.33\.

Така кваліфікуюча ознака (істотна шкода) передбачена диспозицією ч.1 ст.367 КК України.

В передостанньому абзаці мотивувальної частини згаданої постанови при кваліфікації дій ОСОБА_6 зазначено, що неналежне виконання ОСОБА_6 службових обов'язків через несумлінне ставлення до них спричинило тяжкі наслідки та завдало істотну шкоду державним інтересам \т.19 а.с.34\.

Така кваліфікуюча ознака (тяжкі наслідки) передбачена диспозицією ч.2 ст.367 КК України \т.19 а.с.34\.

Також допущені протиріччя між обвинуваченнями, які пред'явлені ОСОБА_5 і ОСОБА_6, і ці протиріччя не дозволяють призначити справу до судового розгляду, оскільки суд розглядає справу виключно в межах пред'явленого обвинувачення і не вправі вийти за його межі самостійно.

Так, наслідком службової недбалості ОСОБА_6 слідчий в пред'явленому йому обвинуваченні зазначив тяжкі наслідки у вигляді смерті ОСОБА_7 \т.19 а.с.34\.

При кваліфікації дій ОСОБА_5 наслідком перевищення ним службових повноважень слідчий зазначив лише істотну шкоду охоронюваним законом правам ОСОБА_7 і його смерть наслідком цього службового злочину не вважає, хоча тяжкі наслідки, які охоплюють смерть потерпілого, передбачені диспозицією ч.3 ст.365 КК України \т.19 а.с.47\.

В пред'явленому ОСОБА_5 обвинуваченні не конкретизовано, які його законні вимоги не виконав ОСОБА_7, скоївши тим самим злісну непокору, передбачену ст.185 КУпАП, які протиправні дії ОСОБА_7 викликали ці законні вимоги ОСОБА_5 і в чому злісна непокора виражалась.

Без викладення в постанові про притягнення як обвинуваченого цих обставин неможливо проводити судовий розгляд справи про перевищення службових повноважень ОСОБА_5, оскільки з тексту обвинувального акту досудового слідства не вбачається, чи вважає слідчий законним доставлення ОСОБА_7 до чергової частини міліції.

При виявленні і викладенні згаданих вище протиріч суд на даній стадії процесу жодним чином не ставить за мету висловитись щодо правильності кваліфікації дій обвинувачених, оскільки це заборонено законом, а лише звертає увагу на виявлену при вивченні справи в межах процедури попереднього розгляду неузгодженість і нелогічність в текстах обвинувальних актів досудового слідства.

При виконанні вказівки апеляційного суду про огляд всіх 479 файлів з відеозаписами з камер спостереження в черговій частині міліції слідчий порушив вимоги ст.ст.190, 191, 195, 85 КПК України, оскільки в складеному за результатами огляду протоколі не відображено події, які слідчий з понятими спостерігав на відеофайлах, а зафіксовано лише зовнішній опис компакт-дисків і кількість файлів на них.

Результати відтворення відеофайлів і їх зміст зафіксовані не в протоколі огляду, а в доданій до протоколу таблиці, але ця таблиця не підписана понятими.

Закон дозволяє додавати до протоколу відповідні схеми, фотознімки, плани, документи, які мають лише ілюструвати для наочності результати огляду і як додатки не несуть самостійного доказового значення на відміну від оформленого за вимогами закону протоколу слідчої дії \т.18 а.с.23, 24-70\.

При додатковому розслідуванні не виконана вказівка апеляційного суду про встановлення і допит всіх зафіксованих камерами спостереження громадян в період перебування в міліції ОСОБА_7, в тому числі, медичних працівників, а в рапорті слідчого про неможливість допитати всіх осіб за вказівкою апеляційного суду ця неможливість ніяк не обгрунтована \т.19 а.с.14\.

Така позиція слідчого не відповідає абз.5 п.13 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", за яким невиконання органом досудового слідства слідчої дії, зазначеної в постанові суду, допускається лише в разі, коли провести її фактично неможливо. Про це, а також про можливість підтвердження обставин, які мають бути встановлені за рішенням суду, іншими доказами або за допомогою додаткових процесуальних дій необхідно зазначити у відповідних процесуальних документах.

На виконання вказівок апеляційного суду слідчий отримав інформацію, зняту з каналів зв'язку, але в матеріалах додаткового розслідування крім роздруківок номерів немає жодного документу, спрямованого на те, щоб за допомогою цих роздруківок усунути суперечності в показаннях ОСОБА_5, ОСОБА_6, працівників швидкої медичної допомоги, членів добового наряду, свідка ОСОБА_8, правильно з'ясувати зміст та оцінити їх дії.

Слідчий ці роздруківки не оглянув і не проаналізував, жодних висновків з отриманих даних не зробив, а отриманий від ПАТ "Укртелеком" диск з інформацією про вхідні з'єднання екстреного короткого номеру "103" слідчий навіть не оглянув і не роздрукував \т.18 а.с.118, 119\.

Свідок ОСОБА_8 під час додаткового розслідування розшуканий не був і додатково не допитаний з огляду на інформацію, зняту слідчим з каналів зв'язку \т.18 а.с.71\.

Не виконана вказівка апеляційного суду про встановлення при додатковому розслідуванні обставин отримання ОСОБА_7 всіх виявлених на його тілі тілесних ушкоджень, причин виявлених слідів, схожих на кров у його внутрішніх органах, а спрямовані на з'ясування як цих обставин, так і обставин смерті ОСОБА_7 в цілому, клопотання представника потерпілих в порядку ст.217 КПК України були безпідставно відхилені невмотивованими постановами слідчого, а тому скарга на дії слідчого при виконанні вимог ст.217 КПК України підлягає задоволенню \т.19 а.с.60-71, 73-74, 88-92, 94-96\.

Слідчий порушив вимоги ч.1 ст.129 КПК України, оскільки він був зобов'язаний задовольнити клопотання представника потерпілих, який просив встановити обставини, що мають значення для справи.

При відхиленні клопотань в порядку ст.217 КПК України слідчий не роз'яснив їх авторам порядок і строки оскарження своїх постанов в порядку ст.234 КПК України, а тому потерпілі і їх представник були позбавлені можливості оскаржити дії слідчого прокурору.

Прокурор відповідно до положень ст.235 КПК України протягом трьох днів мав розв'язати скарги і за результатами їх розгляду міг не затвердити обвинувальний висновок і прийняти інше рішення, передбачене ст.229 КПК України.

В справі немає скарг прокурору від потерпілих і їх представника в порядку ст.234 КПК України і відсутні відповіді прокурора за результатами перевірки таких скарг.

Крім того, 24 вересня 2012 року до прокуратури м.Києва надійшли клопотання представника потерпілого №№ 5, 6, 7, які слідчий в порушення вимог ст.ст.217, 129 КПК України в триденний строк не розглянув, 2 жовтня 2012 року через 8 днів після отримання клопотань склав обвинувальний висновок, а 5 жовтня 2012 року через 11 днів після отримання надіслав згадані клопотання до апеляційного суду.

Скарга на дії слідчого при внесенні неправдивих відомостей до протоколу огляду місця події і трупа ОСОБА_7 не може бути розглянута при попередньому розгляді справи, оскільки це потребує дослідження і оцінки доказів, що зараз є неможливим.

Не можна вважати виконаною і вказівку апеляційного суду про перевірку законності винесених у справі постанов про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників швидкої медичної допомоги і працівників міліції, в тому числі і відносно наявності причинно-наслідкового зв'язку між їх діями (бездіяльністю) та настанням наслідків у виді смерті ОСОБА_7, оскільки висновок про законність прийнятого слідчим рішення має зробити службова особа, наділена правом скасування постанови слідчого.

З матеріалів справи не вбачається коло повноважень і право посадовців прокуратури, які висловились щодо законності рішень слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи, скасувати перевірені ними постанови слідчого \т.19 а.с.15-19, 20-27\.

Апеляційний суд при поверненні справи на додаткове розслідування зазначав, що відповідно до вимог ст.223 КПК України резолютивна частина обвинувального висновку повинна логічно випливати з описової частини і відповідати їй.

Крім того, закон вимагає в описовій частині обвинувального висновку зазначити зібрані в справі докази, відомості про потерпілого, наведені обвинуваченими доводи на свій захист і результати їх перевірки.

Ці вимоги закону при складанні обвинувального висновку слідчий не виконав і не зазначив в ньому відомості про потерпілого, крім прізвища і ініціалів.

При обраній обвинуваченими позиції невизнання вини слідчий в обвинувальному висновку не зазначив доводи, наведені ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на свій захист, і результати перевірки цих доводів.

Відсутність в справі показань ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в якості обвинувачених і викладення ними обставин події лише в якості свідків не звільняла слідчого від виконання вимог ч.2 ст.223 КПК України щодо змісту описової частини обвинувального висновку.

В порушення вимог закону слідчий в обвинувальному висновку послався як на докази вини ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на протокол огляду місця події і трупа, на фототаблиці до протоколу, на протоколи додаткового огляду місця події, на план чергової частини, на фототаблиці, але не зазначив при цьому які фактичні дані встановлені цими документами \т.19 а.с.130-131\.

Доказами, згідно ст.65 КПК України, є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються обставини справи.

Перелічення в описовій частині обвинувального висновку лише протоколів слідчих дій без викладення їх результатів є порушенням вимог ч.2 ст.223 КПК України.

З описовою частиною обвинувального висновку не узгоджено список осіб, що підлягають виклику в судове засідання.

Так, в описовій частині обвинувального висновку слідчий навів показання свідка ОСОБА_9, але не включив його до списку осіб, що підлягають виклику в судове засідання \т.19 а.с.122, 139-140\.

І навпаки, до згаданого списку включені потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_7, але їх показання в описовій частині обвинувального висновку не наведені і тому з тексту цього підсумкового документу досудового слідства не вбачається необхідність виклику потерпілих в суд, оскільки невідомо, які показання вони можуть дати в суді \т.19 а.с.139, 105-131\.

Наведене вище свідчить про недодержання слідчим вимог ст.ст.132, 223 КПК України, що вже само по собі є самостійною підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

До списку осіб для виклику в суд слідчий не включив захисників.

В порушення вимог ст.224 КПК України до обвинувального висновку не додані довідки :

про речові докази,

про цивільний позов,

про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову,

про судові витрати в справі за час досудового слідства.

Вади обвинувального висновку не дозволяють суду призначити справу до судового розгляду і тягнуть повернення справи на додаткове розслідування, оскільки при призначенні справи до судового розгляду суд має виконати вимоги ст.254 КПК України і негайно вручити підсудному копію обвинувального висновку.

Складений з порушеннями вимог закону обвинувальний висновок ( його копія) не може бути вручена підсудному і законом не передбачена процедура приведення обвинувального висновку до вимог закону після призначення справи до судового розгляду.

Перевірка відповідності вимогам закону обвинувального висновку передбачена п.3 ч.1 ст.237 КПК України.

Вручення підсудному копії обвинувального висновку, який складений з порушеннями закону, порушує право підсудного на захист.

При поверненні справи на додаткове розслідування апеляційний суд звертав увагу органу досудового слідства на те, що при закритті слідчим справи за ч.3 ст.365 КК України і відмові в порушенні кримінальної справи за ст.115 КК України кримінальний закон містить значну кількість інших складів злочинів з кваліфікуючою ознакою у вигляді настання смерті потерпілого, але орган досудового слідства з огляду на факт смерті ОСОБА_7 рішення з цих питань не приймав.

Під час додаткового розслідування думка апеляційного суду з цього питання була проігнорована, слідчий відмовив в порушенні кримінальної справи лише ознаками злочинів, передбачених ст.ст.118, 121, 115 КК України, і поза правовою оцінкою факту смерті ОСОБА_7 залишились інші злочини з наслідком у вигляді смерті потерпілого, передбачені, зокрема, ст.ст.116, 119, 135, 136, 139, 140, 146, 371 ч.3 КК України \т.19 а.с.53-54\.

За викладених обставин призначення справи до судового розгляду неможливе, оскільки таке рішення завідомо поставить суд у становище органу по збору доказів винності чи невинності обвинувачених, а не органу судочинства, який згідно п.4 ч.1 ст.129 Конституції України зобов'язаний не виконувати роботу слідчого і усувати в судовому засіданні недоліки досудового слідства, а має забезпечити змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Така позиція суду узгоджується з вимогами ст.ст.16-1, 22, 260 КПК України.

При цьому закон, а саме ст.ст.367 і 368 КПК України, передбачають такі підстави для скасування вироку, як однобічність і неповнота досудового слідства, якими, зокрема, визнається недослідження обставин, зазначених в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо.

З матеріалів даної справи не вбачається неможливість дослідити всі обставини, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 14 травня 2012 року про повернення справи на додаткове розслідування.

Вивчивши справу і виявивши ігнорування слідчим вказівок апеляційного суду при поверненні справи на додаткове розслідування, суд ніяким чином не висловлює зараз свою думку щодо доведеності чи недоведеності вини обвинувачених чи недопустимості зібраних доказів, а лише констатує факт.

Згідно ст.246 КПК України при поверненні справи на додаткове розслідування з попереднього розгляду суддя в постанові зазначає підстави повернення справи і може, а не зобов'язаний, вказати, які слідчі дії повинні бути проведені при додатковому розслідуванні.

За викладених вимог закону і неможливості на даній стадії процесу висловитись щодо доведеності вини і допустимості доказів суд не складає для слідчого план додаткового розслідування і вважає достатнім зобов'язати слідчого виконати в повному обсязі і безумовно вказівки Апеляційного суду м.Києва, викладені в ухвалі від 14 травня 2012 року, а також виконати всі слідчі дії, які зазначені в клопотаннях представника потерпілих в порядку ст.217 КПК України, що прилучені до справи.

Задоволенням цих клопотань буде досягнута не тільки мета всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, а також будуть дотримані, а не тільки задекларовані, вимоги закону про змагальність кримінального процесу.

Запобіжним заходом обвинуваченим суд залишає підписку про невиїзд з огляду на дані про їх особу і відсутність в справі даних про наявність відповідних ризиків, пов'язаних з можливістю їх ухилення від досудового слідства і суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.237, 244, 246, 234 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання представника потерпілих ОСОБА_3 про повернення справи на додаткове розслідування і скаргу на дії (бездіяльність) слідчого при виконанні вимог ст.217 КПК України задовольнити.

Кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, і ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, повернути прокурору м.Києва на додаткове розслідування.

Запобіжним заходом ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишити підписку про невиїзд.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду.

Суддя :