УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4627/2012Головуючий суду першої інстанції:Кротова Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

"31" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В

СуддівСинельщікової О.В. Чистякової Т.І.

При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення, за апеляційними скаргами ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2009 року йому належить квартира АДРЕСА_1. Після укладення угоди, колишні наймачі квартири - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом з неповнолітніми дітьми продовжують проживати у спірній квартирі на підставі договору суборенди, який закінчив свою дію 01.12.2011 р. Просив суд усунути перешкоди в користуванні своєю власністю шляхом виселення відповідачів разом з дітьми з вказаної квартири.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2012 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 та виселено з зазначеної квартири ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 без надання іншого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 107,30 грн.

На вказане рішення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_8 зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на такі обставини справи як те, що ТОВ «Керолл» продало квартиру позивачу в порушення умов договору оренди від 03.06.2008 р., укладеним між ТОВ «Керолл» та ОСОБА_10, а саме: не повідомило орендатора про намір продажу квартири та не надало можливості орендатору скористатися переважним правом на купівлю спірної квартири. ОСОБА_10 вказує, що оскаржуване рішення порушує його права, оскільки орендодавець ТОВ «Керолл» не мав права розпоряджатися зданою в оренду квартирою протягом строку дії договору оренди, вважає, що у нього є всі права на пролонгацію договору оренди з правом викупу і з правом на передачу спірної квартири в суборенду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_10 задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а тому відповідно до вимог ст. ст. 317, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування, розпорядження своїм майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29.12.2009 р. ОСОБА_7 придбав у ТОВ «Керолл» квартиру АДРЕСА_1. В спірній квартирі проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на підставі договору суборенди від 01.05.2009 р., укладеним між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 Відповідно до п. 3.1. термін дії вказаного договору - 2 року та 7 місяців. На теперішній час термін дії вказаного договору закінчився.

Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріпляє право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Рішенням апеляційного суду АР Крим від 14.03.2011 р. за позовом ТОВ «Керолл» до ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_14 про визнання договорів оренди та суборенди недійсними було встановлено, що 03.06.2008 р. в м. Москва між засновником ТОВ «Керолл» ОСОБА_15 та ОСОБА_10 укладено договір оренди квартир №№ 26, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 39, 40 по АДРЕСА_2, згідно з яким товариство передало ОСОБА_10 вказані квартири в оренду на 2 роки 9 місяців. Вартість вказаного майна встановлена відповідно до п. 1.2 Договору в розмірі 8147120 руб. 80 коп.

01.05.2009 р. ОСОБА_10 в м. Євпаторія передав в суборенду квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_16 строком на 2 роки 7 місяців зі сплатою оренди за весь час дії договору в розмірі 10 тис. доларів США, що складало 77 тис. грн.

Згідно з рішенням виконкому Євпаторійської міської ради № 914/4 від 29.12.2007 р. за ТОВ «Керолл» визнано право власності на 14 квартир, а саме: №№ 26, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 38, 39, 40, 41, а також приміщення цокольного поверху будинку АДРЕСА_2.

На час вирішення цього спору судом відповідачі та ОСОБА_10 не надали доказів незаконності виникнення права власності на спірну квартиру у ТОВ «Керолл», яке продало квартиру позивачу.

Таким чином, ОСОБА_7 з 2009 р. є власником квартири АДРЕСА_1, а відтак має право на усунення перешкод у користуванні своїм майном. Будь-яких доказів на підтвердження законності знаходження відповідачів в спірній квартирі судам не надано.

Доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_10 права переважної купівлі спірної квартири не засновані на законі, оскільки цей договір укладено не з власником квартири, яким було ТОВ «Керолл», а ОСОБА_10 будь-яких прав на квартиру не має. Крім того, умови цього договору, норми цивільного законодавства не передбачають таких прав орендаря.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

Судді: