УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1488/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л.
"24" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.
При секретаріМартиненко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання майна особистою приватною власністю, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про визнання майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, особистою приватною власністю на підставі ч. 6 ст. 57 СК України.
Вимоги позову мотивовані тим, що зазначене нерухоме майно було придбано позивачкою у період фактичного припинення шлюбних відносин сторін за її особисті кошти.
Не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до суду про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя - зазначеної квартири.
Вимоги позову ОСОБА_7 мотивував тим, що зазначена квартира була придбана сторонами у період спільного проживання у зареєстрованому шлюбі, а тому є їхньою спільною сумісною власністю відповідно до положень ст. 60 СК України. Угоди щодо добровільного поділу зазначеного майна сторони не досягли.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений: визнано за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить суд скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Так апелянт зазначає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання спірного нерухомого майна особистою приватною власністю ОСОБА_6
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що шлюб сторін, зареєстрований 28 серпня 1998 року, розірваний рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 31 жовтня 2007 року (а.с. 7).
Згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Феодосійської міської ради АР Крим 12 червня 2007 року, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету № 736 від 30 травня 2007 року (а.с. 3, 8).
Згідно з ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Ухвалюючи рішення про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_6 спірної квартири на підставі ч. 6 ст. 57 СК України та відмовляючи у позові ОСОБА_7 про її поділ, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_6 у період фактичного припинення шлюбних відносин, а отже і відсутності підстав для визначення даної квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону - ч. 6 ст. 57 СК України.
Так, рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 31 жовтня 2007 року про розірвання шлюбу між сторонами, яке не оспорене та набрало законної сили, встановлено, що подружжя фактично припинили шлюбно-сімейні відносини з грудня 2006 року (а.с. 7).
З матеріалів справи вбачається також, що 14 лютого 2007 між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_8 укладений договір про дольову участь у будівництві, за умовами якого сторонами взяті обов'язки про участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку та визначені порядок та умови набуття права власності ОСОБА_6 на трикімнатну квартиру в цьому будинку, зокрема, визначено, що вартість введеного в експлуатацію жилого фонду (квартири) становить 227 250, 00 грн. (пункт 1.4.), оплата ОСОБА_6 здійснюється поетапно у строк до введення будинку до експлуатації (пункт 2.1.) (а.с. 29-30).
По закінченню будівництва та введення будинку до експлуатації на підставі рішення виконкому Феодосійської міської ради № 376 від 30 травня 2007 року (а.с. 8) ОСОБА_6 12 червня 2007 року видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру (а.с. 3).
Беззаперечних доказів, які б свідчили про поновлення шлюбно-сімейних відносин сторін після припинення їх у грудні 2006 року, ОСОБА_7 суду не надано.
Довід відповідача ОСОБА_7 про те, що в рахунок оплати за спірну квартиру увійшли гроші, отримані за договором купівлі-продажу квартири сторін, що належала їм на праві спільної часткової власності, не можна визнати доказом поновлення шлюбно-сімейних відносин на період придбання спірної квартири, оскільки, цей правочин здійснений сторонами після придбання квартири ОСОБА_6- 26 липня 2007 року (а.с. 40).
Не можуть бути визнані такими доказами пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які пояснили лише те, що ОСОБА_7 також приймав участь у ремонті спірної квартири.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про визнання спірного майна особистою приватною власністю позивачки, як набутого нею за час окремого проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, слід визнати правильним.
Оскаржуючи вищевказаний висновок суду першої інстанції, апелянт посилається на рішення Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 03 квітня 2012 року, яким відмовлено у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання його особою, що втратила право користування жилою площею у спірній квартирі, оскільки ОСОБА_7 є її співвласником.
Однак, зазначене не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з таких підстав.
Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, в задоволенні позову, заявленого на підставі ст.ст. 71,72 ЖК України відмовлено, оскільки спірна квартира придбана в період шлюбу, а положення ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України презюмують виникнення спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час дії зареєстрованого шлюбу.
Проте, питання щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_7 права власності на вказане майно є предметом спору у даній справі за позовом, пред'явленим на підставі ч. 6 ст. 57 СК України, рішення по якій переглядається в апеляційному порядку.
З урахуванням іншого предмету спору по вказаній справі, та обставин, які підлягали доказуванню при її розгляді, колегія суддів не може погодитись з доводом апеляційної скарги про безпідставність неврахування судом першої інстанції висновків суду у рішенні від 03 квітня 2012 року щодо наявності у ОСОБА_7 права власності на спірну квартиру.
Доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом за чиї саме кошти придбана спірна квартира, зокрема, неврахування судом того, що в рахунок оплати за спірну квартиру увійшли також гроші матері ОСОБА_7, отримані при відчуженні її особистого майна, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не стосуються предмету спору.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишенню без змін рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2012 року.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Л.О Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова