Справа № 2517/7581 Провадження № 22-ц/2590/3466/2012 Головуючий у I інстанції - Коротка А.О.
Категорія - цивільна Доповідач - Губар В. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддігубар в.с.,
суддів:шемець н.в., мамонової о.є.,
при секретарі:летуті ю.м.
за участю:кантура о.а.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2012 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, третя особа - Прилуцька міська державна нотаріальна контора, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по даній справі, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
Оскаржуваною ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2012 року заява ОСОБА_2 задоволена.
Накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Накладено арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Заборонені будь-які дії по відчуженню квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також по відчуженню житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, до вирішення по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Прилуцька міська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в своїй заяві про забезпечення позову позивач безпідставно вказує про його наміри продати житловий будинок, оскілки відповідно до положень ст. 151 ЦПК України не надав суду належних доказів на підтвердження своїх вимог.
Апелянт посилається на те, що в порушення вимог ст. 120 ЦПК України йому разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі не були надіслані документи, які вказані в додатку до позовної заяви, а натомість була направлена копія рішення, яка не зазначена в додатках до позовної заяви.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції були порушені вимоги п. 5 ст. 153 ЦПК України, оскільки йому не направлялась копія ухвали про забезпечення позову.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову по даній справі - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відпорвідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Вирішуючи зазначене питання про забезпечення позову, та задовольняючи заяву про забезпечення позову по даній справі, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в будь-який час відповідачка по справі може продати спірне майно і з таким висновком погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.
Згідно з ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається із матеріалів справи, заявлені позивачем ОСОБА_2 вимоги полягають у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою на майно ОСОБА_3 після його смерті - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок по АДРЕСА_2.
Позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки ОСОБА_1 має на меті в подальшому відчужити спірне майно.
Отже, враховуючи позовні вимоги та те, що спірне майно є предметом спору по даній справі і вирішується питання про визнання недійсним свідоцтва на спадщину за заповітом (нерухоме майно), що змусило позивача звертатися до суду за захистом свого права, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вимоги ОСОБА_2 мають бути забезпечені і з дотриманням положень ст. 152 ЦПК України наклав арешт на спірне нерухоме майно.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Обставини, на які посилається заявник є обґрунтованими і особа, яка володіє спірним майном може у будь-який час ним розпорядитись - продати або подарувати його, тому невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову, у тому числі ті, які застосовані оскаржуваною ухвалою, носять тимчасовий характер. Права відповідача ОСОБА_1 на користування належним йому майном не порушуються накладенням арешту на нього.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути належною підставою для скасування заходів забезпечення позову.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:Судді: