Справа № 2516/766/12 Провадження № 22-ц/2590/3204/2012 Головуючий у I інстанції - Киреєв О.В.

Категорія - цивільна Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Губар В.С.,

суддів: Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,

при секретарі:Летуті Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „Аграрій" на заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства „Аграрій" про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ДП „Аграрій" просить скасувати заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним заочним рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Розірвано договір оренди землі від 10 жовтня 2006 року, укладений між сторонами, зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 листопада 2006 року № 0406856000109. В задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Апелянт вважає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для розгляду справи та ухвалення рішення по суті позовних вимог, оскільки представник відповідача у судовому засіданні був відсутній з поважних причин.

На думку апелянта позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності несплати орендної плати, отже оскаржуване рішення суду ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим в силу ч.4 ст. 60 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 6.23 га, розташованої на території Носівської міської ради, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЧН № 113352 від 28 листопада 2003 (а.с. 10).

10 жовтня 2006 року між ОСОБА_5 та ДП «Аграрій» було укладено договір оренди землі, згідно умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування для ведення сільськогосподарського виробництва належну позивачу земельну ділянку строком на 6 років (а.с. 8-9).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди підлягає розірванню у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати, а вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що на час розгляду справи позивач одержав орендну плату.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, ч. 1 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, зазначене право орендодавця кореспондується обов'язку орендаря щодо своєчасного внесення орендної плати.

Крім того, обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату передбачений і п.п. 9, 11 договору оренди землі від 10 жовтня 2006 року, згідно якого орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2% від вартості земельної ділянки - 922,72 грн., плата вноситься у натуральній формі продукцією власного виробництва на ринкових цінах у грошовому виразі, орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року.

Згідно письмових пояснень позивача, відповідач виплатив йому орендну плату тільки після подання ним позовної заяви, тобто у 2012 році, що свідчить про невиконання умов договору оренди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст.ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, ДП «Аграрій» не було надано суду першої інстанції та не представлено апеляційному суду належних та допустимих доказів сплати ОСОБА_5 орендної плати за користування належної останній земельної ділянки вчасно.

Враховуючи те, що своєчасна сплата орендної плати є обов'язком орендаря і цей обов'язок визначений у розділі „Орендна плата" спірного договору, а орендар покладені на нього зобов'язання по виплаті позивачу орендної плати не виконав, виходячи з вимог ст. 32 Закону України „Про оренду землі", 96 ЗК України, а також розділу „Орендна плата" та п. 31 умов Договору, апеляційний суд знаходить, що висновок суду першої інстанції про необхідність розірвання оспорюваного договору оренди є обґрунтованим.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення орендної плати, враховуючи, що на час розгляду справи позивач одержав орендну плату, що підтверджується письмовими поясненнями заявою ОСОБА_5

Положеннями земельного законодавства не визначено обов'язок орендодавця повідомляти орендаря про форму розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору, а отже доводи апеляції про те, що кошти позивачу не були виплачені саме з її вини і мають місце ознаки прострочення кредитора, є хибним тлумаченням законодавства з боку відповідача.

Стосовно тверджень апелянта про порушення судом вимог п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, то вони спростовуються матеріалами справи, так як розгляд справи відбувався у відкритому судовому засідання за участю представника позивача, а з матеріалів справи не вбачається подання апелянтом до суду клопотань чи заяв про відкладення розгляд справи з зазначенням поважності причин неявки.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не мав законних підстав ухвалювати рішення по суті заявлених вимог та повинен був зупинити провадження у справі, не заслуговують на увагу, оскільки оскарження ухвали про відкриття провадження, враховуючи положення ст.ст. 201, 202 ЦПК України, не є підставою для зупинення провадження у справі. Крім того, аналогічна апеляційна скарга ДП «Аграрій» на ухвалу судді Носівського районного суду про відкриття провадження вже була розглянута апеляційним судом та, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, прийняте відповідне рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Аграрій" відхилити.

Заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: