ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р. Справа № 33376/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та недоплачених щорічних допомог на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И Л А :

30 березня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дії відповідача по справі незаконними, зобов'язання перерахувати та виплатити йому одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС та щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки, виплату яких передбачено ст.48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-12 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2010 року у справі №2а-1571/10 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 одноразову компенсацію у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 23 340,60 грн. та щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 2007 та 2009 роки в сукупному розмірі 5105 грн., згідно ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова мотивована тим, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачається одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.

Не погодившись із постановою її оскаржило Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує на те, що при винесенні рішення судом не враховані вимоги ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМ України № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому останньою визначена конкретна сума одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю. Також відповідно до ст.95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків; КМ України затверджений механізм надання, порядок та джерела, а також розміри виплати спірної компенсації, через відповідач не вправі їх змінювати.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом другої групи з 17 червня 2008 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та матеріалами справи (а.с.9-11).

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Згідно цієї ж статті цього ж Закону України передбачалася виплата щорічної допомоги на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам І і II групи - 5 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - 4 мінімальні заробітні плати; У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Постановою КМ України № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені абсолютні розміри спірної компенсації, які є відмінними від передбачених вищевказаним Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при розрахунку спірної компенсації позивачеві застосуванню підлягає ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2007 та 2009 роки у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, помилково сформулювавши розолютивну частину щодо стягнення з відповідача компенсації позивачу як інваліду ІІ групи у розмірі 28 345,60 грн., колегія суддів визнає можливим змінити постанову, зазначивши про обов'язок відповідача нарахувати та виплатити одноразову компенсацію позивачу та щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 195, ч.4 ст.196, ч.1 п.2 ст. 198, ст.200, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради - задоволити частково, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2010 року у справі №2а-1571/10 - змінити.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради нарахувати та виплатити одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи на користь ОСОБА_2 в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з врахуванням виплачених сум.

В решті постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2010 року у справі №2а-1571/10 залишити без змін.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С. І. Богаченко

Суддя В.С. Затолочний

Суддя В.Я. Качмар