У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р. № 105245/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Большакової О.О., Довгополова О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про стягнення виплат "дитині війни", -

встановив:

20.01.2011 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить поновити строк звернення до суду, зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 2010 року по січень 2011 року включно та покласти витрати по справі на відповідача.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просив позов задоволити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2011р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про стягнення виплат "дитині війни" в частині зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2010 року по 19.07.2010 року включно залишено без розгляду.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2011р. позов задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м.Луцьку нарахувати та виплатити підвищення пенсії м.Луцьку ОСОБА_1 як дитині війни за період з 20.07.2010 року по 20.01.2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з врахуванням виплачених сум.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни до Законів України про Державний бюджет на відповідні роки не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.

Встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення до пенсії.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо нарахування та виплати позивачам підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялася та діяла в редакції відповідно до якої, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2011 року у справі № 2-а-1688/11/0308 -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Святецький В.В.

Судді: Большакова О.О.

Довгополов О.М.