АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/6828/2012 Головуючий 1-ї інст. -Сугачова О.О.

Справа № 2/2027/1401/2012 Суддя доповідач -Солодков А.А.

Категорія: трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Солодкова А.А.,

суддів колегії -Колтунової А.І., Піддубного Р.М.,

при секретарі -Левшиній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстрой Монтаж»на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстрой Монтаж»про стягнення заборгованості по заробітній платні, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього на свою користь заборгованість по заробітній платні за листопад 2010 року в сумі 1244 грн.; стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені у період з 18.11.2010 р. по 03.11.2011 р. в сумі 25 000, 53 грн. та стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 20.08.2010 року між ним та ТОВ «Дорстрой Монтаж»був укладений безстроковий трудовий договір, відповідно до якого він працював начальником ПТО у відповідача.

18.11.2010 р. його звільнено із займаної посади за згодою сторін. Однак розрахунок при звільненні не було проведено. Не сплачено: заборгованість по заробітній платі, компенсацію за порушення строків виплати зарплати, середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Ці обставини підтверджуються актом перевірки територіальної державної інспекції праці, за виключенням факту виплати заборгованості по заробітній платі, оскільки заробітну плату за листопад 2010 р. він не отримував та у відомості не розписувався. Про нарахування і подальший розрахунок після звільнення його ніхто не сповіщав.

На підтвердження моральної шкоди послався на те, що на його утриманні знаходиться сім'я, зокрема: малолітня дочка та хвора мати -інвалід, що потребує коштів на їх утримання, яких йому бракувало. Ці обставини вимагали від нього матеріального забезпечення, відсутність якого пов'язана з невиплатами відповідача заборгованості по заробітній платі. Звертався до правоохоронних органів для прийняття відповідних заходів щодо відповідача, але до цього часу розрахунок не отримав.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача позов не визнав.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Дорстрой Монтаж»на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за листопад 2010 р. в сумі 1244 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.11.2010 р. по 03.11.2011 р. в розмірі 25 000 грн. 53 коп. та моральну шкоду в розмірі 1500 грн. Стягнуто з ТОВ «Дорстрой Монтаж»на користь держави судовий збір в розмірі 292 грн. 53 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2012 року виправлено описку у рішенні Московського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2012 року. Вказано, у резолютивній частині рішення у реченні другого абзацу «... середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.11.2010 р. по 03.11.2011 р. в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.»

В апеляційній скарзі ТОВ «Дорстрой Монтаж»просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що ОСОБА_3 працював в ТОВ «Дорстрой Монтаж»на посаді начальника ПТО та був звільнений з займаної посади 18.11.2010 року за згодою сторін.

Відповідно до ст. 47 КЗУпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 даного Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При звільненні позивачу видано трудову книжку і 06.04.2011 року поштовим переказом направлено суму компенсації за невикористані дні відпустки та індексацію заробітної плати.

В акті перевірки №20-01-533 від 14.03.2011 року територіальної державної інспекції праці Харківської області зазначено, що заробітна плата ОСОБА_3 за листопад 2010 р. в сумі до виплати 1244 грн. проведена не в день звільнення, а відповідно до відомості на виплату грошей №541 від 10.12.2010 року.

Разом з тим, при розгляді справи в суді першої інстанції не було надано відповідачем відомостей, що зазначена сума ОСОБА_3 була отримана.

Як в суд першої, так і апеляційної інстанції відповідачем не було надано відомості, яка підтверджує факт виплати позивачу зарплати за листопад 2010 року.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року, компенсація обчислюється виходячи з нарахованого, але невиплаченого доходу.

Розрахунок заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проведений на підставі наявних в справі доказів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України та п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач протягом тривалого часу намагався поновити свої порушені права щодо отримання належних йому виплат при звільненні, звертався до правоохоронних органів, має на утриманні малолітню дитину, матір-інваліда. Розмір моральної шкоди визначено в сумі 1500 грн. з урахуванням принципу справедливості та глибини моральних страждань.

Посилання апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст.ст.10 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів на підтвердження факту виплати заробітної плати ОСОБА_3 при звільненні, доказів про наявність особистого підпису позивача у відомості №541 від 10.12.2010 року.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими та такими, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстрой Монтаж»відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: