Справа № 1- 83

2008 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

6 червня  2008 року                          смт. Рожнятів

 Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі :                             головуючої судді Калиній Г.В.

                                             секретаря  Федишин І.П.

                                             прокурора    Тепчука В.В.

з участю  законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 та представника служби у справах дітей Рожнятівської РДА  Равриш Христини Євгеніївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки  та жительки с. Цінева Рожнятівського району Івано-Франківської області, українки, з неповною середньою освітою, позапартійної, одруженої, що має двох неповнолітніх дітей, не працюючої,  раніше не судимої, громадянки України, та

         ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя с. Цінева Рожнятівського району Івано-Франківської області, українця, з середньою освітою, одруженого, що має двоє неповнолітніх дітей, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, громадянина України,  обох у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України ,-

                                  В С Т А Н О В И В :

   Підсудні, будучи батьками неповнолітньої дитини інваліда, яка перебувала на їх утриманні,  злісно ухилялися від її утримання.

         Злочин вчинено при наступних обставинах.

 У 1995 році підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одружилися. Від спільного проживання у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

9 березня 2000 року син ОСОБА_4 визнаний інвалідом дитинства, йому призначена державна соціальна допомога як дитині інваліду з врахуванням надбавки за догляд.

Підсудні, як батьки неповнолітнього сина інваліда, які по закону  зобов»язані його утримувати, від виконання своїх обов»язків по утриманню дитини злісно ухилялися. Вони залишили сина  на утримання та виховання матері підсудної, не цікавилися його життям. Отримувану пенсію по інвалідності та надбавку за догляд за дитиною інвалідом на утримання дитини не надавали, а використовували на власні потреби..

З 1 березня 2007 року по квітень 2008 року вони отримали соціальну допомогу у розмірі  9576 гривень 23 копійки, яку використали на власні потреби.

         Свою вину у вчиненні злочину підсудна ОСОБА_2 визнала частково та  пояснила, що дійсно має двох дітей, синів ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Син ОСОБА_4, який є інвалідом з дитинства,  живе з її матір»ю. Вона отримує допомогу на дитину інваліда та по догляду за дитиною, яку використовує на потреби сім»ї, матері на утримання сина - інваліда кошти дає незначні. Визнає частково позов заявлений до неї про відшкодування коштів, але не має можливості відшкодувати матері збитки, заподіяні утриманням її дитини, тому що ніде не працює. Просить її суворо не карати.

         Підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину  також визнав частково та   дав аналогічні пояснення.

         Крім часткового визнання вини самими підсудними їх вина у вчиненні злочину повністю доведена у судовому засіданні показаннями законного  представника неповнолітнього потерпілого та  зібраними по справі письмовими доказами.

         Представник неповнолітнього потерпілого, вона ж представник цивільного позивача,  ОСОБА_1 цивільний позов не підтримала та пояснила, що дійсно її внук - інвалід ОСОБА_4, а син підсудних, перебуває на її утриманні. Підсудні отримують соціальну допомогу на сина, однак на утримання дитини кошти не дають, а використовують на власні потреби. На утримання дитини-інваліда вона витрачає власну пенсію. Однак на даний час не хоче, щоб дочка відшкодовувала їй витрати, затрачені на утримання дитини, не заперечує, щоб батьки забрали дитину до себе.

         Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_6- спеціаліст служби дітей РДА,  дав показання про те, що приймав участь у обстеженні побутових умов сім»ї підсудних. У процесі обстеження було встановлено, що підсудний зловживає алкоголем,  вчиняє сімейні дебоші. Син ОСОБА_5 має бажання проживати з бабусею. Проживання дитини - інваліда з бабусею є в інтересах дитини.

         Копією свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3  (а.с.49),  підтверджено, що підсудні доводяться йому батьками.

         Висновками ЛКК (а.с.49-50) підтверджено, що син підсудних ОСОБА_4 є інвалідом дитинства.

         Довідкою, виданою управлінням праці та соціального захисту населення (а.с.48) підтверджено, що з лютого 2007 року по квітень 2008 року підсудна отримала на утримання дитини-інваліда та за проведення догляду за дитиною 9576 гривень 99 копійок.

         Актами обстеження матеріально-побутових умов проживання підсудних та законного представника неповнолітнього потерпілого (а.с.19, 66) підтверджено, що син-інвалід підсудних ОСОБА_4 проживає разом з бабусею ОСОБА_1 окремо від підсудних.

          Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що дії підсудних необхідно кваліфікувати за ст. 164 ч.1 КК України, оскільки вони, будучи батьками неповнолітнього сина інваліда,  злісно ухилялися від його утримання.

         Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_2 суд приймає до уваги, те, що вона вчинила  злочин невеликої тяжкості, та її особу, те що до кримінальної відповідальності вона притягається вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні сина ОСОБА_5. Обставин, що обтяжують відповідальність підсудної суд не вбачає,  а обставинами, що пом”якшують  її відповідальність визнає її розкаяння у вчиненому, та тяжке матеріальне становище. Також суд враховує  думку  представника потерпілого  щодо пом»якшення їй покарання. За викладених обставин суд вважає, що найбільш ефективним способом перевиховання підсудної буде покарання у виді штрафу. Також суд вважає за можливе застосувати щодо неї ст. 69 КК України та визначити покарання   у розмірі нижчому від найнижчої межі, визначеної санкцією ст. 164 ч.1 КК України для даного виду покарання.

         Призначаючи покарання підсудному  ОСОБА_3  суд також приймає до уваги, те, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, та його особу, те що до кримінальної відповідальності він притягається не вперше,  однак по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні сина ОСОБА_5. Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного суд не вбачає,  а обставинами, що пом”якшують  його відповідальність визнає його розкаяння у вчиненому та тяжке матеріальне становище сім»ї. Також суд враховує  думку  представника потерпілого  щодо пом»якшення йому покарання. За викладених обставин суд вважає, що найбільш ефективним способом перевиховання підсудного буде покарання у виді громадських робіт. Також суд вважає за можливе застосувати щодо нього ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, визначеної для даного виду покарання  санкцією ст. 164 ч.1 КК України.        

         Прокурором в інтересах  потерпілого до підсудних заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди,  заподіяної злочином,  у розмірі  9576 гривень 99 копійок.

         Суд вважає, що матеріальна шкода, заподіяна злочином,  підлягає до відшкодування з підсудних у користь законного представника неповнолітнього потерпілого. Враховуючи, що представник потерпілого позову не підтримала, його слід залишити без розгляду.

         Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України та відповідно до ст.69 КК України призначити їй покарання -штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. що складає п»ятсот десять гривень.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України та відповідно до ст.69 КК України призначити йому покарання - громадські роботи роботи строком шістдесят годин.

         До вступу вироку в законну силу раніше  обрані  запобіжні заходи у виді підписки про невиїзд  засудженій ОСОБА_2 скасувати,  а ОСОБА_3 залишити.

         Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином  залишити без розгляду.

         На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Рожнятівський  районний суд на протязі п”ятнадцяти діб  з часу його проголошення, а засудженою   у той же строк з часу отримання копії вироку.

Суддя :