РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/5737/2012Головуючий суду першої інстанції:Щербіна Д.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. Ф.

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Руснак А.П.,

СуддівАдаменко О.Г., Кірюхіної М.А.,

При секретаріВостріковій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_10, в інтересах Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», на рішення Сакського міськрайонного суду АРК від 25 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 24 березня 2010 року рішенням Сакського міськрайонного суду АРК було розірвано шлюб з відповідачем. Ще до розірвання шлюбу сторонами було укладено письмову угоду про поділ майна. У подальшому нею особисто за власні кошти було придбано: будинок АДРЕСА_2 у м. Саки АРК, квартиру АДРЕСА_1 АРК, автомобіль Peugeot 206 державний номер НОМЕР_2, придбаний за кредитні кошти банку, які позивачка сплачує особисто. Просила про визнання цього майна її особистою власністю.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АРК від 25 червня 2012 року позов ОСОБА_7 задоволено. Визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 у м. Саки АРК. Визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1 АРК. Визнано за ОСОБА_7 право власності на автомобіль Peugeot 206, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10, в інтересах ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 05 листопада 1994 року, який було розірвано рішенням Сакського міськрайонного суду АРК від 24 березня 2010 року.

Квартира АДРЕСА_1 у м. Саки АРК, житловий будинок АДРЕСА_2 у м. Саки АРК та автомобіль Peugeot 206 державний номер НОМЕР_2 придбано вже після укладання угоди між сторонами, 02 березня 2006 року, за якою подружжям визначено їх майнові права у випадку розірвання шлюбу.

Задовольняючи позов ОСОБА_7 про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно є особистою власністю позивачки відповідно до угоди від 02 березня 2006 року та крім того, послався на визнання відповідачем позову як підстави для його задоволення.

З такими висновками суду не можна погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень щодо них.

У відповідності до ст. 64 СК України, дружина та чоловік мають право на укладання між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Посилання позивачки на те, що укладеною між сторонами угодою 02 березня 2006 року режим спільної сумісної власності подружжя щодо придбаного у майбутньому майна було змінено, не можна прийняти до уваги, оскільки це суперечить положенням ст. 57 СК України.

У відповідності до ч.6 ст. 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

На майно, набуте подружжям, навіть тоді, коли вони не проживають разом у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (але без сепарації) поширюється презумпція права спільної сумісної власності. Режим спільної сумісної власності може бути змінений шлюбним договором.

Виходячи з цих положень закону у разі спору заінтересована особа має довести, що певне майно було придбане уже в період окремого проживання та за кошти, які не є сумісними коштами подружжя.

Всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України позивачкою не доведено обставин, якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги.

За ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті відповідачем позову.

Суд першої інстанції цих положень матеріального та процесуального закону не врахував та ухвалив рішення, яке на підставі п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_10, в інтересах Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АРК від 25 червня 2012 року скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання права власності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.

Судді Руснак А.П., Адаменко О.Г., Кірюхіної М.А.,