АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/909/2012
Головуючий по 1-й інстанції САВЧЕНКО
Суддя-доповідач: Герасименко В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого Герасименко В.М.
суддів Денисенко Л.М., Корсун О.М.
за участю прокурора Акулової С.М.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Октябрського району м.Полтава, засудженого ОСОБА_3 на вирок Октябрського районного суду м.Полтава від 20 квітня 2012 року.
Цим вироком
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 23.11.2009 року, остаточно призначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП „Центр незалежної оцінки та експертизи" 100 грн. за проведення судової товарознавчої експертизи.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в наступному.
13.06.2011 року близько 04.10 год., біля нічного клубу „Робін Гуд", що по вул.Леніна, 13, в м.Полтава, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникла сварка, яка переросла в бійку, до якої приєдналися на боці першої із названих потерпілий ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а зі сторони останньої, засуджений ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та інші невстановлені органами досудового слідства особи. В результаті бійки потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді саден шкіри шиї. Такої ж тяжкості тілесні ушкодження були спричинені і ОСОБА_7 Під час бійки у ОСОБА_3 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, реалізуючи який він, діючи повторно, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, шляхом ривка з шиї потерпілого ОСОБА_6 відкрито заволодів золотим ланцюжком вагою 21,69 г. вартістю 4678, 56 грн., чим спричинив останньому матеріальної шкоди на вказану суму.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати, в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, додавши частину невідбутого покарання за вироком від 23.11.2009 року, остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_3 в апеляції, з урахуванням принесених доповнень, прохає вирок суду скасувати, а справу направити для проведення додаткового розслідування, в зв'язку з неповнотою проведеного досудового слідства, оскільки по справі не проведено відтворення обстановки та обставин події злочину, в ході судового слідства не допитані ряд свідків показання яких мають значення для вирішення справи по суті та не оглянутий в судовому засіданні речовий доказ - золотий ланцюжок.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який апеляцію, подану прокурором, що приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, не підтримав та заперечив проти задоволення апеляції засудженого, самого засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію подану засудженим, з урахуванням внесених доповнень, та прохали вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування з огляду на допущені порушення кримінально-процесуального закону та не вірну кваліфікацію дій ОСОБА_3, проти задоволення апеляції прокурора заперечили, заслухавши виступи учасників судового розгляду у судових дебатах та останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, вважає, що апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого повторно та поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.
Твердження засудженого ОСОБА_3 про те, що його вина не ґрунтується на доказах, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_6, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, даними протоколу огляду виданого свідком ОСОБА_8 ланцюжка від 13.06.2011 року, даними висновку судово-медичної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_6
Так, вина ОСОБА_3 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6, який в суді першої інстанції пояснив, що 13.06.2011 року біля 4.10 год. він разом з сестрою ОСОБА_4 та знайомим ОСОБА_7 відпочивали в нічному клубі «Робін Гуд». Під час відпочинку, він вийшов на вулицю, де помітив сварку, що виникла між його сестрою та незнайомою дівчиною, після його втручання в сварку, до місця підійшло близько шести - дев'яти раніше не знайомих осіб, серед яких був і ОСОБА_3, який відразу ж його штовхнув. Розпочалася бійка, під час якої їм наносили удари ногами і руками по тулубу, обличчю та ногам. Коли він в процесі бійки впав, ОСОБА_3 сів на нього зверху та почав душити за шию руками, зірвавши при цьому з його шиї золотий ланцюжок, який впав на асфальт. Піднявши його, ОСОБА_3 поклав до кишені та направився в бік магазину «Гоголівський», що по вул.Леніна. Про це він повідомив ОСОБА_7 та попрохав наздогнати його та забрати ланцюжок. Сам також пішов з ОСОБА_7. В магазині «Гоголівський», куди зайшов ОСОБА_3, вони вимагали в нього повернути ланцюжок, однак останній заперечував факт заволодіння ним та наявності ланцюжка у нього. Між ними з даного приводу знову зав'язалася бійка та охоронець магазину викликав службу охорони, якою вони і були затримані.
Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_7 повністю підтвердив показання потерпілого ОСОБА_6 щодо обставин виникнення бійки, заволодіння ОСОБА_3 золотим ланцюжком потерпілого, обставин переслідування останнього до магазину «Гоголівський» та факт їх затримання службою охорони.
Також вина засудженого ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, який показав, що 13.06.2011 року близько 04.15 год. він знаходився на своєму робочому місці в магазині «Гоголівський», оскільки на той час працював охоронцем вказаного магазину. До приміщення магазину зайшов ОСОБА_3 та почав розповідати, що біля нічного клубу «Робін Гуд» ображали його знайому дівчину. Майже одразу до магазину зайшов невідомий, який на підвищеному тоні сказав ОСОБА_3, щоб той віддав золотий ланцюжок, який він зірвав з шиї потерпілого на що він відповів, що цього не робив та ланцюжка не брав. Між ними зав'язалася штовханина, тому він натиснув кнопку виклику охорони, попередивши про це присутніх. Останні припинили штовхатися та почали виходити на вулицю, в цей момент, проходячи повз нього ОСОБА_3 щось вкинув йому в кишеню брюк. Що саме він не бачив, лише потім виявив, що це був золотий ланцюжок, який він в подальшому видав працівникам міліції.
Свідок ОСОБА_4, показання якої були досліджені судом першої інстанції в порядку ст.306 КПК України, підтвердила, що була очевидцем бійки, учасниками якої були потерпілий ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та бачила, як останній зірвав золотий ланцюжок з шиї брата та поклав його до кишені своїх брюк після чого швидко пішов в напрямку магазину «Гоголівський», що по вул.Леніна (а.с.36 т.1).
Згідно даних протоколу огляду від 13.06.2011 року, свідок ОСОБА_8 добровільно видав золотий ланцюжок довжиною приблизно 40 см., який мав пошкодження в місці для його застібання (а.с.29-30 т.1).
За даними висновку судово-медичної експертизи №1467 від 27.07.2011 року у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а) закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, синця шкіри обличчя, садна слизової верхньої губи, які кваліфікуються у своїй сукупності як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; б) синця шкіри правої верхньої кінцівки, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження; в) садна шкіри правої верхньої кінцівки, яке утворилося від дії тупого (их) предмету (ів), що, вірогідніше за все, могло утворитися при падінні на бетонні та металеві сходи, асфальт, тротуарну плитку, кваліфікується як легке тілесне ушкодження; г) зсаднення шкіри шиї утворилося від дії тупого (их) предмету (ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути і ланцюжок або інший предмет (и) з подібною характеристикою (ами), кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Тілесні ушкодження груп а,б) утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути і пальці рук людини стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або інший (і) предмет (и) з подібними характеристиками. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися в строк та за обставин, вказаних вище (а.с.105-107 т.1).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, наведені у вироку суду докази на підтвердження вини засудженого належним чином перевірені судом, узгоджуються між собою, добуті без будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства, тому в цій частині апеляція засудженого є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Ствердження в доповненнях до апеляції засудженого ОСОБА_3 про те, що він не мав наміру вчиняти грабіж, а лише захищав дівчину та, знайшовши на асфальті ланцюжок, мав намір повернути його власнику та, в подальшому, з цією ж метою передав охоронцю магазину, є безпідставним, оскільки викладене засудженим повністю спростовується зібраними по справі доказами, наведеними у вироку суду, в тому числі і показаннями свідка ОСОБА_8, якими повністю спростовуються показання засудженого ОСОБА_3
Не заслуговують на увагу і посилання в апеляції засудженого про те, що ні досудовим, ні судовим слідством не встановлено належність речового доказу - ланцюжка саме потерпілому, оскільки потерпілий підтвердив належність ланцюжка саме йому. Окрім того, засуджений стверджує, що з огляду на довжину ланцюжка, останній не може належати потерпілому, разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до протоколу огляду та висновку товарознавчої експертизи, які містять відповідні фото схеми до них, ланцюжок має пошкодження. Окрім того, підстави сумніватися правдивості показань потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7 щодо наявності загалом у потерпілого на момент вчинення відносно нього злочину, ланцюжка - відсутні.
Об'єктивно не знайшло свого підтвердження і ствердження засудженого ОСОБА_3 як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, щодо замовного характеру порушеної відносно нього справи з боку сторони потерпілого. Дане ствердження є лише версією засудженого, висунутою останнім з метою уникнути відповідальності за скоєне.
Безпідставним є ствердження засудженого в доповненнях до апеляції, як на підставу для повернення справи за його звинуваченням для проведення додаткового розслідування, на те, що суд першої інстанції безпідставно не допитав свідка по справі - ОСОБА_4 Так, судом були прийняті всі міри, направлені на забезпечення доставки вказаного свідка до суду задля її подальшого допиту, однак винесені судом постанови про примусовий привід виконані не були, що стало підставою для винесення судом окремої постанови з даного приводу. Саме тому, з огляду на неможливість явки до суду свідка ОСОБА_4, відповідно до положень ст.306 КПК України, суд оголосив її показання, дані в ході досудового слідства. Що стосується допиту в судовому засіданні інших свідків - працівників міліції, вказаних засудженим, дане питання вирішувалося судом першої інстанції та суд, відповідно, не знайшов підстав для їх виклику та допиту. Щодо допиту в якості свідка лікаря нарколога ОСОБА_9 з приводу наданого ним висновку від 13.06.2011 року відносно ОСОБА_3 за даними якого встановлено, що ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння, то суд першої інстанції прийняв до уваги вказаний висновок з огляду на його узгодженість з іншими зібраними по справі доказами.
Не приймає до уваги колегія суддів і посилання засудженого, як на підставу для повернення справи на додаткове розслідування, на те, що по справі не проведено відтворення обстановки та обставин події. Так, відповідно до положень ч.1 ст.194 КПК України, з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності. З огляду на зібрані матеріали справи, слідчий не вбачав необхідності для проведення вказаної слідчої дії з метою перевірки чи уточнення результатів допитів потерпілого та свідків, не заявляв про необхідність проведення такої і сам ОСОБА_3 та його захисники.
З урахуванням наведеного, колегія суддів підстав для задоволення апеляції засудженого та скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування, не вбачає.
Відповідає вимогам ст.ст.65, 71 КК України і призначене ОСОБА_3 покарання, яке обране з урахуванням даних про особу засудженого, ступеню тяжкості вчиненого злочину та обставин, що обтяжує покарання, відсутність обставин, які б його пом'якшували.
Згідно ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
З урахуванням вказаних вимог закону, суд першої інстанції і визначив остаточне покарання за сукупністю вироків та саме призначене ОСОБА_3 судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для винесення нового вироку апеляційним судом та, відповідно, призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання у виді позбавлення волі за правилами ст.71 КК України, колегія суддів не вбачає, а тому апеляція прокурора до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 20 квітня 2012 року стосовно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_3 - без задоволення.
Головуючий: В. М. Герасименко
Судді: