Справа № 11 - 470/2008 р. Головуючий у 1 інстанції - Павленко О.В..
Категорія - 121 ч. 2 Доповідач - Зенченко Т.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2008 року. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігвської області в складі:
головуючого - судді Акуленко С.О.
суддів - Зенченко Т.С., Борисенка І.П.
з участю прокурора - Сороки Г.В.
підсудної - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Ріпкинського району на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 5 червня 2008 року.
Цією постановою кримінальна справа відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця смт. Ріпки Чернігівської області, громадянина Російської Федерації, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, раніше не судимого
у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 187 ч.1 КК України
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженки та мешканки смт. Ріпки Чернігівської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не працюючої, розлученої, раніше не судимої
у скоєні злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України
повернута прокурору Ріпкинського району для організації проведення додаткового розслідування.
.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 12 жовтня 2007 року близько 22 години 30 хвилин, знаходячись в будинку АДРЕСА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого заволодіння грошима, застосувавши до ОСОБА_3 насильство, небезпечне для життя в момент заподіяння, заподіяв легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та відкрито заволодів грошима в сумі 500 грн.
17 вересня 2007 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_1 та ВОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в господарстві АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, нанесли більше 10 ударів руками та ногами в область тулуба та голови ОСОБА_4, спричинивши останньому тілесні ушкодження: у вигляді закритої травми грудної клітини, з переломами 4 ребра зліва по передньо - пахвовій лінії, 6 ребра справа по середньої- ключичній лінії, 7 ребра справа по передньо- пахвовій лінії з наявністю крововиливів в м'які тканини в області переломів ребер, що супроводжувались правобічним гемотораксом та лівобічним пневмотораксом, травматичним шоком, виникли від дії тупих предметів і відповідно до живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_4
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд зазначив, що прокурором наприкінці судового слідства було змінено обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України, а саме: підсудним збільшено обсяг обвинувачення по епізоду заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, зокрема, добавлено кваліфікуючу ознаку, що потягли смерть потерпілого. При цьому під час досудового слідства вказана обставина не досліджувалась і не встановлювався причинний зв'язок між смертю ОСОБА_4 та заподіянням йому тілесних ушкоджень. Обвинувачення в такому розрізі не пред'являлось і підсудні від такого обвинувачення не захищались. Зміна прокурором обвинувачення в даному випадку порушує право на захист ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Крім того, досудовим слідством не були встановлені свідки, які безпосередньо бачили бійку з потерпілим ОСОБА_4. Обвинувачення ОСОБА_2 ґрунтується на показах ОСОБА_1 від яких останній відмовився. Обвинувачення пред'явлено не конкретно, по епізоду грабежу слідчим не ставилося питання при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3, а експертом відповідно не досліджувалось питання щодо небезпеки в момент заподіяння тілесних ушкоджень для життя або здоров'я потерпілого.
Не погоджуючись з постановою суду прокурор подав апеляцію. Доводи апеляції зводяться до того, що постанова суду є незаконною. Порушень права на захист при зміні обвинувачення не вбачається, так як під час досудового слідства пред'являлось обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ст. 121 ч.2 КК України, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, групою осіб. У даному випадку при зміні обвинувачення добавилась ще одна кваліфікуюча ознака, яка на тяжкість злочину не впливає. Підстав для проведення досудового слідства у зв'язку зі зміною обвинувачення не має, оскільки всі обставини скоєння злочину розслідувалися в процесі досудового слідства, а саме нанесення тяжких тілесних ушкоджень групою осіб. Смерть потерпілого у даному випадку являється як наслідок, та фактичні обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змінює.
Порушень ст. 132 КПК України не вбачається, так як в обвинуваченні зазначено злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини злочину наскільки вони були відомі слідчому і стаття кримінального закону, якою передбачено цей злочин.
Що стосується вини підсудної ОСОБА_2, то у відповідності до ст.257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази по справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи слідчих дій. У даному випадку, суд безпосередньо досліджував обставини справи та повинен давати оцінку показам, вирішувати питання про винність чи невинність підсудних. Перевірка щодо наявних очевидців скоєння злочину проводилась, однак позитивних результатів не дала. Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просить постанову суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважає, що постанова суду є незаконною, думку підсудної ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Повертаючи справу на додаткове розслідування суд зазначив, що підсудним необхідно пред'явити обвинувачення щодо кваліфікуючої ознаки злочину, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Диспозиція статті 121 ч. 2 КК України вказує на умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, або вчинене на замовлення, або спричинило смерть потерпілого.
Як свідчать матеріали кримінальної справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення по епізоду нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 за ст. 121 ч.2 КК України, як умисні дії, які виразилися в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб. При розгляді даної кримінальної справи прокурором було змінено обвинувачення відповідно до ст. 277 КПК України. При зміні обвинувачення добавилась ще одна кваліфікуюча ознака, яка на тяжкість злочину не впливає. Підстав для проведення додаткового слідства у зв'язку зі зміною обвинувачення не має, оскільки всі обставни скоєння злочину розслідувалися в процесі досудового слідства, а саме нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 групою осіб. Смерть потерпілого в даному випадку являється як наслідок та фактичні обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змінює.
Зміна прокурором обвинувачення торкається виключно об'єктивних властивостей, як суть діяння, його кваліфікуючі ознаки та наслідки.
Колегія суддів не може погодитися з доводами судді, що підсудним пред'явлено не конкретне обвинувачення. Із змісту постанов про притягнення як обвинувачених та обвинувального висновку видно, що органи досудового слідства порушень норм кримінально-процесуального законодавства не допустили.
Не можна визнати обгрунтованою вказівку суду щодо встановлення органами досудового слідства очевидців скоєння злочину відносно потерпілого ОСОБА_4. У матеріалах кримінальної справи знаходяться рапорти правоохоронних органів про неможливість встановлення очевидців скоєння злочинних дій підсудними ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4.
Питання щодо необхідності превірки під час досудового розслідування даних про винність ОСОБА_2 в постанові суду порушено незаконно. Зазначені підстави суд повинен встановити під час розгляду кримінальної справи.
Таким чином, суд дослідив ряд доказів, що стосується цих обставин, і мав можливість прийняти відповідне рішення на підставі їх оцінки.
Крім того, дослідивши й оцінивши показання підсудних, потерпілих, експертів, висновки експертиз та інші докази, - суд міг з'ясувати причини суперечностей у показаннях підсудних щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4.
Матеріали судового слідства свідчать про те, що у справі не було встановлено обставин, які перешкоджали б суду дати належну оцінку дослідженим доказам і дійти правильного висновку з цього питання, не повертаючи справу на додаткове рослідування.
Кримінально-процесуальне законодавство передбачає можливість суду надати відповідно до ст. 315-1 КПК України судове доручення органу досудового слідства виконати певні слідчі дії з метою перевірки і уточнення фактичних даних по кримінальній справі. Проте судом дана компетенція не була використана.
За таких обставин постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 374, 379 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
апеляцію старшого помічника прокурора Ріпкинського району задовольнити.
Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 5 червня 2008 року щодо направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.ст. 121 ч.2, 187 ч.1 КК України та ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 2 КК України про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.
Головуючий: Судді: