АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/753/2012
Головуючий по 1-й інстанції Беркута Леонід Григорович
Суддя-доповідач: Герасименко В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого Герасименко В.М.
суддів Гавриша В.М., Денисенко Л.М.
при секретарі Козин Н.В.
за участю прокурора Гринь Н.Г.
захисника - адвоката ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальну справу за апеляціями прокурора Решетилівського району Полтавської області, захисника ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_6 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2012 року.
Цим вироком
засуджений за ч.2 ст. 156 КК України на шість років позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винний в тому, що він 5 серпня 2011 року, близько 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання в будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 діючи умисно з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії щодо малолітньої особи, вчинив розпусні дії, спрямовані на фізичне і моральне розбещення малолітніх, щодо малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які виразились у оголенні своїх статевих органів, роздяганні та оголенні малолітньої ОСОБА_4, непристойних дотиках до статевих органів останньої, схилянні та примушування до вчинення сексуальних дій, які тривали на протязі близько 20 хвилин.
На вирок суду принесені апеляції:
- прокурором Решетилівського району Полтавської області, в якій ставиться питання про скасування вироку Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.06.2012 року в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та постановлення у справі нового вироку, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді 7 років позбавлення волі;
- захисником ОСОБА_3, адвокатом ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та засудженим ОСОБА_6, в яких ставиться питання про скасування вироку Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.06.2012 року та постановлення по справі виправдувального вироку відносно ОСОБА_6 за відсутністю в його діях складу злочину.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію з підстав в ній зазначених та заперечив проти задоволення апеляцій захисників засуджених та самого засудженого, потерпілу та її представника, які підтримали апеляцію, подану прокурором та заперечили проти задоволення апеляцій засудженого та його захисників, засудженого ОСОБА_6 та його захисників - ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2, які підтримали принесені ними апеляції з внесеними доповненнями та прохали вирок суду скасувати та постановити по справі виправдувальний вирок відносно ОСОБА_6 за відсутністю в його діях складу злочину, проти задоволення апеляції прокурора заперечили, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, вважає, що апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_6, захисників - ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, тобто у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_4
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.
Твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що його вина не ґрунтується на доказах, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями потерпілої ОСОБА_4, даними нею в суді апеляційної інстанції, даними протоколів огляду місця події, домогосподарства ОСОБА_6, одягу потерпілої ОСОБА_4, даними висновків судово-медичної експертизи щодо потерпілої ОСОБА_4, судової медико-криміналістичної експертизи, показаннями свідків, а також власними показаннями ОСОБА_6, даними в суді першої інстанції.
Так, будучи допитаним в суді першої інстанції 02.11.2011 року ОСОБА_6 вину у вчиненні розпусних дій відносно малолітньої потерпілої визнав повністю та пояснив, що після вживання спиртних напоїв з ОСОБА_5, вони пішли до його будинку, де по дорозі їх наздогнала донька ОСОБА_5 - ОСОБА_4 В будинку після того, як вони випили ще по 50 гр. горілки, ОСОБА_5 заснула, а він зайшов до кімнати, де в той час перебувала ОСОБА_4 В ході розмови він почав її цілувати та торкатися її грудей під пуловером, а під брюками - сідниць. ОСОБА_4 почала плакати, сказавши, що почне кричати та кликати маму, тому він її відпустив.
Допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_4 підтвердила суду факт вчинення відносно неї розпусний дій з боку ОСОБА_6
Згідно даних протоколу огляду місця події від 05.08.2011 року, а саме домогосподарства ОСОБА_6, розташованого в АДРЕСА_1 у спальній кімнаті будинку на поверхні підлоги біля дивану та на поверхні дивану виявлені намистини зеленого кольору ( т.1 а.с.11-15).
Згідно даних протоколу огляду від 06.08.2011 року оглянуто та вилучено речі, добровільно видані потерпілою ОСОБА_4, а саме штани, труси, шість намистин. Відповідно до даних судової медико-криміналістичної експертизи трусів ОСОБА_4 виявлено розрив шва пояса, по передній поверхні трусів зліва і розрив лівого бокового шва, які утворилися внаслідок пере розтягнення (т.1 а.с.29-32, 98-99).
За даними висновків судово-медичної експертизи №1675 та додаткового висновку судово-медичної експертизи №1781 ОСОБА_4, яких-небудь тілесних ушкоджень в ділянці зовнішніх статевих органів, по внутрішній поверхні стегон, верхніх кінцівок, в ділянці анального отвору не виявлено, враховуючи вік потерпілої, її гінекологічний анамнез, антропометричні дані та результати УДЗ, ОСОБА_4 статевої зрілості не досягла. Враховуючи анатомічну будову дівочої пліви ОСОБА_4, під експертна не могла вступати в повноцінний статевий контакт без ушкодження дівочої пліви ( т.1 а.с.82-83, 88).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, наведені у вироку суду докази на підтвердження вини засудженого належним чином перевірені судом, узгоджуються між собою, добуті без будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства, тому в цій частині апеляція засудженого є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Посилання в доповненнях до апеляції захисника засудженого ОСОБА_3, поданих в інтересах ОСОБА_6 на порушення в ході досудового слідства права його підзахисного на захист, позбавлено підстав, оскільки згідно матеріалів кримінальної справи, після роз'яснення ОСОБА_6 його права мати захисника в період досудового слідства та заявленого ним клопотання про призначення йому адвоката, 06.08.2011 року постановою старшого слідчого СВ Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області призначено та допущено до участі в кримінальній справі для захисту прав та інтересів підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
Окрім того, в апеляціях засудженого та його захисників поданих в інтересах ОСОБА_6 ставиться під сумнів належність долученого до матеріалів кримінальної справи речового доказу, а саме нижньої білизни саме потерпілій ОСОБА_4 Колегія суддів не приймає до уваги вказані ствердження апелянтів, оскільки, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції потерпіла зазначила, що дійсно, видані нею 06.08.2011 року речі, як то одяг та нижня білизна, належать саме їй. Підстави сумніватися в правдивості показань потерпілої колегія суддів не має.
Не вбачається підстав для колегії суддів і ставити під сумнів правдивість показань потерпілої ОСОБА_4 та її законного представника ОСОБА_5 щодо подій, які мали місце 05.08.2011 року в будинку ОСОБА_6, на що вказують в апеляціях засуджений, його захисники - ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_2 Так, показання потерпілої ОСОБА_4 є стабільними, узгоджуються з показаннями інших свідків, допитаних в ході судового слідства в суді першої інстанції. Згідно акту амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи №706, проведеної відносно ОСОБА_4, враховуючи індивідуально-психологічні особливості потерпілої, рівень її розумового розвитку та зміст досліджуваної ситуації, експерти зазначають, що ОСОБА_4 могла правильно сприймати, запам'ятовувати і, в наступному, правильно відтворювати характер скоєних відносно неї дій, але не могла в повній мірі усвідомлювати їх значення та наслідки та не могла здійснювати активний опір. При цьому, в дослідницькій частині вказаного акту експертизи зазначено, що під експертна ОСОБА_4 виявляє невисоку обізнаність в питаннях статевих взаємовідносин чоловіка та жінки. Не може сформулювати поняття «зґвалтування», при цьому не може пояснити це своїми словами (т.1 а.с.230-236). З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку та вказав про це у вироку, що потерпіла ОСОБА_4 внаслідок малолітнього віку та відсутності досвіду, обізнаності в області сексуальних відносин, невірно розцінила протиправні розпусні дії ОСОБА_6, як повноцінний половий акт, який відбувся всупереч її волі.
Окрім того, потерпіла ОСОБА_4 про дії, вчинені відносно неї з боку ОСОБА_6 повідомила свідка ОСОБА_8 відразу ж, мати потерпілої ОСОБА_5 про те, що сталося дізналася значно пізніше, в присутності працівників міліції. Зазначене вказує на відсутність узгодження позиції між потерпілою, її матір'ю, чи іншими особами, спрямованої на задоволення матеріальних потреб з боку потерпілої сторони, шляхом вимагання грошових коштів від ОСОБА_6
Колегія суддів не приймає до уваги, як на доказ матеріальної зацікавленості потерпілої сторони в даному випадку, ствердження засудженого та його захисту на показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки показання свідка ОСОБА_9, в яких він вказував, що ОСОБА_5 мала намір заволодіти будинком ОСОБА_6, є його особистою думкою, на що, власне вказав і сам свідок під час допиту. Об'єктивно його показання в цій частині нічим не підтверджуються. Не можуть бути прийняті до уваги і показання свідка ОСОБА_10, як підтвердження версії засудженого та його захисту щодо вимог матеріального характеру до ОСОБА_6 з боку потерпілої сторони, оскільки її показання в цій частині не відповідають показанням інших свідків, допитаних в суді першої інстанції, в тому числі свідка ОСОБА_11
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_6, захисників - ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 подані в інтересах засудженого.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції щодо м'якості призначеного вироком суду ОСОБА_6 покарання.
Так, призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, яке обране з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, що обтяжують покарання, відсутність обставин, які б пом'якшували покарання, тому саме призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6
Підстав для винесення нового вироку апеляційним судом та, відповідно, призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання, колегія суддів не вбачає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляції прокурора Решетилівського району Полтавської області, захисника ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Головуючий: В. М. Герасименко
Судді: