ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10341/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретаріШрамко Я.В.
за участю представників сторін: Від відповідача: Василенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Керченського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»про стягнення 10395 грн. 75 коп., -
ВСТАНОВИВ:
29.08.2012р. Керченський міський центр зайнятості звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» та просить стягнути з останнього суму матеріальної шкоди, що була спричинена позивачу у вигляді безпідставних виплат у розмірі 10 395 грн. 75 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що має повноваження на звернення з відповідним позовом до адміністративного суду як суб'єкт владних повноважень у відповідності до ст.ст. 12, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У результаті обміну інформацією між центром зайнятості та ДПА України позивачем було встановлено наявність доходів у безробітного ОСОБА_4 у період знаходження його на обліку у позивача, а саме: у період знаходження на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_4 працював на умовах трудового договору у ТОВ «АТБ-маркет» з 12.08.2011р. та отримував відповідну заробітну плату. У відповідності до п.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установа та організації повинні подавати до центру зайнятості у десятиденний строк відомості про всіх прийнятих працівників у порядку встановленому законодавством. Однак відповідач у порушення вказаного Закону не повідомив про прийняття ОСОБА_4 орган державної служби зайнятості. В результаті того, що відповідач не виконав вимоги Закону, ОСОБА_4 було безпідставно виплачено матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 10395 грн. 75 коп., а у відповідності до п.4 ст. 35 вказаного вище Закону із роботодавця утримуються незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення позивачеві та звіт про доставку факсу (а.с.32, 84).
18.09.2012р. та 03.10.2012р. позивач направив на адресу суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі представника позивача по матеріалах, наявних у справі посилаючись на відсутність фінансування (а.с.34, 85-86).
Представник відповідача проти розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечував, однак позовні вимоги позивача не визнав, надав заперечення на зазначений позов у яких просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що при прийнятті на роботу нових працівників ТОВ «АТБ-маркет» 12.08.2011р. було складено звіт по формі №5-ПН, в тому числі і на ОСОБА_4, який був направлений відповідачем до Дніпропетровського районного центру зайнятості 22.08.2011р. з урахуванням того, що 21.08.2011р. був вихідний день - неділя, а тому вважає, що звіт був відповідачем поданий в установлений законом строк - протягом 10 днів. Центр зайнятості отримав вказаний звіт 31.08.2011р. про що свідчить копія звіту та поштового повідомлення. При цьому, відповідач зазначає, що дані, зазначені в персональній картці ОСОБА_4 щодо його останнього місця роботи - Спеціальний морський загін МНС України та звільнення з цього підприємства 28.02.2011р. є недостовірними, оскільки за даними трудової книжки, яка була надана відповідачеві було зазначене останнє місце його роботи - Керченська виправна колонія в АР Крим № 126 та дата звільнення вказана - 29.11.2002р., будь-яких записів в трудовій книжці про реєстрацію ОСОБА_4 в центрі зайнятості та здійснення йому виплат не було. Представник відповідача зазначив, що, у даному випадку, будь-яка вина відповідача відсутня, оскільки роботодавець виконав вимоги закону та у 10-денний термін повідомив центр зайнятості про прийнятих на роботу працівників, зокрема, і ОСОБА_4 з 12.08.2011р., вважає, що гр. ОСОБА_4 скрив від відповідача перебування його на обліку як безробітного, надавши іншу трудову книжку за № НОМЕР_2, тоді як у персональній картці зазначена інша трудова книжка за № НОМЕР_1. Отже, на думку представника відповідача, вини відповідача у даному випадку не має, звіти про працевлаштування нових робітників відповідач подавав своєчасно, а тому вимога про повернення коштів повинна бути направлена не до відповідача, а до ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 6 Конституції України.
Розглянувши заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника, вислухавши думку представника відповідача, враховуючи строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами у відповідності до вимог ст.ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.10.2012р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, який брав участь у судовому засіданні, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення", цим Законом, іншими законами у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.
Статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи: контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.
Також, згідно з Положенням про Керченський міський центр зайнятості, затвердженого 29.06.2011р. та зареєстрованого 14.07.2011р., Центр зайнятості має право стягувати з роботодавця суму страхових кошів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Отже, позивач є суб'єктом владних повноважень на якого покладено виконання завдань визначених Законом України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Так, судом встановлено, що гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на обліку у Керченському центрі зайнятості як безробітний з 03.03.2011р. по 27.03.2012р. і отримував матеріальне забезпечення по безробіттю з 10.03.2011р. по 26.03.2012р., що підтверджується копією персональної картки, копією витягу з наказу про прийняття рішення про надання ОСОБА_4 статусу безробітного від 28.03.2012р., даними про нараховані та виплачені платежі (а.с.11-19).
На виконання покладених вищевказаними Законами на позивача повноважень, було здійснено обмін відомостей між ДПІ в м. Керчі АРК та Керченським міським центром зайнятості в результаті чого позивачем отримана інформація про доходи, отримані у 3 кварталі 2011р. у ТОВ «АТБ-Маркет» гр. ОСОБА_4 у період перебування його на обліку як безробітного, що підтверджується актом № 18 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 11.07.2012р.
Зі змісту вказаного акту вбачається, що позивачем було встановлено, що гр. ОСОБА_4 перебував на обліку в Керченському міському центрі зайнятості як безробітний з 10.03.11р. по 27.03.12р. За час знаходження на обліку як безробітного одержував допомогу по безробіттю. В ході перевірки інформації, отриманої від ДПІ в м. Керчі АРК, шляхом запита до ТОВ «АТБ-маркет», підтверджено, що Гр. ОСОБА_4 згідно наказу № 145-к від 12.08.2011р. був працевлаштований у ТОВ «АТБ-маркет» з 12.08.11р. Додатково встановлено, що роботодавець відомості про працевлаштування ОСОБА_4 по формі 5-ПН до Дніпропетровського районного центру зайнятості не надав. Допомога по безробіттю отримана гр. ОСОБА_4 незаконно з 12.08.2011р. (а.с.20).
Позивач зазначає, що відповідач в порушення п.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» не повідомив орган державної служби зайнятості про прийняття гр. ОСОБА_4 на роботу в результаті чого останньому було безпідставно виплачено матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 10 395 грн. 75 коп., а тому на підставі п.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець повинен сплатити незаконно виплачену безробітному суму забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу на користь центру зайнятості.
У відповідності до ч.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що роботодавці зобов'язані надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про прийняття на роботу працівників.
Згідно п.4 ст. 35 вказаного вище Закону з роботодавця утримуються, зокрема, незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що законодавцем покладена на роботодавця відповідальність сплатити незаконно виплачену безробітному суму забезпечення лише за умови неповідомлення про прийняття працівника на роботу.
Порядок заповнення, строки подання роботодавцями звітності відносно прийнятих працівників визначений Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників» затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 14.07.2011р. № 279 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 3 серпня 2011р. за № 946/19684.
Відповідно до п.1.2, п.1.3 вказаної Інструкції, роботодавці, які здійснюють прийом працівників на роботу(у тому числі іноземців та осіб без громадянства), подають форму звітності N 5-ПН "Звіт про прийнятих працівників" (далі - форма)до центру зайнятості тієї самої адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони зареєстровані як платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Форма складається та подається не пізніше 10 календарних днів з дня прийому працівника на роботу (першого робочого дня працівників). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку подачі звіту є перший за ним робочий день.
Так, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наданими відповідачем документами, ТОВ «АТБ-маркет» зареєстровано як платник єдиного соціального внеску за місцезнаходженням (Дніпропетровська область, Дніпропетровський район смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 76) в Дніпропетровському районі і надає звіти до Дніпропетровського районного центру зайнятості Дніпропетровської області, що підтверджується копією повідомлення про взяття на облік платника страхових внесків від 05.12.2007р.( а.с.42).
Також встановлено, що гр. ОСОБА_4 був прийнятий на роботу ТОВ «АТБ-маркет» на посаду охоронника з 12.08.2011р. (наказ № 145-к від 12.08.2011р.) та був звільнений 13.09.2011р. (наказ № 165-к від 13.09.2011р.), що підтверджується довідкою відповідача від 17.05.2012р., від 22.09.2012р. та довідкою про отриманий дохід за період з 12.08.2011р. по 13.09.2011р. від 11.05.2012р. (а.с.12-13, 41).
ТОВ АТБ-маркет» за період з 11.08.2011р. по 20.08.2011р. було сформовано Звіт про прийнятих працівників за формою № 5-ПН, в якому, серед інших прийнятих працівників, було зазначено під порядковим номером 102 інформацію про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду охоронника з 12.08.2011р. згідно наказу № 145-к від 12.08.2011р., місцезнаходження магазину - маг. Продукти 182 Керч(а.с.43-48).
Зазначений Звіт форми № 5-ПН відповідачем був направлений до Дніпропетровського районного центру зайнятості Дніпропетровської області - 22.08.2011р. з урахуванням того, що 20.08.2011р. та 21.08.2011р. були вихідними днями. Звіт отриманий центром зайнятості був 31.08.2011р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.72).
Таким чином, із аналізу наданих суду документів видно, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо повідомлення центр зайнятості про прийнятих працівників, зокрема, про прийняття гр. ОСОБА_4 на роботу з 12.08.2011р. - 22.08.2011р., тобто у встановлений 10- денний термін після прийняття його на роботу у відповідності до вимог ч.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» та п.1.2, п.1.3 Інструкції № 279.
В той же час слід зазначити, що із досліджених судом документів судом також встановлено, що під час звернення до центру зайнятості гр. ОСОБА_4 подав до центру зайнятості трудову книжку за № НОМЕР_1, в якій зазначено про останнє місце роботи - Спеціальний морський загін МНС України та дата звільнення - 28.02.2011р., тоді як під час прийняття на роботу до ТОВ «АТБ-маркет» ним була надана трудова книжка НОМЕР_2, останнє місце роботи - Керченська виправна колонія в АРК № 126, дата звільнення - 29.11.2002р. (а.с.14,74-77).
Зазначене свідчить про наявність у громадянина ОСОБА_4 двох трудових книжок, що призвело до введення в оману останнім, як працівників Керченського міського центру зайнятості, так і працівників ТОВ «АТБ-маркет».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно до ст. 86 вищевказаного Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач у ході судового розгляду справи не надав жодних доказів та не навів жодних підстав на підтвердження того, що відповідачем не були виконані вимоги ч.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» щодо неповідомлення відповідачем про прийняття на роботу прийнятих працівників, тоді як відповідач надав на спростування твердження позивача належні та допустимі докази, які свідчать про належне виконання відповідачем своїх обов'язків покладених на нього вищевказаним Законом у встановлений строк.
За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення даного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються
Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12,71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Керченського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про стягнення 10395 грн. 75 коп. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 10.10.2012р.
Суддя С.О. Конєва