Справа № 2-4087/2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

1 жовтня 2007 року Оболонський районний суд м.  Києва в складі: головуючого судді Маринченко М. М. ,  при секретарі Скрипець Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Києві справу за позовом в.о. прокурора Оболонського району м.  Києва в інтересах держави в особі Оболонської районної в м.  Києві ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан,

встановив:

У серпні 2007 року в.о. прокурора Оболонського району м.  Києва звернувся до суду з позовом,  уточненим в ході судового розгляду,  в інтересах держави в особі Оболонської районної в м.  Києві ради до відповідача про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан. В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на те,  що в АДРЕСА_1 на прибудинковій території розташований цегляний гараж,  яким користується ОСОБА_1,  який документів на право користування вищевказаною земельною ділянкою для встановлення гаражу не має. У зв'язку з цим просив зобов'язати відповідача звільнити вказану самовільно зайняту земельну ділянку та зобов'язати його привести її у придатний для використання стан шляхом знесення гаражу за свій рахунок.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Особа,  в інтересах якої заявлено позов,  в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на те,  що його матері ОСОБА_2 рішенням Мінської районної ради м.  Києва від ІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1 у зв'язку з наявністю дитини-інваліда було надано дозвіл на встановлення на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 збірно-розбірного металевого гаражу. У 1992 році його мати звернулася до ЖЕКу № 512 за дозволом на знесення металевого гаражу та користування цегляним гаражем,  який належав мешканцю будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Подільської районної ради м.  Києва з 1970 року,  який звільнив гараж у зв'язку з переїздом на інше місце проживання. За усною домовленістю та актом відкриття цегляний гараж був переданий в користування його матері,  а збірно-розбірний металевий гараж знесений у 1992 році. Його мати користувалась гаражем до 2001 року. У 2001 році його мати та сестра-інвалід померли. З 2001 року по теперішній час вказаним цегляним гаражем користується особисто він. За час користування цегляним гаражем з 1992 року по 2007 рік з питаннями про звільнення земельної ділянки або гаражу до них ніхто не звертався. Оскільки його сім'я протягом 15 років,  з 1 червня 1992 року і по теперішній час,  добросовісно,  відкрито і безперервно користується вказаною земельною ділянкою і гаражем за погодженням з ЖЕКом № 512 позивач вважає,  що зайняття ними земельної ділянки і гаража не може вважатися самовільним і таким,  що порушує норми Земельного кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача,  представника Оболонської районної в м.  Києві ради,  відповідача,  дослідивши матеріали справи,  суд дійшов висновку,  що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі  ст.   ст.  13,  14 Конституції України земля є основним національним багатством,  що перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу право власності на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах,  визначених Конституцією.

Відповідно до  ст.  9,  п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади м.  Києва,  передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб,  надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради „Про передачу окремих повноважень районним у м.  Києві радам з питань регулювання земельних відносин" від 08 червня 2000 року № 164/885 на районні у м.  Києві ради покладено обов'язок здійснювати контроль за використанням та охороною земель,  додержанням земельного законодавства,  а також приймати рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель і споруд без відшкодування витрат,  здійснених за час незаконного користування.

Відповідно до  ст.  126 Земельного кодексу України,  якою визначено перелік документів,  що посвідчують право на земельну ділянку,  право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами; право оренди землі оформляється договором,  який реєструється відповідно до закону.

Згідно з ч.3  ст.  125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості),  одержання документа,  що посвідчує право на неї,  та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до  ст.  1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»,  самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи,  які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості),  до одержання документа,  що посвідчує право на неї,  та до його державної реєстрації.

Згідно зі  ст.  212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат,  понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан,  включаючи знесення будинків,  будівель і споруд здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб,  які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Судом встановлено,  що у відповідача відсутні будь-які документи,  передбачені законом,  які б посвідчували його право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1,  його право користування вказаною земельною ділянкою або його право оренди цієї земельної ділянки. Вказані обставини підтверджуються поясненнями самого відповідача,  який підтвердив,  що з 1992 року до 2001 року його мати та сестра,  а з 2001 року він особисто користується цегляним гаражем,  розташованим на спірній земельній ділянці,  лише на підставі дозволу ЖЕКу,  після того,  як вказаний гараж залишив мешканець будинку АДРЕСА_1.

Таким чином відповідач,  всупереч вимогам земельного законодавства,  самовільно зайняв та використовує земельну ділянку в АДРЕСА_1. За таких обставин позовні вимоги в.о. прокурора Оболонського району м.  Києва про зобов'язання відповідачки звільнити вказану самовільно зайняту земельну ділянку та приведення цієї земельної ділянки в придатний для використання стан шляхом знесення гаражу за рахунок відповідача підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те,  що він набув права власності на вказану земельну ділянку за давністю користування,  оскільки передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності відповідно до положень  ст.  119 Земельного кодексу України здійснюється в порядку,  встановленому цим кодексом,  за клопотанням громадян,  які добросовісно,  відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років,  шляхом звернення до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Будь-яких доказів звернення відповідача до уповноважених органів держави для вирішення питання про передачу спірної земельної ділянки у власність або у користування та прийняття відповідного рішення з зазначеного питання відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  13,  14 Конституції України,   ст.  ст.  9,  116,  118,  125,  126,  212 Земельного кодексу України,   ст.  ст.  10,  60,  209,  212-215 ЦПК України,  суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,  яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення гаражу за його рахунок.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду м.  Києва через Оболонський районний суд м.  Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана в двадцятиденний строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.