Справа № 0308/7088/12 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А.В.

Провадження № 22-ц/0390/1730/2012 Категорія:37 Доповідач: Федонюк С.Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Федонюк С.Ю.,

суддів -Подолюка В.А., Гапончука В.В.,

при секретарі -Галицькій І.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу частини жилого будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 21 грудня 1977 року, дійсним.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на 1/3 частину за договором купівлі-продажу від 21грудня 1977 року частини будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення від права на спадкування відповідачів та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційному суді позивача ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали із підстав у ній наведених.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно апеляційної скарги заперечили.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в ме5жах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи із такого.

Відмовляючи у позові в частині усунення від права на спадкування за законом, місцевий суд виходив із недоведеності позивачем безпорадного стану спадкодавця ОСОБА_6 та умисного ухилення відповідачів від обов'язку забезпечувати їй підтримку та допомогу.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Порядок, підстави та умови усунення спадкоємців від права на спадкування передбачено у ст. 1224 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту наведеної норми, усунення спадкоємця від права на спадкування за законом може мати місце за умови доведеності факту ухилення такого спадкоємця від надання допомоги спадкодавцю, який за життя через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані, факту перебування спадкодавця у безпорадному стані та факту необхідності спадкодавця в отриманні такої допомоги від цього спадкоємця, який мав можливість її надавати.

Під безпорадним станом слід розуміти постійну або тимчасову безпомічність особи, її неспроможність своїми силами через похилий вік, тяжкі хвороби, каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, побуту, харчування тощо, саме у зв'язку з чим ця особа потребує постійного або тимчасового стороннього догляду, піклування, турботи та допомоги.

Ухилення спадкоємця від надання спадкодавцеві необхідної допомоги може виражатися як в умисних діях особи, так і в її бездіяльності, що спрямовані на уникнення від виконання своїх обов'язків по утриманню спадкодавця та піклуванню про нього. При цьому, особа повинна розуміти та усвідомлювати покладений на неї обов'язок і мати реальну можливість його виконувати.

В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»роз'яснено, що при встановленні факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті, відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, є позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як її рідні діти.

Встановлено, що спадкодавець за життя хворіла, проте, така обставина, водночас, не може слугувати підставою для визначення стану ОСОБА_6, як безпорадного.

Не знайшов підтвердження і не доведений факт потреби останньої в отриманні допомоги від відповідачів за умови надання її позивачем, який мав змогу надавати їй таку допомогу, оскільки проживав разом з нею.

Показання свідків та інші письмові докази, наявні у матеріалах справи, не стверджують ухилення відповідачами: ОСОБА_3, ОСОБА_4 від надання допомоги ОСОБА_6

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову в частині усунення від права на спадкування, суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 212 ЦПК України повно і всебічно дослідивши наявні у справі та надані в ході розгляду справи докази, правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і з дотриманням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в даному випадку передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України правових підстав для усунення відповідачів від права на спадкування.

Рішення суду в частині вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за позивачем права власності на 1/3 частину спадкового будинковолодіння за договором купівлі-продажу сторонами не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість у цій частині колегією суддів не перевіряється.

Таким чином, висновки суду першої інстанції зроблені внаслідок повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правової оцінки зібраним у справі доказів, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: