ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 1-32/68-10-2064

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І.,

суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Винконцерн"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.07.2012

у справі господарського суду№ 1-32/68-10-2064 Одеської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Винконцерн"

про визнання банкрутом,

розпорядник майнаарбітражний керуючий Колмикова Т.О.,

за участю представників сторін:

ТОВ "Винконцерн" -Совершенний Р.П. (дов. від 14.03.2012),

встановив:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Винконцерн", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Колмикову Т.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2012 (суддя Найфлейш В.Д.) затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Винконцерн", який складається з кредиторів з вказівкою черговості задоволення вимог, зокрема Білгород-Дністровську ОДПІ визнано кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 12 924 008,92 грн., з яких основний борг в сумі 11 950 884,86 грн. (3 черга задоволення) і штрафні санкції у сумі 973 124,06 грн. (6 черга).

ТОВ "Винконцерн", не погоджуючись з ухвалою суду в частині визнаних грошових вимог Білгород-Дністровської ОДПІ, звернулося з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 (колегія суддів у складі: Пироговський В.Т. -головуючий, Картере В.І., Лавриненко Л.В.) ухвалу господарського суду Одеської області від 23.05.2012 в частині затвердження кредиторський вимог Білгород-Дністровської ОДПІ залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Винконцерн" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити ухвалу суду першої інстанцій в частині визнання грошових вимог Білгород-Дністровської ОДПІ встановивши розмір таких визнаних грошових вимог в сумі 3 581 821,42 грн. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". ст.ст. 47,1,7, 56.18 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

За приписами абзацу 7 ст. 1 Закону грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.

Відповідно до приписів ст.ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом. В силу положень ст. 14 Закону конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За результатами їх розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

На підставі системного аналізу положень ст.ст.1, 6, 7, 14, 15 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у попередньому засіданні завдання господарського суду полягає не у вирішенні спору по суті, а у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, господарський суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Винконцерн" опубліковане в газеті "Голос України" від 24.05.2011.

Білгород-Дністровською ОДПІ, в межах строку, встановленого ст. 14 Закону, до господарського суду Одеської області подано заяву про визнання кредитором ТОВ "Винконцерн" з вимогами на загальну суму 14 141 950,75 грн., які складаються із заборгованості по ПДВ та штрафних санкцій за невчасну сплату; заборгованості по акцизному збору та штрафних санкцій за невчасну справу; заборгованості по прибутковому податку; заборгованості по податку на прибуток; штрафних санкцій; заборгованості по податку на землю; заборгованості по податку з власників транспортних засобів. На підтвердження наявності боргу Білгород-Дністровською ОДПІ до заяви додані акти перевірок, податкові повідомлення-рішення, розрахунки.

Визнаючи вимоги Білгород-Дністровської ОДПІ на суму 12 924 008,92 грн. та включаючи їх до реєстру вимог кредиторів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що кредитором у повній відповідності до норм чинного законодавства надано документи, що підтверджують кредиторські вимоги.

Посилання боржника на те, що податкові повідомлення-рішення на суму 9 342 187,50 грн. оскаржені в судовому порядку, а тому є неузгодженими і відповідно не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги, оскільки, на думку суду, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком. Так, з матеріалів справи вбачається, що заявлені Білгород-Дністровською ОДПІ кредиторські вимоги виникли як під час дії Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", так і після 01.01.2011 року згідно Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З моменту прийняття на підставі акта перевірки податкового рішення виникає податкове зобов'язання у платника податків. Проте, суми, нараховані таким податковим повідомленням-рішенням, не є узгодженими. Після узгодження цих податкових повідомлень-рішень нарахована ним сума стає податковим боргом, тобто узгодженим податковим зобов'язанням. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань визначений ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п.п. 1.2 ст.1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Отже, податковим боргом визнається узгоджене платником податків або встановлене судом податкове зобов'язання.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства, з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення у платника податку виникає податкове зобов'язання. Однак, у випадку оскарження такого податкового повідомлення-рішення у платника податку не виникає обов'язку сплатити визначену ним суму податкових платежів до моменту його узгодження, тобто до моменту перетворення податкового зобов'язання в податковий борг.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлюється, що до моменту узгодження податкового зобов'язання у платника податків не виникає податкового боргу, а відтак -не виникає обов'язку сплачувати нараховані суми.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Зазначені норми також кореспондуються з вимогами Податкового кодексу України, який вступив в силу з 01.01.2011.

Ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а податкове зобов'язання -сума коштів, які платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначених платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кодексом України встановлено, що податкові зобов'язання можуть бути визначені самостійно платником податків у податковій декларації або контролюючим органом з прийняттям податкового повідомлення-рішення.

Згідно положень п. 56.15 ст. 56 вказано Кодексу -скарга подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18. ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Податковим боргом визнається тільки узгоджене платником податків або встановлене судом податкове зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Винконцерн" звернулося до Одеського Окружного Адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкових повідомлень -рішень №№ 0000012301/0, 0000032301/0, 0000022200/0, 0000022301/0, 0000032200, прийнятих відповідно до акту від 21.01.2010 № 118/23118/24541545. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 у справі № 2а-1466/10/1570 про відкриття провадження за вказаним позовом. Крім того, було боржником подано адміністративний позовом про визнання незаконним податкових повідомлень-рішень від 04.05.2011 №№ 0000122301, 0000132301, 0000162301, 0000222301, 0000232301, 0000262301, 0000272301, 0000282301, 0000292301 та від 28.04.2011 № 0000401701. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 у справі № 2а/1570/3606/2011 за вказаним позовом відкрито провадження.

Таким чином, визнаючи грошові вимоги Білгород -Дністровської ОДПІ в сумі 12 924 008,92 грн., суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст.ст. 4-2, 4-7, ст. 43, 84 ГПК України, ухилилися від надання правового аналізу та докладного розгляду по суті грошових вимог Білгород-Дністровської ОДПІ.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки змісту заперечень, заявлених боржником. Так, судами не було перевірено, чи є узгодженими грошові вимоги ОДПІ в розмірі 9 342 187,50 грн., які нараховані за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі актів документальної перевірки № 576/15-01 від 18.02.2010, № 118/23-118/24541545 від 21.01.2010, № 1120/23-18/24541545 від 18.04.2011, і які є предметом розгляду в адміністративному суді, а також не були з'ясовані обставини вирішення спору по суті у вищевказаних адміністративних справах.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів до боржника повинні бути обґрунтованими, тобто у боржника на момент порушення справи про банкрутство повинен існувати обов'язок зі сплати відповідних платежів кредиторові, який виник до порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, допущені господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом в ухвалі та постанові порушення норм процесуального права, спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним, оскаржувані ухвала суду першої інстанції в частині визнання грошових вимог Білгород-Дністровської ОДПІ та постанова суду апеляційної інстанції не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню в цій частині, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Винконцерн" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 та ухвалу господарського суду Одеської області від 23.05.2012 в частині визнання грошових вимог Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції у справі № 1-32/68-10-2064 скасувати. Справу в означеній частині передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.