ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" червня 2006 р. Справа № 02-2а
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Мельниченко Л.І. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Долованюк Т.С. (довіреність б/н від 07.02.2006р.); від відповідача: Сенько Ю.Я. (довіреність №01-27-699 від 27.06.2006р.);
Ніжневська Г.І. (довіреність №01-27-699 від 27.06.2006р.),
розглянувши апеляційну скаргу Вінницької обласної дирекції "Національна акціонерна страхова компанія Оранта" (м. Вінниця)
на ухвалу господарського суду Вінницької області
від "11" січня 2006 р. у справі
за позовом Вінницької обласної дирекції "Національна акціонерна страхова компанія Оранта" (м. Вінниця)
до Жмеринської районної державної адміністрації (м. Жмеринка Вінницької області)
про визнання недійсним розпорядження №161 від 03.06.94р.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.01.2006р. позовну заяву Вінницької обласної дирекції "Національна акціонерна страхова компанія Оранта" до Жмеринської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації №161 від 03.06.1994р. повернено на підставі п.1 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України - не усунула недоліки ухвали місцевого господарського суду від 22.12.2005р.
Зокрема, що подана позовна заява дати її підписання не містить, крім того, платіжне доручення № 2106, подане як доказ сплати судового збору, не може бути таким доказом, оскільки позовна заява датована 13.12.2005р., тоді коли платіжне доручення датоване 08.08.2005р. До того ж як вбачається із наданої позивачем ухвали господарського суду Вінницької області від 04.10.2005р., сплачене позивачем мито за згаданим пл. дорученням останньому повернуто, не містить виклад обставин та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №8-08/2538 від 13.12.2005р. Вінницької обласної дирекції "Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" до Жмеринської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області від 03.06.1994р. №161.
Ухвалою господарського суду від 22 грудня 2005 року дану позовну заяву залишено без руху та надано термін до 11 січня 2006 року для усунення недоліків.
В ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 22.12.2005р., місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не зазначено та не надано відповідних доказів щодо місцезнаходження, права власності, правовий статус та у користуванні яких осіб знаходяться приміщення, відносно яких прийняте оскаржуване розпорядження. Зі змісту останнього та наданих позивачем доказів цих обставин не вбачається, лише вказується про адміністративне приміщення відділу соціального захисту населення та приміщення колишньої дитячої бібліотеки, без зазначення адреси, приналежності та інших ідентифікаційних реквізитів приміщень. Як вбачається із вказаного розпорядження, останнє було винесене за наслідками розгляду клопотання Жмеринського районного та міського відділень позивача, проте вказаних доказів позивачем також не надано.
З'ясування викладених обставин необхідне для недопущення порушення прав та законних інтересів третіх осіб, які ймовірно займають або користуються згаданими приміщеннями, та необхідністю з'ясування правового статусу цих приміщень та можливого залучення до участі у справі третіх осіб, про що позивач також у позовній заяві не зазначив.
Господарський суд Вінницької області також вказав, що в порушення п.2 ч.1 ст.106 КАС України в позовній заяві не вказано номер засобу зв'язку та адреси електронної пошти позивача та відповідача, якщо такі є.
Місцевий господарський суд, крім того, зазначив, що платіжне доручення №2106, подане як доказ сплати судового збору, не може бути таким доказом, оскільки позовна заява датована 13.12.2005р., тоді коли платіжне доручення датоване 08.08.05р. До того ж як вбачається із наданої позивачем ухвали господарського суду Вінницької області від 04.10.05р., сплачене позивачем мито за згаданим пл. дорученням останньому повернуто.
Відповідно розділу 3 п.7 Інструкції Національного банку України „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" реквізит "Призначення платежу" платіжного документа заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу.
В силу ч.1, 2 ст.106 КАС України позовна заява повинна містити виклад обставин та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційна інстанція прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Так, на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2005р. скаржник надав пояснення, у якому зазначив місцезнаходження спірного приміщення - м. Жмеринка, вул. Центральна, 7 (раніше це була вул. Жовтневої революції).
Позивач зазначив також, що у нього відсутні документи про право власності на спірне приміщення і йому невідомо, яким чином і на яких підставах передавалось спірне приміщення управлінню соціального захисту населення.
Щодо клопотання за №92 від 10.05.94р., то позивач зазначив про його втрату і зіслався на Жмеринську райдержадміністрацію, у якої суд міг витребувати зазначений документ.
Позивач повідомив у пояснювальній записці №8-08/02 від 10.01.06р. номери засобу зв'язку та адреси електронної пошти сторін.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цією ж статтею передбачено, що суд вправі витребувати докази як за клопотаннями осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Частиною 5 статті 71 КАС України передбачено, що суд може збирати докази з власної ініціативи.
На підставі вищевказаного, колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали місцевого господарського суду.
Позивач як доказ сплати державного мита надав платіжне доручення №2106 від 8.09.05р., у якому призначення платежу зазначив, як за пред'явлення позову про визнання недійсним розпорядження №161 від 03.06.94р.
Довідкою відділення державного казначейства у м. Вінниці №07-26/971 від 28.11.05р. підтверджено надходження до державного бюджету 102 грн. 00коп.
Згідно розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито, крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.
Об'єкти справляння державного мита визначено статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 "Про державне мито" із змінами та доповненнями (далі - Декрет № 7-93), і зокрема встановлено, що державне мито справляється із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови цих судів, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами. Відповідно до підпунктів "б", "г" пункту 2 статті З Декрету № 7-93 ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, які подаються до господарських судів, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із апеляційних і касаційних скарг на рішення і постанови у справах за такими позовними заявами державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору у першій інстанції.
Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним розпорядження №161 від 3.06.94р. За своєю суттю ця вимога не носить майнового характеру.
Таким чином, у випадку сумніву місцевого господарського суду у вірогідності сплати позивачем судового збору у вигляді державного мита, суду надано право витребувати додаткові докази.
На думку колегії суддів, місцевий господарський суд не мав законних підстав повернути позовну заяву з посиланням на п. 1 ч. 3 ст. 108, 165 КАС України.
На підставі викладеного, апеляційна інстанція вважає за необхідне апеляційну скаргу Вінницької обласної дирекції "Національна акціонерна страхова компанія Оранта" задовольнити, ухвалу господарського суду Вінницької області від 11 січня 2006 року скасувати, а позовну заяву з доданими до неї матеріалами №02-2а направити для подальшого розгляду суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 199, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Вінницької обласної дирекції "Національна акціонерна страхова компанія Оранта" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 11 січня 2006 року скасувати, позовну заяву з доданими до неї матеріалами за №02-2а направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі, не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2, 3 - сторонам
4 - в наряд
друк. Гаврилюк Т.