29.10.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2426/2012р. Головуючий у першій

інстанції Кукурекін К.В.

Категорія 37 Доповідач у апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Володіної Л.В.,

суддів - Клочка В.П., Моцного М.В.,

за участю:

секретаря - Лашкевич Н.О.,

позивача - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення від права на спадкування за законом, визнання першочергового права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 серпня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, та вточнивши позовні вимоги просила усунути відповідача від права на спадкування за законом після ОСОБА_10, визнати за позивачем право на спадкування після ОСОБА_10 разом зі спадкоємцями першої черги за законом.

Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_11 - батько позивача та ОСОБА_10, який заповідав останній квартиру АДРЕСА_1. Прийняти спадщину ОСОБА_10 не встигла, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла. Спадкоємцями першої черги після ОСОБА_10 являються її чоловік - відповідач у справі та діти останньої ОСОБА_9, ОСОБА_8, позивач є спадкоємцем другої черги.

Відповідач тривалий час свідомо ухилявся від надання допомоги спадкодавцю, яка через тяжку хворобу знаходилась в безпорадному стані, відмовився надавати матеріальну допомогу та моральну підтримку. З викладених підстав позивач просила усунути відповідача від права на спадкування за законом. В свою чергу позивач здійснювала належний догляд за спадкодавцем під час її хвороби.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 серпня 2012 року у позові ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені (а.с.156,158 159).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача, який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частиною другою статті 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Пленум Верховного Суду України у п.6 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року роз'яснив, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для життя спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Враховуючи такі вимоги матеріального закону для вирішення даного спору необхідно встановити чи існував факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом розуміється безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчинила необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Отже, за змістом ч.5 ст.1224 ЦК України лише при одночасному настанні таких обставин і доведеності таких фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на успадкування.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_10 була спадкоємцем за заповітом від 10.11.1999р. (том 1, а.с.6) після батька ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року (том 1, а.с.8). Прийняти спадщину ОСОБА_10 не встигла, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (том 1 а.с.9).

Спадкоємцями першої черги після ОСОБА_10 являються її чоловік - відповідач по справі, та діти померлої - ОСОБА_8, ОСОБА_9 (треті особи по справі)(том 1, а.с.79). Позивач є сестрою померлої (том 1, а.с.10-11), спадкоємцем другої черги.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, показаннями свідків, що спадкодавець ОСОБА_10 працювала (том 1, а.с.103), не була особою похилого віку, не являлась інвалідом, не мала виродженого каліцтва, вела господарство, здійснювала догляд за своїм батьком.

З врахуванням викладеного суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_10 не знаходилась в безпорадному стані. Знаходження ОСОБА_10 у період з 22 по ІНФОРМАЦІЯ_1 року у відділенні реанімації, страждання на гіпертонічну хворобу, не свідчать про її безпорадний стан в розумінні ст.1224 ЦК України.

Згідно матеріалів справи в період знаходження ОСОБА_10 у відділенні реанімації позивачем придбались медикаменти (том 1, а.с.20, 21). Даний факт не свідчить про те, що спадкодавець потребувала догляду, допомоги та піклування саме від відповідача, при тому, що необхідна допомога ОСОБА_10 надавалась, ліками вона була забезпечена.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що саме вона надавала допомогу спадкодавцю, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не є підставою для задоволення позову.

Позивачем в порушення вимог ст. 11, 10, 60 ЦПК України не доведено потребування ОСОБА_10 у сторонній допомозі, піклуванні, та що відповідач умисно ухилявся від надання допомоги спадкодавцю.

Враховуючи наведене, а також те, що судом першої інстанції не встановлено фактів умисного ухилення відповідача від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, перебування ОСОБА_10 в безпорадному стані через тяжку хворобу, факти потреби спадкодавця в допомозі відповідача та звернення до нього за допомогою не знайшли свого підтвердження, позивачем не доведені, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для усунення відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_10 та обґрунтовано відмовив в позові.

Доводи апеляційної скарги про подання відповідачем 07.01.2008 року позову про розірвання шлюбу не спростовують висновків суду, оскільки на момент смерті спадкодавця шлюб розірваний не був, відповідач згідно ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом.

Заяві ОСОБА_13 від 05.02.2008 року суд дав оцінку у відповідності до вимог ст.212 ЦПК України разом з іншими доказами, наданими сторонами у справі в їх сукупності та взаємозв'язку.

Приведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд встановив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і прийшов до правильного висновку про задоволення позову, підстав передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Л.В. Володіна

Судді: /підпис/ М.В. Моцний

/підпис/ В.П. Клочко

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Л.В. Володіна