ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 40/465

23.10.06 р.

                                                м.Київ

За позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю  «Папірус Інвест»,  м.Київ

до                            Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторекс», м.Київ

про                    стягнення 33103,59грн.  

Суддя Смірнова Л.Г.

Представники:

Від позивача:              Кравець І.В.,   представник за довіреністю №7/06 від 07.10.2006

Від відповідача :       не з’явився

          

Обставини справи :

            Позивач звернувся  до суду з позовом про  стягнення з відповідача основного боргу в сумі  21349,99грн.; пені в сумі 8540,00грн., трьох відсотків річних в сумі 951,10грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2262,50грн.  

           Ухвалою Господарського суду  міста Києва від 25.09.2006 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено  на  09.10.2006.

Після порушення провадження у справі позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача  21349,99грн. основного боргу; 8001,86грн. пені, 3672,20грн. інфляційних нарахувань;  1158,16грн.  –трьох відсотків річних.

          У зв’язку з  неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), розгляд справи було відкладено на 23.10.2006.

            Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляд у справи, проте  у судове засідання 23.10.2006 повноважного представника не направив, письмово та нормативно обгрунтованих пояснень по суті позовних вимог суду не надав. Ухвала суду, направлена  відповідачеві за адресою вказаною  в довідці з органів статистики №13-6415 від 19.10.2006, повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження  у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Адреса, зазначена у витягу з ЄДРПОУ, відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві, за якою було направлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2006  про призначення справи до розгляду.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" від 15.05.2003  №755-IV місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, Відповідач вважається належним чином повідомленим про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва про призначення справи до розгляду від 25.09.2006 сторони попереджені, що нез’явлення в засідання господарського суду їх представників або однієї з них не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

         Із зібраних доказів та пояснень представника позивача,-

                                               В С Т А Н О В Л Е Н О:

Між   позивачем та відповідачем  03.10.2005   було укладено  договір  купівлі-продажу №0010398/1 та додаток до договору №1 (далі-договір). Відповідно до умов договору   відповідач   зобов’язувався  поставити позивачеві  складське обладнання (далі-товар) загальною вартістю 42700,00грн. на умовах та у строки визначені договором, а позивач  зобов’язувався прийняти та оплатити  його.

Відповідно до підпунктів 2.6.1; 2.6.2; 2.6.3  пункту 2 договору  позивач зобов’язувався здійснити попередю оплату товару у розмірі 20% загальної вартості  протягом трьох банківських днів з моменту  підписання договору; 30%  протягом трьох банківських  днів по факту готовності   обладнання до відвантаження зі складу в Італії та 50%  протягом п’яти  банківських днів по факту поставки, монтажу та  підписання акту прийому-передачі товару.

На виконання умов договору  04.10.2005 позивач  перерахував  на рахунок  відповідача 20% вартості товару в сумі 8539,99грн, що підтверджується платіжним дорученням №41 від 04.10.2005, а після  отримання від відповідача письмового повідомлення про готовність товару  позивач перерахував на рахунок відповідача 30% вартості товару у сумі 12810,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №67 від 02.11.2005.

Копії вищезазначених документів  залучено до матеріалів справи, оригінали  було надано суду для огляду у судовому засіданні.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором.

Згідно з пунктом 3.1 пункту 3  договору  відповідач зобов’язувався здійснити поставку товару у повному обcязі  протягом семи тижнів з моменту  підписання  договору.

Оскільки  відповідач свої зобов’язання за договором щодо поставки товару не виконав, позивач  звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до  приписів статті 175 Господарського кодексу України  майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим  Кодексом.

Статтями  525, 526 Цивільного кодексу  України  та статті 193 Господарського кодексу України  передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином,  в установлений строк, відповідно  до вказівок  закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються.  

Згідно частини першої статті 216 та частини  другої статті 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову  відповідальність за правопорушення у  сфері  господарювання шляхом застосування до  правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених  цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 договору, у випадку  невиконання  зобов’язань щодо поставки у визначений договором строк, відповідач зобов’язувався сплатити  позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочки,  проте не  більше ніж 10% від загальної  вартсоті непоставленого товару.

Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 договору у випадку  невиконання  зобов’язань щодо монтажу у визначений договором строк, відповідач зобов’язувався сплатити  позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочки,  проте не  більше ніж 10% від загальної  вартості незмонтованого товару.

Відповідно до   приписів  частини другої  статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора  зобов’язаний сплатити  суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або законом.

Згідно частини  шостої статті  232 Господарського кодексу України  нарахування штрафних санкцій  за прострочення  виконання зобов’язання, якщо інше  не встановлено  законом або договором припиняється  через шість місяців від дня, коли  зобов’язання мало бути  виконано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  09.10.2006  позивача було  зобов’язано  надати суду розрахунок стягуваної суми в частині штрафних санкцій з урахуванням вимог пункту  6 статті 232 Господарського кодексу України з зазначенням дати  з якої нараховуються штрафні санкції.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі  21349,99грн.; пеню в сумі 8540,00грн., три відсотки річних в сумі 951,10грн. та інфляційні нарахування в сумі 2262,50грн.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2006 позивачем було надано новий розрахунок  стягуваних сум, відповідно до якого позивач просив  стягнути з відповідача 21349,99грн. основного боргу; 8001,86грн. пені, 3672,20грн. інфляційних нарахувань;  1158,16грн.  –трьох відсотків річних  (пояснення позивача від 23.10.2006 №7/06-юр).

Проте з вищезазначених поснень позивача вбачається, що  позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення  трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань та нараховано штрафні санкції  на час розгляду справи у суді.

 Оскільки  суду не надано доказів направлення вищезазначених  пояснень відповідачеві,  клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог  в частині  штрафних санкцій судом не задоволено.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Це стосується  відповідача, який мав довести факт належного виконання  умов договору щодо поставки та монтажу  обладнання.

Відповідач письмово та нормативно обгрунтованих пояснень по суті позовних вимог суду не надав.  Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

          Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань, тому позовні вимоги позивача стосовно стягнення 21349,99грн. основного боргу, 8001,86грн. пені, 951,10грн. трьох відсотків річних та 1512,88грн. (за уточненим розрахунком суду) інфляційних нарахувань визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          В іншій частині позовні вимоги  визнано  необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

          Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача,  державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до  приписів статті 49 ГПК України  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.  

За таких обставин,  ст.ст.33,  49,  75, 82-84, ГПК України,-

                                       В И Р І Ш И В:

          1.  Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  „Сторекс” (03034, м.Київ, вул.О.Гончара, 38а –юридична адреса; 01103, м.Київ, Залізнодорожне шосе, 53 –фактична  адреса; р/р 26002104771101 в ВАТ АБ „Експобанк” м.Києва,  іпн 325322526593, код 32532252, а у випадку відсутності коштів     з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „Папірус Інвест”   (03058, м.Київ, вул.Гарматна, 39а;  р/р26005032221001 в АКБ „Інтербанк” м.Києва, МФО 300216, іпн. 331554426576, код 33155446) 21349(двадцять одну тисячу  триста сорок дев’ять)грн.99коп.-основного боргу; 8001(вісім тисяч одну)грн.86коп.-пені; 1512(одну тисячу п’ятсот дванадцять)грн.88коп.-інфляційних нарахувань; 951(дев’ятсот п’ятдесят одну)грн.10коп.- трьох відсотків річних; 318(триста вісімнадцять)грн.16коп. - державного мита та 111(сто одинадцять)грн.51коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Суддя                                                                                             Смірнова Л.Г.