ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 40/441 | 02.10.06 р. |
м.Київ
За позовом Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу», м.Київ
до Державної акціонерної компанії «Хліб України», м.Київ
за участю тертьої особи без самостійних вимог на предмет спору
Сільськогосподарське фермерське господарство „Тельменко”, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с.Дігтів
про стягнення 421,91грн.
Суддя Смірнова Л.Г.
Представники:
Від позивача: Третьякова О.В., представник за довіреністю №218д від 19.01.2006
Від відповідача: Сич А.В., представник за довіреністю №02-14/327 від 15.11.2005
Від третьої особи: не з’явився
Обставини справи :
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 421,91грн. основного боргу, переданого позивачеві за розподільчим балансом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2006 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.09.2006.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 між сторонами по справі був підписаний розподільчий баланс станом на 31.07.2003 та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу, відповідно до яких до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМУ від 24.01.1998 №77, в т.ч. право вимоги до Сільськогосподарського фермерського господарства „Тельменко” на суму 421,91грн. Позивач стверджує, що на час передачі дебіторської заборгованості відповідачеві було відомо про передачу позивачеві недійсної вимоги, оскільки за договором доручення Володими-Волинський комбінат хлібопродуктів розрахувався з відповідачем за Сільськогосподарського фермерського господарства „Тельменко”, що підтверджується прибутковою квитанцією №001946 за жовтень 1999 та платіжним дорученням від 03.07.2001.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2006, в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд справи було відкладено на 02.10.2006.
Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях від 18.09.2006 №12-1-09/2609. Зокрема, відповідач зазначає, що згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.03р. №690 відповідач повинен був забезпечити передачу позивачу не погашені зобов’язання, тобто передбачалась передача позивачеві абсолютно всієї заборгованості без виключень. Також відповідач вказує, що за реєстром дебіторської заборгованості передавався боржник – фермер „Тельменко”, а в позовній заяві позивач посилається на виникнення заборгованості з Селянським фермерським господарством „Тельменко”.
Третя особа повноважного представника у судове засідання не направила, письмово та нормативно обґрунтовані пояснення по суті позовних вимог суду не надала.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” було утворене Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (далі за текстом –позивач) шляхом виділення із складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” (далі за текстом –відповідач) філії “Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу” та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики.
Відповідно до п.3. даної постанови відповідачу доручено забезпечити передачу позивачу не погашених перед оптовими постачальниками матеріально-технічних ресурсів зобов’язань, що виникли внаслідок невиконання сільськогосподарськими товаровиробниками своїх зобов’язань перед ДАК “Хліб України” відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977 та від 24.01.1998 №77 (за їх згодою), а також забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів ДАК “Хліб України” за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977, від 24.01.1998 №77, від 24.01.1998 №83, від 25.08.1998 №1338.
Відповідно до п.3.1 Статуту Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” позивач є правонаступником майнових прав та обов’язків реорганізованої ДАК “Хліб України” у відповідності з розподільчим актом (балансом).
Згідно п.3.1. вказаного статуту підприємство утворено з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації, а також організації проведення розрахунків між підприємствами та отримання прибутку.
31.07.2003 року між позивачем та відповідачем був складений та підписаний Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між ДАК “Хліб України” та Державним підприємством “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”.
Відповідно до цього Акту відповідач передав, а позивач прийняв відповідно розподільчого балансу станом на 01.08.2003 дебіторську заборгованість, що виникла у зв’язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 № 977, на суму 90325,0 тис. грн. згідно з реєстрами (додаток № 1). Вся заборгованість не підтверджена первинною документацією.
Відповідно до п.83 додатку № 1 до акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 позивач прийняв від відповідача дебіторську заборгованість фермера „Тельменко” на суму 421,91грн. та відповідно право вимоги до фермера „Тельменко” на вказану суму.
Отже, позивач є правонаступником відповідача в частині прав і обов’язків переданих відповідачем позивачеві за розподільчим балансом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 15.05.2003 №690.
Як стверджує позивач, у процесі роботи по стягненню заборгованості, було встановлено, що за договором доручення Володими-Волинський комбінат хлібопродуктів розрахувався з відповідачем за Сільськогосподарського фермерського господарства „Тельменко”, що підтверджується прибутковою квитанцією №001946 за жовтень 1999 та платіжним дорученням від 03.07.2001.
У зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою від 16.06.2006 №987/14 про сплату боргу в сумі 421,91грн.
Оскільки відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 421,91грн. не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексу України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, між Кабінетом Міністрів України, як суб’єктом управління об'єктами державної власності (п. 5 ст. 116 Конституції України в редакції, що діяла на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690), та відповідачем у 2003 році виникли відносини, пов’язані з реструктуризацією (реорганізацією) ДАК "Хліб України".
В силу адміністративного акту (постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690) у відповідача виник обов’язок щодо передачі, а у позивача –щодо прийняття дебіторської заборгованості та права вимоги до дебіторів, незалежно від дійсності таких вимог, зокрема, до фермера „Тельменко”.
В результаті зазначеної реструктуризації (реорганізації) утворено Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" шляхом виділення зі складу ДАК "Хліб України" філії –"Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", яке віднесено до сфери управління Міністерства аграрної політики (п. 1. постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690, п. 1.1., 1.2., 1.3. Статуту позивача), та позивачем передано відповідачеві вимоги до фермера „Тельменко” на суму 421,91грн. (акт від 31.07.2003).
Отже, свої зобов’язання щодо передачі та прийняття права вимоги до фермера „Тельменко” сторони виконали повністю.
Згідно приписів ст.197 Цивільного кодексу УРСР уступка вимоги –це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов’язанням іншій особі. Для цієї уступки вимоги необхідною є ініціативна вольова поведінка сторін та наявність угоди між старим та новим кредитором.
Враховуючи те, що цивільні відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі адміністративного акту, те, що у відносинах між сторонами не мала місце ініціативна вольова поведінка останніх, а відносини виникли за ініціативою органу державної влади, та те, що відповідної угоди між позивачем та відповідачем не укладалось, то відповідач не може нести відповідальність, передбачену за порушення договірних зобов’язань.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 421,91грн. боргу, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Всі інші твердження сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються в силу ст. 34 ГПК України.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Смірнова Л.Г.