|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
№ 14/380 |
|
06.10.06 |
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Приватного підприємця ОСОБА_2
про стягнення 62 691,65 грн.
Суддя Калатай Н.Ф.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 -свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 15.08.2006 року
Від відповідача не з'явився
Присутній ОСОБА_2 -паспорт НОМЕР_3, виданий ІНФОРМАЦІЯ_2, проте без надання доказів того, що він є Приватним підприємцем
Обставини справи :
Позов заявлено про стягнення коштів в сумі 47000 грн., перерахованих на виконання договору купівлі -продажу НОМЕР_4, 20 % річних в сумі 6136,11 грн., штрафу в сумі 554,60 грн., штрафу в сумі 5000 грн., збитків спричинених орендою ПТО в сумі 3795,00 грн., компенсації за проїзд до Києва в сумі 205,94 грн.
В судовому засіданні 22.09.2006 року позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог.
З урахуванням вказаної заяви, позов заявлено про стягнення коштів в сумі 47000 грн., перерахованих на виконання договору купівлі -продажу НОМЕР_4, 20 % річних в сумі 8660,49 грн., штрафу в сумі 554,60 грн., штрафу в сумі 5000 грн., збитків спричинених орендою ПТО в сумі 3795,00 грн., компенсації за проїзд до Києва в сумі 480,49 грн.
Ухвалою суду від 22.09.2006 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Незважаючи на належне повідомлення відповідача про час і місце кожного засіданні по справі, в тому числі і на адресу реєстрації, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав, причини неявки представників відповідача в судове засідання не відомі.
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
25 серпня 2005 року позивач і відповідач уклали договір купівлі-продажу НОМЕР_4 (далі Договір), за яким відповідач зобов'язався поставити, змонтувати і здійснити пуско-накладку камери для фарбування, а позивач оплатити та прийняти обладнання відповідно до Додатку № 1 в строки, обумовлені Договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору вартість поставленого обладнання та виконаних робіт складає 50000 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору оплата за Договором проводиться поетапно: передоплата 50 % на протязі 15 днів з дня підписання Договору; оплата 50 % на момент підписання акту приймання передачі виконаних робіт.
На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 25000 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями НОМЕР_5 -9000 грн і НОМЕР_6 -16000 грн. Платіжним дорученням НОМЕР_7 позивач здійснив остаточну оплату в розмірі 22000 грн. Належним чином засвідчені копіїх вказаних документів залучені до матеріалів справи. Оригінали досліджені в судоволму засіданні.
Згідно п.6.2. Договору строк поставки Товару -на протязі 30 робочих днів з моменту отримання передоплати
Як вбачається з матеріалів, справи відповідач не поставив обладнання в строк, визначений Договором.
16.02.2006 року сторони уклали додаткову угоду до договору купівлі-продажу НОМЕР_4 (надалі Додаткова угода), якою сторони домовились про розірвання Договору на умовах, визначених Додатковою угодою.
Згідно п.1 Додаткової угоди, в зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за Договором, сторони погоджують про розірвання даного Договору на таких умовах:
1.1.Відповідач повертає позивачу суму отриманої передоплати, що складає 47000 грн. двома платежами в зазначені строки, а саме:
23500 грн до 05 березня 2006 року;
23500 грн. до 05 квітня 2006 року.
На дату подачі позову до суду відповідач вказані кошти не повернув.
Після порушення провадження по справі, а саме
29.08.2006 року відповідач частину коштів в сумі 8750 грн. повернув, що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією виписки з банківського рахнку позивача, а тому провадження по справі в частиін стягнення основного боргу в сумі 8750 грн. підлягає припиненню з підстав п. 1 -1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 38250 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 38250 грн.
Щодо вимог прозивача про стягнення з відповідача 20 % річних в сумі 8660,49 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
За п.п. 1.2 Додаткової угоди відповідач сплачує позивачу проценти за користування отриманою суми передоплати виходячи з 20% річних на підставі ст. 536, ст.693 ЦК України до 05.04.2006 року.
Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.
За договором товар мав бути поставлений 21.10.2005 року, проте п. 1.2 Додаткової угоди чітко встановлений період їх нарахування, а саме по 05.04.2006 року, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 % річних підлягають задовленню частково за уточненим розрахуноком суду в сумі 4300,82 грн. за період з 21.10.2005 року по 05.04.2006 року.
47000/100*20/365*167=4300,82 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 554,60 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до п.7.2. Договору у випадку недодержання відповідачем строків поставки обладнання сторони домовились про суму штрафу в розмірі 0,01% від ціни непоставленого обладнання за кожен день прострочки, який відповідач повинен буде оплатити.
Згідно п.п.1.3. додаткової угоди Постачальник оплачує Замовнику штраф передбачений п.7.2. Договору.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності, проте суд вважає за необхідне звернути увачу сторін на наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Передбачена п. 7.2 Договору господарська санкція фактично є пенею, і той факт, що сторони назвали її штрафом не свідчить про невідповідність п. 7.2. Договору вимогам закону.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 554,60 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 5000 грн. (10% вартості Договору), слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди у випадку наступного невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором і Додатковою угодою він також зобов'язаний виплатити Замовнику штраф в розмірі 10% від суми Договору.
Позивач документально обґрунтував свою вимогу, відповідач не надав суду свої заперечення щодо підстав і розрахунку нарахування штрафу у розмірі 10% вартості договору в сумі 5000 грн, а тому суд повністю задовольняє вимогу позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків спричинених орендою аналогічного майна на пункті технічного обслуговування в сумі 3795,00 грн. та 480,49 грн. у якості компенсації за проїзд до м. Києва, слід зазначити наступне.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за час невиконання відповідачем договірних зобов'язань позивач був змушений здійснювати оренду аналогічного майна на пункті технічного обслуговування. Крім того, позивач витрачав кошти задля вирішення питань щодо виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Вимоги щодо стягнення з відповідача збитків спричинених орендою аналогічного майна на пункті технічного обслуговування в сумі 3795,00 грн. позивач підтверджує доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями договору оренди майна з правом викупу НОМЕР_8, укладеного між позивачем та ВАТ “Запоріжнафтопродукт”, відповідно до якого ВАТ “Запоріжнафтопродукт” перерає, а позивач приймає в тимчасове користування приміщення та обладнання пункту технічного обслуговування, яке розташоване за АДРЕСА_1 та платіжних доручень НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, які свідчать про перерахування коштів на виконання умов договору оренди майна з правом викупу НОМЕР_8 на суму 4883,76 грн.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом Договору є бувша у використанні камера для фарбування, в той час як предметом договору оренди майна з правом викупу НОМЕР_8 є приміщення та обладнання пункту технічного обслуговування, яке розташоване за АДРЕСА_1.
Позивачем не надано жодного доказу того, що невиконання відповідачем своїх обов'язків по поставці обладнання за умовами Договору від 25.08.2005 року (камера для фарбування) стало причиною укладення ним 15.08.2000 року, тобто майже на п'ять років раніше, з ВАТ “Запоріжнафтопродукт” договору оренди майна з правом викупу НОМЕР_8.
Більше того, відповідно до п.3.1. договору оренди майна з правом викупу НОМЕР_8 строк його дії складає 7 років з моменту прийняття орендного об'єкту за актом прийому-передачі. Тобто строк дії договору закінчується у 2007 році і сплата плати за оренду є обов'язком позивача незалежно від протиправної поведінки відповідача.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, спричинених орендою аналогічного майна на пункті технічного обслуговування, в сумі 3795,00 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджені матеріалами справи.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації за проїзд до Києва в сумі 480,49 грн., слід зазначити наступне.
Вказана вимоги позивач просить стягнути на підставі ст. 22 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст.22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Виходячи з вищевикладеного, збитки -це об'єктивне зменшення будь -яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно -наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.
Віднесення до складу збитків витрат на проїзд до Києва суперечить вимогам закону, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходять у необхідному зв'язку з оспорюванню сумою за договору.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 480,49 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Судові витрати позивача по справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_15, р/р НОМЕР_16 у Дніпровському відділенні ВАТ КБ «Хрещатик», МФО НОМЕР_17, або з будь -якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний НОМЕР_18, р/р НОМЕР_19 у «Промінвестбанк»м. Мелітополь МФО НОМЕР_20 ) основний борг в сумі 38250 (тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн., 20% річних в сумі 4300 (чотири тисячі триста) грн. 82 коп., неустойки в сумі 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 60 коп., штрафу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн., 568 (п'ятсот шістдесят вісім) грн. 55 коп. витрат на сплату державного мита та 118 (сто віміннадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
3. Провадження у справі в частині стягення основного боргу в сумі 8750 грн. припинити.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Н.Ф. Калатай