2/1412/2813/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.09.2012 р. Заводський районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого - судді Корнешової Т.В.,

при секретарі Демиденко Н.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

третя особа - орган опіки та піклування виконавчий комітет Миколаївської міської ради,

про зміну раніше визначеного місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У липні 2011р. позивач звернувся в суд до відповідача з позовом, в якому просить змінити раніше визначене судовим рішенням місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 з матір’ю і визначити його з батьком та припинити стягнення аліментів на користь відповідача, посилаючись в обґрунтування вимог на те, що після повернення відповідачу їх сина на виконання рішення суду від 20.06.2008р. останній сам втік від матері у серпні 2008р. та до теперішнього часу за власним бажанням проживає з батьком, де має належні умови для нормального виховання та розвитку, відповідач же за цей час лише до червня 2010р. раз на місяць відвідувала сина у школі, зараз вона має нову родину, іншу дитину, мешкає в однокімнатній квартирі, де умов для проживання сина немає.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на зазначені обставини, відповідач –проти позову заперечила, посилаючись на ігнорування і невиконання позивачем судового рішення від 20.06.2008р. за яким дитина повинна проживати з нею, стверджувала, що позивач налаштовує сина проти матері, тисне на нього, через що його заяви про бажання жити з батьком не відповідають його дійсним бажанням і почуттям.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Матеріали справи свідчать, що сторони до червня 2002р. перебували у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, 07 липня 2000р. народження.

На утримання останнього за рішенням суду від 26.11.2009р. ухвалено змінити розмір аліментів та стягувати на користь матері дитини 1/8 частину заробітку(доходу) батька дитини щомісяця.

З часу розлучення батьками дитини, їх родичами у судовому порядку вирішувалися спори щодо виховання дитини, її місця проживання. Зокрема, чинним рішенням Заводського райсуду м.Миколаєва від 20.06.2008р. було вирішено відібрати малолітню дитину ОСОБА_5 від батька ОСОБА_1 та повернути його матері –тоді ОСОБА_6, а у вимогах батька про визнання місця проживання дитини з ним –відмовити.

Виконання цього рішення було здійснено і повернення сина матері зафіксовано актом державного виконавця від 06.08.2008р.

Після цього у літку того ж року неповнолітній знов пішов до батька та проживає з ним до теперішнього часу у квартирі АДРЕСА_1, де має окрему кімнату.

Відповідачем ОСОБА_2 протягом 2008-2009рр. направлялися до різних державних органів скарги на невиконання батьком ОСОБА_1 рішення суду від 20.06.2008р. Разом з тим, до суду за захистом своїх прав ОСОБА_2 більше не зверталася. Хоча рішення суду від 20.06.2008р., яким лише ухвалювалося про повернення дитини матері (а не про визначення місця проживання дитини з матір’ю), було виконане.

Не заявлено ніяких вимог матір’ю дитини і при розгляді даного позову.

На даний час існуючі обставини свідчать про можливість визначити місце проживання дитини з батьком, враховуючи, що фактично дитина проживає з батьком тривалий час, має там належні житлові умови, все необхідне для розвитку, батько багато часу приділяє вихованню сина, утримує його.

При з'ясуванні думки неповнолітнього як органом опіки, так і судом останній висловлював бажання і надалі проживати з батьком.

Встановлене підтверджено у судовому засіданні поясненнями сторін, дитини, показаннями свідків, висновком органу опіки про доцільність проживання дитини з батьком, іншими письмовими доказами у справі.

Відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України слідує, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки або судом; під час вирішення такого спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Досягнення дитиною десяти років дає їй право на висловлювання своєї згоди на проживання з одним із батьків, що передбачено ст.160 СК України.

Отже, на даний час є підстави для визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки це місце є для дитини тривалий час його постійним місцем проживання, воно його задовольняє та за висновком органу опіки відповідає його інтересам, позивач, який має вищу педагогічну освіту, постійну роботу за спеціальністю, позитивно характеризується, до своїх батьківських обов’язків відноситься відповідально, має можливості та створює для розвитку сина належні умови.

За змістом ст.ст.180-182 СК України слідує, що той із батьків, з ким проживає дитина, вправі отримувати за рішенням суду аліменти від другого на утримання дитини. Враховуючи, що місце проживання дитини сторін визначається з батьком, то підлягають задоволенню і вимоги позивача про припинення стягнення з нього аліментів.

Доводи відповідача про те, що дитина знаходиться під тиском батька та негативно налаштовується ним проти матері так, що дитина робить заяви про бажання жити з батьком, які не відповідають його дійсним бажанням і почуттям, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені об’єктивними доказами.

На підставі ст.88 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати у розмірі 179,50грн.

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити місце проживання дитини ОСОБА_5, 07.07.2000р.народження, яке було з матір’ю ОСОБА_7, та визначити його місце проживання з батьком ОСОБА_1, на даний час в АДРЕСА_2.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_5, 07.07.2000р.н., які стягуються на підставі рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26.11.2009р. у розмірі 1/8 частини заробітку(доходу) щомісяця.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані за ухвалою суду від 14.03.2012р., а наявні на депозитному рахунку ТУДСА Миколаївської області грошові кошти утриманих аліментів повернути позивачу ОСОБА_1.

Стягнути з відповідача на користь позивача 179,50грн судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання через районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення чи з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Суддя: Т.В.Корнешова