ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  17/681-14/428

19.10.06

 

за позовом          Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківсільмаш”

до                    Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про                    визнання правочину недійсним

Суддя Калатай Н.Ф.

Представники:

від позивача                    Романченко О. М. -представник за довіреністю № 453 від 19.10.2005 р.

від відповідача          не з'явився

Обставини справи :

 

          Позов заявлено про визнання недійсним правочину - Відповіді позивача НОМЕР_1 на претензію відповідача НОМЕР_2 про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження своїм майном і відшкодування збитків в розмірі 599400 грн., з яких 499400 грн. -матеріально шкода, 100000 грн. -моральна шкода.

          У відзиві на позовну заяву від 16.12.2005 р. відповідач, посилаючись на наявне в нього свідоцтво про право власності на спірне майно, просить суд закрити провадження у справі.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2006 року провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

          Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2006 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2006 року скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

          Ухвалою суду від 14.07.2006 року справу прийнято до свого провадження суддею Калатай Н. Ф. та присвоєно їй № 17/681 -14/428.

          Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про час і місце судового засідання, представників в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду не виконав, письмових пояснень та заперечень по суті спору не надав, про причини неявки представників в судове засідання не повідомив.

          Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

         

          Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

22.06.2005 р. відповідач звернувся до позивача з Претензією (далі Претензія) НОМЕР_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, та відшкодування збитків, якою просив позивача: усунути перешкоди з здійсненні відповідачем права власності на придбане нерухоме майно з прилюдних торгів -нежитловий виробничий корпус НОМЕР_3 (літ. З), що знаходиться за АДРЕСА_1, № правочину НОМЕР_4 і зареєстровано в реєстрі Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації за № витягу НОМЕР_5, № запису НОМЕР_6; відшкодувати завдану відповідачу матеріальну шкоду в сумі 499400 грн. та моральну шкоду в сумі 100000 грн., які перерахувати на вказаний в Претензії рахунок.

27.07.2005 р. позивач в особі в.о. голови правління позивача Гончарова В.О. підписав Відповідь на претензію НОМЕР_2 (далі Відповідь на претензію) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, та відшкодування збитків НОМЕР_1, пунктом 1 якої запропонував відповідачеві прийняти придбане нерухоме майно з прилюдних торгів - нежитловий виробничий корпус НОМЕР_3 (літ. З), що знаходиться за АДРЕСА_1, № правочину НОМЕР_4 і зареєстровано в реєстрі Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації за № витягу НОМЕР_5, № запису НОМЕР_6, в трьохденний термін -в натурі.

Пунктом 2 Відповіді на претензію запропоновано вимоги претензії визнати повністю та заключити мирову угоду між сторонами, що в разі виконання передачі приміщення в натурі, Сторона 2 відмовляється від відшкодування завданих їй збитків на суму 594200 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження (за заявою стягувача) від 04.08.2005 р. заступник начальника відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Григор'єв А.В. відкрив виконавче провадження по примусовому виконанню відповіді на претензію НОМЕР_1, виданої 27 липня 2005 року в.о. голови правління ВАТ «Білоцерківсільмаш»Гончаровим В.О. як виконавчого документу в розумінні ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час видачі постанови про відкриття виконавчого провадження, щодо якого державному виконавцю надано право відкривати виконавче провадження.

11.11.2005 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання правочину -Відповіді на претензію недійсною.

З огляду а обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та надані представником позивача пояснення, позовна заява, на думку суду, підлягає задоволенню з огляду на таке.

 

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 92 ЦК України юридична особа, якою є позивач, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Спірну відповідь на претензію підписано з боку позивача в.о. голови правління Гончаровим В.О.

Проте, додані до матеріалів справи документальні докази, а саме, Протокол засідання Спостережної ради ВАТ «Білоцерківсільмаш» НОМЕР_7 Довідка НОМЕР_8 з ЄДРПОУ позивача від 08.06.2005 р., а також матеріали по справі № 2-2826/05, порушеній Печерським районним судом м. Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ВАТ «Білоцерківсільмаш»про спонукання до укладання договору, свідчать про те, що станом на 27.07.2005 р. Гончаров В.О. не міг виконувати обов'язки голови правління позивача.

Тобто, правочин - Відповідь на претензію було вчинено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, оскільки Гончаров В.О., підписуючи Відповідь на претензію, не був наділений повноваженнями в.о. голови правління і, відповідно, не мав права підпису від імені позивача.

 

Крім того, пред'явлення претензії є заходом досудового врегулювання господарського спору, порядок якого та вимоги до форми відповіді на претензію визначаються Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України).

Так, згідно ст. 8 ГПК України „Повідомлення заявника про результати розгляду претензії” про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

У відповіді на претензію зазначаються: повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи  організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

Коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, то через 20 днів після її отримання така відповідь є підставою для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

 

Згідно ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як встановлено судом, Відповідь на претензію не відповідає всім вимогам, встановленим Господарським процесуальним кодексом України до форми такого виду правочину, - її підписано неповноважною особою гр. Гончаровим В.О., який на дату підписання Відповідь на претензію взагалі не мав будь-якого відношення до позивача.

При цьому порушені також правила ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”( в редакції на дату порушення виконавчого провадження щодо примусового виконання Відповіді на претензію, 04.08.2005 р.), згідно якій виконавчий документ, яким на той момент згідно ст. 3 цього Закону визнавалася Відповідь на претензію, має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Крім того, за будь-яких вимог, з Відповіді на претензію, за правилами ст. 8 ГПК України, для позивача не виникає будь-яких зобов'язань майнового характеру, оскільки законом не передбачене підумовне визнання грошового зобов'язання, в той час як п. 2 Відповіді на претензію щодо майнових вимог відповідача носить характер припущення щодо їх виконання за певних умов.

До того ж, згідно реченню 2 ч. 3 ст. 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчиняла.

Спірна Відповідь на претензію є одностороннім правочином, проте пунктом 1 в ній запропоновано відповідачеві, тобто іншій особі, ніж вчиняла правочин, прийняти придбане нерухоме майно, що є порушенням правил, встановлених статтею 202 ЦК України щодо односторонніх правочинів.

 

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зазначеним нормам закону, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. (п. 1 ст. 203), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (п. 2 ст.203), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (п. 4 ст. 203).

Як було встановлено судом, Відповідь на претензію не відповідає зазначеним вимогам, оскільки при її підписанні було порушено перелічені вище норми ЦК України, ГПК України та ЗУ „Про виконавче провадження”( в редакції, на дату порушення виконавчого провадження щодо примусового виконання Відповіді на претензію, 04.08.2005 р.).

 

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог.

З огляду на вищевикладене, правочин позивача у вигляді Відповіді на претензію відповідача визнається судом недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

 

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

 

Судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

 

За таких обставин, керуючись Цивільним кодексом України, Законом України „Про виконавче провадження”, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним правочин -Відповідь НОМЕР_1 від 27.08.2005 р. Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківсільмаш” (ідентифікаційний код 00238204, адреса реєстрації: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, б-р 1 травня, 13) - на Претензію НОМЕР_2 Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_9, місце прживання: АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_10) з моменту його вчинення - з 27.08.2005 р.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_9, місце прживання: АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_10, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківсільмаш” ” (ідентифікаційний код 00238204, адреса реєстрації: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, б-р 1 травня, 13, рахунок 260083598301 в філії АКБ «Мрія»м. Біла Церква, МФО 321325) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат на державне мито, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення набирає законної сила після закінчення десятиденного терміну з дати його прийняття.

 

Суддя                                                                                                              Калатай Н.Ф.