|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
|
№ 40/458 |
16.10.06 р. |
м.Київ
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи -ОСОБА_1, с.Холмок, Ужгородського р-н., Закарпатської обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю „М.С.Л.” в особі Закарпатського представництва
про визнання розірвання договору незаконним та стягнення 25375,00грн. збитків
Суддя Смірнова Л.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 29.09.2006
ОСОБА_3, представник за довіреністю б/н від 03.08.2006
від відповідача: не з'явився
Обставини справи :
На розгляд суду передано позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи -ОСОБА_1 (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „М.С.Л.” в особі Закарпатського представництва (далі-відповідач) про визнання розірвання в односторонньому порядку з 15.03.2006 договору купівлі-продажу лотерейних білетів (ставок), укладеного між сторонами 24.10.2005 незаконним та про стягнення з відповідача на користь позивача 25375,00грн. збитків (втраченої вигоди) спричинених невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач безпідставно 14.02.2006, без повідомлення позивача, відключив від радіомережі один „Термінал”(пристрій для розповсюдження лотерейних білетів), який був у розпорядженні позивача, а 11.03.2006 відповідачем було відключено другий „Термінал” і починаючи з 24.02.2006 відповідач в порушення умов договору почав видавати позивачеві меншу кількість лотерейних білетів ніж було зазначено у заявках, а згодом, посилаючись на розрівання договору, взагалі відмовив у видачі лотерейних білетів, чим спричив позивачеві збитки.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2006 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.08.2006.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2006 справу було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки Закарпатське обласне представництво Товариства з обмеженою відповідальністю „М.С.Л.” не є юридичною особою, а межі повноважень представництва обмежені сумою 20000,00грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2006 справу було прийнято до розгляду, присвоєно їй НОМЕР_1, судове засідання призначено на 02.10.2006.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів. В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), розгляд справи було відкладено на 16.10.2006.
Відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі посилаючись на те, що позивачем було порушено умови договорів схову від 11.01.2006 та від 18.01.2006 щодо розташування „Терміналів” на чітко визначеній території та умови договору купівлі-продажу лотерейних білетів щодо своєчасної оплати за отримані лотерейні білети, у зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення про розірвання договору між сторонами про, що позивача було своєчасно повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд-
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем та відповідачем 24.10.2005 було укладено договір купівлі-продажу лотерейних білетів (ставок) (далі-договір). Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався своєчасно продавати позивачеві у необхідній кількості згідно її заявок білети лотерей для їх подальшого розповсюдження шляхом продажу у Закарпатській області (підпункти 1.1 та 2.1.1 договору).
Згідно підпункту 1.2 пункту 2 та підпункту 2.1.8 договору позивачеві було надано два пристрої - „термінали”, для розповсюдження білетів лотерей, які потребують реєстрації ставок до державної лотереї.
З пояснень представників сторін було також встановлено, що між сторонами було укладено додаткові договори схову від 11.01.2006 та від 18.01.2006, умовами яких було визначено порядок користування „терміналами”.
Підпунктом 2.2.12 пункту 2 договору передбачено обов'язок позивача погоджувати з відповідачем місце розташування „терміналу, а у разі зміни місця розташування позивача або його мережі, позивач зобов'язувався інформувати відповідача не пізніше 10 днів до настання таких змін (підпункт 2.2.16 пункту 2 договору).
З пояснень представників сторін також встановлено, що в результаті неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо розташування „терміналів” за адресою, визначеною у договорах схову, відповідачем було здійснено відключення „терміналів” від радіомережі, а позивачем в свою чергу було повернуто „термінали” відповідачеві.
Згідно підпункту 3.1 договору позивач зобов'язувався здійснювати оплату за отримані лотерейні білети протягом одного місяця з моменту підписання сторонами накладних приймання-передачі товару, а також зобов'язувався сплатити вартість придбаних ставок протягом одного місяця з моменту набуття права власності на ставки відповідно до договору. Право власності на лотерейні білети переходить від відповідача до позивача одночасно з підписанням накладних, що посвідчують приймання-передачу лотерейних білетів. Право власності на 5000 ставок переходить від відповідача до позивача в 00 годин 00 хвилин кожного 8-го календарного дня до дня проведення кожного розіграшу лотереї. Перехід права власності здійснюється автоматично та не потребує додаткового погодження) (підпункту 2.6 пункту 2 договору).
Підпунктом 5.2 пункту 5 передбачено, що про розірвання договору сторони повідомляють одна одну не пізніше, ніж за десять діб до дати його розірвання. Передумовою розірвання договору є виконання сторонами взаємних зобов'язань за договором.
Посилаючись на несвоєчасність здійснення розрахунків за отримані лотерейні білети та ставки 01.03.2006 відповідач звернувся до позивача з листом про розірвання договору, запропонував повернути залишки білетів та розрахуватися за реалізовані лотерейні білети, здати термінали та інше майно відповідача.
До матеріалів справи залучено копію вищезазначеного листа, який містить відмітку про те, що позивач з текстом листа ознайомилась, проте від підпису відмовилась.
Крім того, відповідач, у відповідь на звернення позивача з вимогою пояснити причини відключення „терміналів” від радіомережі, звернувся до позивача листом від 18.03.2006 в якому повідомив відповідача, що з 15.03.2006 відповідач розриває договір з позивачем через ризик неповернення великих сум та попередив, що співпраця можлива лише при поередній оплаті за лотерейні білети, а також відповідач вимагав розрахуватися за реалізовані лотерейні білети, здати „термінали” та інше майно. Лист також містить посилання відповідача на наявність заборгованості ОСОБА_2 в сумі 52730,00грн. та факт перебування „терміналу” у користуванні зазначеної особи, а не позивача, та запропоновано позивачеві вплинути на ОСОБА_2 щодо виплати заборгованості, оскільки вони перебувають у цивільному шлюбі.
Копію зазначеного листа також залучено до матеріалів справи та з нього вбачається, що позивач з текстом листа ознайомилась, проте від підпису відмовилась.
З пояснень позивача встановлено, що 26.03.2006 „термінали” було повернуто відповідачеві, проте позивач продовжувала здійснювати заявки щодо придбання лотерейних білетів, які відповідачем було задоволено частково, а згодом зовсім припинено передачу лотерейних білетів позивачеві, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали та заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги необгрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання....
Згідно частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Норма ст. 188 ГК визначає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися господарські правовідносини, які виникли на підставі цивільно-правової угоди (договору), зі змісту якого вбачається, що передумовою розірвання договору є виконання сторонами взаємних зобов'язань за договором, при цьому, про розірвання договору сторони повідомляють письмово одна одну не пізніше, ніж за 10 діб до дати його розірвання (підпункт 5.2 пункту 5 договору).
Таким чином, єдиною умовою розірвання договору в односторонньому порядку є належне виконання сторонами зобов'язань за договором.
Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою, сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З вищезазначеного вбачається, що чиним зконодавством встановлено певний порядок розірвання договору у випадку недосягнення між сторонами згоди щодо його розірвання.
Проте, звертаючись з даним позовом до суду позивач просить визнати незаконним розірвання договору.
Зі змісту статей 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України не вбачається такий спосіб захисту як визнання розірвання договору незаконним. Заявлена вимога є ні, що інше як встановлення факту, що може бути встановлено судом при вирішенні спору цивільного.
Підпунктом 5.1 пункту 5 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року.
Оскільки судом не встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розірвання договору, а розірвання господарських договорів в односторонньому порядку чиним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору не допускається, на момент розгляду данного спору договір від 24.10.2005, укладений між сторонами продовжує свою дію.
Таким чином, позовна вимога про визнання розірваним в односторонньому порядку договору купівлі-продажу лотерейних білетів (ставок) від 24.10.2005 укладеного між сторонами, незаконним підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України.
Проте, слід зазначити, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором, позивач вправі звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів у спосіб визначений чинним законодавством.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача який мав довести наявність та розмір збитків заявлених до стягнення з відповідача.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
На підставу своїх вимог позивачем надано висновок аудиторської перевірки НОМЕР_2 щодо підтвердження розрахунку втраченої вигоди за договором від 24.10.2006.
Проте, зазначений доказ не може бути прийнято судом як належний, у розумінні статті 34 ГПК України, оскільки з нього вбачається, що розрахунок було здійснено на підставі заяв позивача про надання лотерейних білетів та підпункту 3.3 пункту 3 договору, відповідно до якого позивач мав право одержати знижку у розмірі 7% ватрості лотерейних білетів. Будь-яких інших доказів, на підтвердження суми розрахунку втраченої вигоди (зокрема доказів, які підтверджують факт реалізації визначеної кількості лотерейних білетів та ставок при розрахунку суми збитків) суду не надано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача втраченої вигоди у розмірі 25375,00грн. визнаються судом необгрунтованими та недоведеними.
Відповідно до приписів статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85, ГПК України, суд-
В И Р І Ш И В :
1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання розірвання в односторонньому порядку з 15.03.2006 договору купівлі-продажу лотерейних білетів (ставок) від 24.10.2005, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою -ОСОБА_1 та Закарпатським представницвом Товариства з обмеженою відповідальністю „М.С.Л.” незаконним.
2. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Смірнова Л.Г.