ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 22/151

16.10.06 р.

За позовом             Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”

До                           Державної акціонерної компанії “Хліб України”

про                         стягнення 13 966,66 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача      Третьякова О.В. (дов. № 218д від 19.01.2006р.)

                           Бєгунова К.В. (дов. № 222д від 23.01.2006р.)

від відповідача  Бічуков А.В. (дов. № 17-14/552 від 04.09.2006р.)

У судовому засіданні 16 жовтня 2006 року згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників позивача та відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державної акціонерної компанії “Хліб України” про стягнення 13 966,66 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним. Внаслідок виділення зі складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” було утворено Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”. За Актом передачі –приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31 липня 2003 року, що були погоджені протоколом від 2 вересня 2003 року № 5 Урядової комісії з реструктуризації ДАК “Хліб України”, до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 3 вересня 1997 року № 977. Отже, до позивача перейшло право вимоги до КСП “Галузія”. Позивачем було встановлено на підставі листа управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрації від 20 квітня 2004 року № 134, що КСП “Галузія” ліквідоване без правонаступників і зняте з реєстрації 9 січня 2001 року розпорядженням голови райдержадміністрації № 11. Отже, позивач вважає, що відповідач передав йому недійсну вимогу і несе відповідальність за статтею 519 ЦК України. Позивач направив відповідачу вимогу про сплату грошових коштів № 1291 від 13 липня 2006 року. Проте, відповідач вимогу не задовольнив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, свої заперечення обґрунтовує тим, що передача заборгованості виникли в рамках адміністративних правовідносин, тому в даному випадку не можна застосувати статтю 519 ЦК України. У разі виявлення позивачем безнадійної заборгованості він, на думку відповідача, повинен був звернутися до власника –Кабінету Міністрів України з питання врегулювання вказаної проблеми. Також, відповідач вказує, що позивачем не надано жодних доказів ліквідації КСП “Галузія”. Також відповідач вказує, що позивач не вживав заходів по стягненню заборгованості з КСП “Галузія”.

Позивач звернувся до суду 7 вересня 2006 року із заявою про заміну предмету позову та просить суд стягнути з відповідача 13 966,66 грн. збитків, нанесених передачею недійсної вимоги до ліквідованого КСП “Галузія”. Змінені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент підписання розподільчого балансу заборгованість КСП “Галузія” перед відповідачем була безнадійною в зв’язку з ліквідацією КСП “Галузія”. Передачею відповідачем  заборгованості нанесені збитки позивачу в розмірі 13 966,66 грн.

Ухвалою суду від 8 вересня 2006 року прийнято заяву позивача про зміну предмету позову.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від
15 травня 2003 року № 690 постановлено утворити Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (далі Агентство) шляхом виділення із складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” (далі Компанія) філії “Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу” та віднести його до сфери управління Міністерства аграрної політики.

У відповідності до положень пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 року № 690 постановлено забезпечити передачу Агентству не погашених за бюджетними позичками зобов’язань, що виникли внаслідок проведення розрахунків з оптовими постачальниками сільськогосподарським товаровиробникам через Компанію матеріально-технічних ресурсів відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, від 9 вересня 1997 року № 977.

Як вбачається з Акту від 31 липня 2003 року передачі –приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між Компанією та Агентством на виконання постанови Кабінету Міністрів України від
15 травня 2003 року № 690, що був погоджений протоколом від 2 вересня 2003 року № 5 Урядової комісії з реструктуризації ДАК “Хліб України”, Компанія передає, а Агентство приймає дебіторську заборгованість, що виникла, зокрема, в зв’язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1997 року № 977 на суму 90 325,0 тис. грн., згідно з реєстрами (додаток 1, 2). Вся заборгованість не підтверджена первинною документацією.

Відповідно до позиції 348 Реєстру дебіторської заборгованості (додаток № 1 до Акту передачі –приймання дебіторської заборгованості від 31 липня 2003 року) та позиції 604 Реєстру дебіторської заборгованості (додаток № 2 до Акту передачі –приймання дебіторської заборгованості від 31 липня 2003 року), право вимоги до КСП “Галузія” передано Агентству по розподільчому балансу.

Згідно з листом управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрації смт. Маневичі Волинської області від 20 квітня 2005 року № 134, розпорядженням голови райдержадміністрації № 11 від 9 січня 2001 року КСП “Галузія” зняте з реєстрації, правонаступник відсутній. Такі ж відомості щодо КСП “Галузія” містяться у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15 серпня 2006 року.

Позивач вважає, що відповідач передав йому недійсну вимогу і несе відповідальність за статтею 519 ЦК України.

Проте, суд не може погодитися з даним твердженням позивача, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 1 ЦК України визначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Заборгованість що виникла в зв’язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1997 року № 977, зокрема заборгованість КСП “Галузія” передана Агентству на підставі та на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 року № 690. Даною постановою вирішено передати всю заборгованість, що виникла в зв’язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1997 року № 977. Тож заборгованість що виникла в зв’язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1997 року № 977, зокрема заборгованість КСП “Галузія” передавалася Агентству волевиявленням суб’єкта владних повноважень, якому підпорядковане Агентство.

Отже, до правовідносин Агентства та Компанії з приводу переданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 року № 690 заборгованості положення ЦК України не розповсюджуються.

До того ж пунктом 2 Акту від 31 липня 2003 року передачі –приймання дебіторської заборгованості чітко визначені випадки перерахування Компанією на користь Агентства грошових коштів в зв’язку зі зміною розміру заборгованості, переданої Компанією до Агентства за розподільчим балансом.

Випадків перерахування грошових коштів Компанією на користь Агентства внаслідок ліквідації того чи іншого боржника Актом від 31 липня 2003 року передачі –приймання дебіторської заборгованості не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що Агентство не має права вимагати стягнення з Компанії відповідно до статті 519 ЦК України збитків, завданих передачею безнадійної заборгованості до Агентства.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з Компанії 13 966,66 грн. збитків підлягають відхиленню.

Державне мито у сумі 139,67 грн. та витрати Агентства на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Агентство.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1 ЦК України, п.п. 1,3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 року № 690, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат

25.10.2006р.