Справа № 22ц-1549/2007                        Головуючий у першій інстанції ІВАЩЕНКО A.I.

Категорія - цивільна                                                                    Доповідач - МАМОНОВА О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2007 року                                                                                                        місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:     БОЙКО О.В.,

суддів:                        МАМОНОВОЇ О.Є., МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.

при секретарі:    РАЧОВІИ І.І.

За участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новогород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору дарування квартири по АДРЕСА_1, укладеного 02 серпня 2006 року між її колишнім чоловіком ОСОБА_2 та його матір'ю ОСОБА_3., мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2. завів в оману приватного нотаріуса, не повідомивши, що відносно даної квартири ведуться судові спори, питання розподілу квартири або виплати компенсації її частки ще не вирішено, таким чином, зазначений правочин суперечить законодавству України та ущемляє її законні права і інтереси, як громадянина України.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Доводи апеляційного скарги зводяться до того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю позивачки та колишнього чоловіка ОСОБА_2., а тому нотаріус не мав права оформлювати договір дарування без її згоди; згідно ухвали апеляційного суду від 03.10.2006 року було визнано, що між позивачкою та ОСОБА_2 шлюб розірвано, а дата укладання договору дарування - 02.08.2006 року, тобто договір носить фіктивний та удаваний характер; нотаріусом взято до уваги зовсім інше рішення суду, що надав відповідач, де вона оскаржувала розпорядження виконкому міської ради, а рішення апеляційного суду

від 23.04.2007 року про стягнення на її користь коштів за ремонт квартири, чомусь залишилося поза увагою.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, районний суд обґрунтовано виходив з того, що договір дарування квартири по АДРЕСА_1, укладений 2 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та його матір'ю ОСОБА_3. був здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, вищезазначена квартира була особистою власністю відповідача на підставі свідоцтва про право власності на житло, доказів того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і була придбана під час шлюбу в судове засідання не було надано.

Доводи апелянта про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя спростовуються постановою апеляційного суду Чернігівської області від 29 червня 2006 року, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконкому Новогород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 22.07.1993 року за № 473, що став підставою для видачі свідоцтва про право власності, згідно якого спірна квартира належить ОСОБА_2 на праві особистої власності. Наявність касаційної скарги на зазначене рішення ніяким чином не впливає на розгляд справи, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Доводи апеляційної скарги про те, що розірвання шлюбу відбулося 03.10.2006 року, тобто після укладання договору, а також про те, що рішення апеляційного суду від 23.04.2007 року про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2. коштів за ремонт квартири, залишилося поза увагою нотаріуса, правового значення для справи не мають, оскільки квартира є особистою власністю ОСОБА_2.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.