Справа № 22ц-1453/2007 Головуючий у першій інстанції КОСТЕНКО О.Ф.
Категорія - цивільна
Доповідач - МАМОНОВА О.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: БОЙКО О.В.
суддів: МАМОНОВОЇ О.Є., МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.
при секретарі: РАЧОВІИ І.І.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -
встановив:
В лютому 2007 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення з останніх солідарно матеріальної шкоди в сумі 4339 грн., моральної шкоди в сумі 1500 грн., а всього 5839 грн.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що внаслідок ДТП, що мала місце 31 липня 2005 року на автошляху Бахмач - Городище на перехресті Бахмач-2 -аеродром, яка сталася з вини водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_4, автомобіль Рено-21 д.н. НОМЕР_1, належний ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Відповідно до документів, що підтверджують витрати на ремонт зазначеного автомобіля, розмір матеріальної шкоди становить 4339 грн. Окрім того, внаслідок ДТП позивачі зазнали моральної шкоди, яка пов'язана неможливістю використовувати автомобіль, а в зв'язку з цим і необхідністю наймати інший автомобіль, щоб їздити у справах власника ОСОБА_3, який є інвалідом ВВВ 1 групи по зору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 дещо уточнив свої позовні вимоги та просив матеріальну шкоду з відповідачів стягнути у відповідній частці залежно від вини кожного і обставин ДТП, на відшкодування моральної шкоди просив стягнути з ОСОБА_1 1000 грн., з ОСОБА_4 - 500 грн.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2007 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП 2603 грн. 40 коп., у відшкодування моральної шкоди 600 грн. та 29 грн. 25 коп. судового збору, а всього 3232 грн. 65 коп.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП
1735 грн. 60 коп., у відшкодування моральної шкоди 350 грн. та 29 грн. 25 коп. судового збору, а всього 2114 грн. 85 коп.; стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ по 15 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постановити ухвалу, якою скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо неї відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом допущено неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права. Апелянт зазначає, що суд, виносячи рішення, вважав доведеною її вину виходячи із постанови про закриття кримінальної справи, в той час, як відповідно до ст. 61 ЦПК України підставами для звільнення від доказування є обставини, які встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної" сили, або вирок у кримінальній справі. Апелянт наголошує, що проведені автотехнічні експертизи вказують, що при швидкості руху 70 км/год вона не мала технічної можливості шляхом екстреного гальмування уникнути зіткнення транспортних засобів. Апелянт вказує, що вона не порушувала вимог Правил дорожнього руху, бо перед початком обгону переконалася в тому, що жоден з водіїв транспортних засобів, які рухалися за нею, не створювали перешкод та не розпочинали обгону; водій ОСОБА_4, який рухався попереду, порушив п. 9.2 ПДР, абсолютно не подав сигналу про намір повороту, є винуватцем скоєного ДТП. Також апелянт вказує, що обгін на даній ділянці не заборонявся, оскільки знак 1.22 на цій автодорозі не передбачений. Вважає, що в її діях не було причинного зв'язку між порушенням Правил дорожнього руху та отриманими механічними пошкодженнями автомобіля Рено, а тому вона не повинна нести відповідальності по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди; окрім того, позивачем не надані матеріали автотоварознавчого дослідження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 липня 2005 року близько 13-30 год. на 9+923 км (перехресті доріг с. Бахмач-аеродром) автодороги під'їзд до ст. Бахмач мало місце зіткнення автомобілів ІЖ-2715 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, «Фольксваген-Гольф-2» д.н. 425-81 під керуванням ОСОБА_1, «Рено» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, в результаті якої ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому проксимальної фаланги пальця лівої кісті, що відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості. В результаті ДТП автомобіль «Рено» під керування ОСОБА_2 зазнав механічних пошкоджень.
Згідно висновків автотехнічних експертиз ( а.с. 102-106, 153-156 кримінальної справи № 1-173/07 по факту даної ДТП) в дорожній обстановці, що склалася, з врахуванням вимог ПДР водію автомобіля ІЖ-2715 ОСОБА_4. необхідно було діяти у відповідності з положеннями п. 10.1 ПДР; водію
автомобіля «Фольскваген-Гольф-2» ОСОБА_1. необхідно було діяти у відповідності з положеннями п. 12.3, п.п. б) п. 14.2, п.п. а) п. 14.6; водію ОСОБА_2. - у відповідності з положеннями п. 12.3 ПДР. Останній в обставинах місця пригоди, рухаючись зі швидкістю 45-50 км/год не мав технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем ІЖ-2715 шляхом екстреного гальмування із зупинкою до місця зіткнення.
Відповідно до п. 14.6 ПДР обгін заборонено на перехресті. На схемі ДТП (а.с. 11 - кримінальної справи) зафіксовано, що ДТП мало місце на перехресті доріг, перед яким встановлено дорожній знак 1.22 - перехрещення з другорядною дорогою. Згідно дорожної схеми та довідок від 28.04.2006 року Бахмацького райавтодора та від 01.08.2006 року Чернігівського облавтодора, показань свідків встановлено, що на момент ДТП зазначений знак стояв на відстані 150 м від перехрестя, а з показань ОСОБА_1 зіткнення мало місце на відстані 102 м від перехрестя. Тобто дорожній знак 1.22 відповідно до п.14.6 забороняв водію ОСОБА_1. здійснювати обгін на перехресті.
Постановою слідчого Бахмацького РВ УМВС від 25.03.2007 року кримінальна справа по факту ДТП за участю ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 закрита за відсутністю в їх діях складу злочину. В постанові зазначено, що порушення вимог ПДР водіями ОСОБА_1., а саме п.п. 12.3, 14.6-а, і ОСОБА_4. - п.10.1. лежать в прямому причинному зв'язку з наставшими наслідками.
Враховуючи викладене, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП автомобілю «Рено» і моральної шкоди за рахунок відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та визначив ступінь вини ОСОБА_1 - 60%, ОСОБА_4 - 40%, даний висновок відповідає матеріалам справи та ґрунтується на нормах матеріального права і з ним погоджується апеляційний суд.
Твердження апелянта про те, що її вина в ДТП є недоведеною, вона не порушувала ПДР, перед початком обгону переконалася в тому, що водії транспортних засобів, які рухалися за нею, не створювали перешкод та не розпочинали обгону спростовуються її поясненнями (а.с. 23-24, 74-75 кримінальної справи), де вона сама показала, що не звертаючи уваги на те, що позаду її автомобіль «Рено» ввімкнув лівий поворот, пішов на обгін її автомобіля і, в той час, коли він наближався до неї, вона ввімкнула також лівий поворот і почала здійснювати обгін, та поясненням ОСОБА_2 (а.с. 25-26, 70), який зазначав те ж саме.
Доводи апелянта про те, що обгін на цій ділянці дороги не заборонявся, оскільки дорожній знак 1.22 тут не передбачений, спростовуються наявними в матеріалах кримінальної справи довідками філії «Бахмацький райавтодор» та ДП «Чернігівський облавтодор» (а.с. 117, 136) про наявність такого знаку на автошляху під'їзд до ст. Бахмач км 1+447 (перехрестя в с Городище) та км 9+923 (перехрестя с Бахмач - аеродром) та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с.118, 120, 121).
Апеляційний суд погоджується з розміром матеріального відшкодування, визначеним судом першої інстанції в сумі 4339 грн. виходячи з вартості робіт по ремонту автомобіля, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір
збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, а тому доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем матеріалів автотоварознавчого дослідження не заслуговують на увагу.
Разом з тим, суд першої інстанції, безпідставно стягнув матеріальне відшкодування одночасно на користь як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3, ОСОБА_2 має право керувати зазначеним автомобілем.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, шкода внаслідок ДТП завдана автомобілю «Рено», що належить ОСОБА_3, а тому саме він має право на її відшкодування; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди належить відмовити.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в зв'язку із пошкодженням автомобіля позивачі зазнали моральних страждань, але при визначенні розміру відшкодування в порушення ст. 216 ЦПК України не зазначив, в якій частині рішення стосується кожного з них або, що право стягнення є солідарним.
Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зміни рішення в частині стягнення морального відшкодування та визначення його наступним чином: на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 стягнути на його користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 200 грн. з кожного; на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2. -з ОСОБА_1 - 400 грн. та з ОСОБА_4 - 200 грн.
Враховуючи те, що судом частково задоволені позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди а також те, що при поданні позовної заяви не були оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення, суд першої інстанції, виходячи з положень п. 5 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, обґрунтовано дійшов висновку, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідачів.
В той же час, судом не було враховано положення п. 36 ст. 8, п. 60 ст. 40 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до якого, оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у
судах є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2007 рік.
За таких обставин, апеляційний суд знаходить, що резолютивна частина рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на користь держави по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення з кожного підлягає зміні у частині визначення одержувача витрат на інформаційно-технічне забезпечення - як Державний бюджет м. Бахмач.
Щодо стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь позивачів по 29 грн. 25 коп. судового збору, то апеляційний суд враховує, що згідно п. 5 Розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
Пунктом першим статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що від сплати державного мита звільняються інваліди 1 групи.
Відповідно до ч. З ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави відповідно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог.
Окрім того, ст. З вищезазначеного Декрету із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.
Враховуючи вказані вимоги Декрету про державне мито, те, що позивач ОСОБА_3 є інвалідом 1 групи, як вбачається з довідки МСЕК (а.с.19), а також те, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені лише в частині морального відшкодування, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судових витрат, а саме з ОСОБА_1, ОСОБА_4 належить стягнути по 25 грн. 50 коп. судового збору з кожного в дохід держави та по 4 грн. 50 коп. на користь ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. З, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93, п. 36 ст. 8, п. 60 ст. 40 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.ст. 88, 216, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2007 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2603 грн. 40 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 2803 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1735 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 1935 грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4 по 25 грн. 50 коп. судового збору з кожного в дохід держави.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 400 грн. у відшкодування моральної шкоди, 4 грн. 25 коп. судового збору, а всього 404 грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, 4 грн. 25 коп. судового збору, а всього 204 грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь Державного бюджету м. Бахмач, р/р 31219259700007 код ЄДРПОУ: 22824227, банк одержувач ГУДКУ у Чернігівській області МФО: 853592 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ по 15 грн. з кожного.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.