Справа № 22ц -1491/2007 р. Головуючий у першій інстанції -
Ченцова С.М.
Категорія- цивільна Доповідач - Боброва І.О.
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2007 р.
Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді: Литвиненко І.В.
суддів: Бобрової І.О., Лазоренко М.І.,
при секретарі: Рябчук С.В.,
за участю: представників позивача та відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми
„НІКА" (надалі - ТОВ агрофірма „НІКА") на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 в особі "її представника ОСОБА_2. до ТОВ агрофірма „НІКА" про стягнення заборгованості по договорам позики,
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2007 року позивач ОСОБА_1. звернулася з позовом, в якому зазначила, що вона в період з травня 2004 року по липень 2006 року, спочатку як фізична особа, а в послідуючому як співзасновник та співвласник ТОВ агрофірма „НІКА" надала останньому ряд грошових безпроцентних цільових позик для поповнення обігових коштів для господарської діяльності товариства. Ці позики надавалися на підставі письмових договорів, а гроші вносилися до каси на підставі прибуткових касових ордерів.
За умовами договорів позики, позичальник зобов'язався повернути гроші до 1 та 30 грудня 2006 року. Частково ТОВ агрофірма „НІКА" виконала свої зобов'язання і частину грошей повернула, однак, станом на 01.02.2007 року товариство винно позивачці 48 405,69 грн. Цю суму, а також судові витрати та витрати на правову допомогу позивач просила стягнути з відповідача.
Під час судового засідання представники позивача уточнили позовні вимоги і просили стягнути з відповідача на користь позивача 48 060 грн. заборгованості по договорах позики, 484,05 грн. судового збору, 30 грн. витрати
на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 150 грн. за правову допомогу адвоката.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2007 р. позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто: 43 284 грн. заборгованості за договорами позики; 484,05 грн. судового збору; 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 150 грн. за правову допомогу адвоката, а всього 43 948,05 грн. При постановлені рішення суд виходив з того, що протягом 2004-2006 р. позивач укладала договори позики з відповідачем. За вказаний період відповідач повернув позивачу 65 022,99 грн. На час звернення до суду не повернутою залишається сума позики 48 060 грн. Однак три договори від 05.04.2006 р. на суму 3 тис. грн., від 12.04.2006 р. на 1 676 грн. та від 27.04.2006 р. не містять дати повернення позики по договорам, тому стягненню підлягає лише сума 43 284 грн.
В своїй апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду першої інстанції скасувати і постановити ухвалу про направлення справи на новий розгляд. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, на думку апелянтів, не врахував того, що відносно відповідача порушено справу про банкрутство, а суд не залучив до участі у справі арбітражного керуючого -ОСОБА_3
Крім того, судом були порушені вимоги ст. 10 ЦПК України, оскільки суд не звернув уваги на те, що в прибуткових касових ордерах підставою внесення грошей були не договори позики, а грошова допомога, яка, як вважає апелянт, не може бути повернута.
Судом не було враховано того, що згідно видаткового касового ордеру №390 від 29.12.2006 р. ОСОБА_1 повернуто 39 140 грн.
На думку апелянта суд є дав правової оцінки тій обставині, що підписи на договорах позики та довіреностях на участь у справі на ім'я ОСОБА_2. та ОСОБА_4. не належать одній і тій же особі.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню, з направленням справи на новий розгляд, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підставою для стягнення з відповідача суми боргу стали 10 договорів позики від 25.07.2006 р. (а.с.13), від 24.07.2006 р. (а.с.14), від 25.04.2006 р. (а.с.16), від 30.03.2006 р. (а.с.19), від 30.03,2006 р. (а.с.20), від 09.03.2006 р.
(а.с.21), від 28.02.2006 p. (a.c.22), від 28.02.2006 p. (a.c.23), від 30.12.2004 p. (a.c.24) та від 11.05.2004 p. (a.c.25) на загальну суму 43 284 грн., в яких зазначений термін повернення. Суд не звернув уваги на те, що в договорі від
09.03.2006 року на 1 530 грн. дата повернення позики не зазначена (а.с.21).
Не звернув суд уваги і на ту обставину, що підпис на договорах позики та нотаріально посвідчених довіреностях від імені позивача на а.с.27 та 35 суттєво відрізняються одна від одної.
Не дав суд належної оцінки показанням свідка ОСОБА_5, яка працювала касиром у відповідача. Свідок стверджувала, що гроші в касу вносила не позивач ОСОБА_1, а ОСОБА_2. (а.с.103).
В сукупності ці дві обставини повинні були стати підставою для визнання явки позивача ОСОБА_1. в судове засідання обов'язковою.
Не з'ясовано судом і того факту, чому при сумі позики, за наданими представником позивача договорами, 48 060 грн. повернуто ОСОБА_1., відповідно до довідки, що надана представником відповідача - 65 022,99 грн. (а.с.81).
Судом не витребувані у сторін оригінали договорів позики, прибуткові і видаткові касові ордери та квитанції до прибуткових ордерів, що надало б суду можливість оцінити в сукупності ці документи і вирішити питання про належність та допустимість доказів, що надані сторонами в підтвердження (спростування) позову.
Відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від
30.05.2007 р. щодо ТОВ агрофірма „ШКА" порушено провадження у справі про
банкрутство боржника, введена процедура розпорядження майном боржника.
Розпорядником майна призначений арбітражний керуючий ОСОБА_3 (а.с.111).
Згідно з ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-ХП (із змінами і доповненнями), розпорядник майна, це фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.
За таких підстав, суд повинен був залучити розпорядника майна до участі у справі.
Відповідно до статті 311ЦПК України, підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд є вирішення судом питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Таким чином, незалучення і розгляд справи без участі всіх осіб, що мають брати участь у справі є безумовною підставою для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 311, 313,314,315,317,319 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми „НІКА" - задовольнити.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2007 р. - скасувати, справу направити на новий розгляд до Менського районного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.