Справа №812/5141/12
Пр.№2/812/2684/12
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
23 серпня 2012 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді Тучкова С.С.,
при секретарі Нікончик А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №812/5141/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, зареєстрованого 25.03.2011 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області (актовий запис №117) та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їх неповнолітньої дитини –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дочкою повноліття, посилаючись на те, що шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично припинилися, сім’я розпалася остаточно. Добровільно надавати матеріальну допомогу відповідач відмовляється, тому вона вимушена звернутися до суду.
Позивач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву, в якій просила на підставі ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з’явився і не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 25.03.2011 року, серії 1-ЖС, №092759, виданого Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, 25.03.2011 року сторони уклали шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний запис за №117 (а.с.4).
Згідно свідоцтва про народження від 06.09.2011 року, серії І-ЖС, №181789, виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (а.с.5), сторони є батьками неповнолітньої дитини –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підставі довідки від 09.06.2012 року, виданої комунальним підприємством «ВРЕЖО №11», встановлено, що дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1, проживає разом з нею (а.с.7).
Отже, судом встановлено, що сім'я розпалась остаточно, спільне господарство не ведеться, бажання до примирення у сторін відсутнє. Відновити шлюб неможливо, так як, між сторонами відсутня любов, взаємна довіра і повага. На даний час дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1, проживає разом з нею. Добровільно відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча є працездатним.
Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.
Згідно ст.111 Сімейного кодексу України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку позивач вважає неможливим з моральної точки зору продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов'язати сторони прийняти заходи до примирення.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам їхньої неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.
На підставі ч.1 ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
На підставі ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.
Таким чином, у зв’язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільно-процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати щодо вимоги про розірвання шлюбу підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, так як вимога позивача, яка була звільнена від сплати судового збору при подачі заяви, щодо стягнення аліментів задоволена в повному обсязі, з відповідача повинен бути стягнений в дохід держави судовий збір.
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини –задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрованого 25.03.2011 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області (актовий запис №117).
ОСОБА_1 залишити прізвище «Раздобудько», яке було змінене під час державної реєстрації шлюбу між сторонами.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання неповнолітньої дитини –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісяця, але не менш, ніж 30% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, починаючи з 13.06.2012 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Копію заочного рішення надіслати відповідачеві не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков