Справа №812/5046/12

Пр.№2/812/2620/12

РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2012 року           м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого –                                                              судді Тучкова С.С.,

при секретарі                                                                                             Нікончик А.М.,

за участю позивача                                                                                          ОСОБА_1,

відповідача                                                                                                    ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №812/5046/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, зареєстрованого 07.08.2004 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції (актовий запис №297), посилаючись на те, що життя з відповідачем не склалося, з червня 2011 року фактичні шлюбні відносини припинені, бажання продовжувати їх відсутнє, тому вона просить суд розірвати шлюб, укладений з відповідачем.

В судовому засіданні позивач свої вимоги, викладені в позові, підтримала та додатково суду пояснила, що спір про майно між нею та відповідачем відсутній, фактично вони не проживають однією сім'єю з червня 2011 року. Їхня спільна неповнолітня дитина після розірвання шлюбу буде проживати разом з нею, відповідач прийматиме участь у її вихованні та утриманні. Після розірвання шлюбу вона просить залишити їй прізвище «Шишкова», яке було змінено під час державної реєстрації шлюбу.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі. При цьому суду пояснив, що після розірвання шлюбу їх спільна дитина буде проживати з матір’ю, а він прийматиме участь у її вихованні та утриманні. Спір про майно між ним та позивачем відсутній.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24.07.2012 року сторонам був наданий строк для примирення. Однак, позивач все одно наполягає на розірванні шлюбу, оскільки, на її думку, відновити шлюб неможливо і їх подальше спільне життя з відповідачем може негативно позначитися на їх інтересах та інтересах їхньої неповнолітньої дитини.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії 1-ЖС, №111540, виданого повторно 07.06.2012 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, 07.08.2004 року сторони уклали шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний запис за №297 (а.с.5).

На підставі свідоцтва про народження від 19.04.2005 року, серії 1-ЖС, №001455, Відділом реєстрації актів цивільного стану Комунарського районного управління юстиції м.Запоріжжя (а.с.6), сторони є батьками неповнолітньої дитини –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом також встановлено те, що сім'я розпалась остаточно, спільне господарство не ведеться, бажання до примирення у сторін відсутнє. Відновити шлюб неможливо, так як, між сторонами відсутня любов, взаємна довіра і повага.

Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Згідно ст.111 Сімейного кодексу України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку сторони вважають неможливим з моральної точки зору продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов'язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.

На підставі ч.1 ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.           

Так як позивач просив не стягувати з відповідача сплачений нею при подачі позовної заяви до суду судовий збір, тому суд вважає за необхідне не стягувати з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст.88, 104, 105, 111, 112, 113, 114, 115 СК України, ст.ст.209, 214, 215, 235 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу –задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 07.08.2004 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції (актовий запис №297).

ОСОБА_1 залишити прізвище «Шишкова», яке було змінене під час державної реєстрації шлюбу між сторонами.

Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя                                 С.С. Тучков