ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.06.2006  року                                                                      Справа № 2/20

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

     головуючого судді            Бородіної Л.І.

     суддів                                Перлова Д.Ю.

     Якушенко Р.Є.

          Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 у складі головуючого судді Бородіної Л.І., суддів Журавльової Л.І. та Перлова Д.Ю. Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 у зв”язку з відпусткою виключено зі складу судової колегії суддю Журавльову Л.І. та введено до складу судової колегії суддю                 Якушенко Р.Є.

     При секретарі

     судового засідання                Шабадаш Д.С.

     та за участю представників сторін:

     від позивача                          Саква Д.Ю., за дов. від 10.03.2006 № 79/102

     від відповідача                          Коломієць О.М., за дов. від 22.11.2005 № 1327

     Розглянувши

апеляційну скаргу             Дочірньої компанії „Газ України” Національної

                                             акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ    

     на рішення

     господарського суду        Луганської області

                                                від 27.01.2006

     у справі                             № 2/20 (суддя Седляр О.О.)

за позовом                          Дочірньої компанії „Газ України” Національної

                                             акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ

                                                                                                                                                                                                                

     до відповідача                            Дочірнього підприємства „Управління комунальних

                                             котелень та теплових мереж” Відкритого акціонерного

     товариства державної холдингової компанії

     „Первомайськвугілля”, м.Первомайськ

     Луганської області                                                  

     про                                    стягнення 1807736 грн. 47 коп.

                                                    

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.01.2006 у справі                       № 2/20 (суддя Седляр О.О.) частково задоволено позов Дочірньої компанії (ДК) “Газ України” Національної акціонерної компанії (НАК) „Нафтогаз України”, м.Київ, до Дочірнього підприємства „Управління комунальних котелень та теплових мереж” Відкритого акціонерного товариства державної холдингової компанії (ДП „УКК та ТМ” ВАТ ДХК) „Первомайськвугілля”, м.Первомайськ Луганської області: стягнуто з ДП „УКК та ТМ” ВАТ ДХК „Первомайськвугілля” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 770263 грн. 15 коп. боргу, 196177 грн. 98 коп. пені, 98088 грн. 94 коп. річних, 371640 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 74699 грн. 10 коп. штрафу, 18077 грн. 36 коп. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог провадження у справі припинено відповідно до пункту 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи та визнанням відповідачем факту заборгованості у сумі 770263 грн. 15 коп. за поставлений позивачем газ за договором від 03.01.2001 № 10-кпп/28, правомірністю нарахування пені, річних, інфляційних нарахувань та штрафу.

В решті вимог провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору у зв”язку з частковим, у сумі 296866 грн. 86 коп., погашенням боргу після звернення заявника з позовом до суду.

ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (позивач у справі) не погодилась з рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині припинення провадження у справі через неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що суд, дійшовши висновку про перерахування відповідачем грошових коштів за платіжними дорученнями від 28.12.2005 № 2680, від 29.12.2005 № 2694 та № 2695 у сумі                              296866 грн. 86 коп., припустив арифметичну помилку,  оскільки відповідач вказаними платіжними дорученнями перерахував грошові кошти у сумі 293032 грн. 86 коп., у зв”язку з чим сума основного боргу становить 774097 грн. 15 коп., а не                             770263 грн. 15 коп., як вирішив суд.

ДП „УКК та ТМ” ВАТ ДХК „Первомайськвугілля” (відповідач у справі) відзив на апеляційну скаргу не надав.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування місцевим господарським судом обставин справи, апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

03.01.2001 між ДК “Газ України” НАК „Нафтогаз України” та ДП “УКК та ТМ” ВАТ ДХК “Первомайськвугілля” укладений договір № 10-кпп/28, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов”язання передати відповідачеві природний газ в січні-квітні 2001 року в обсязі до 8305 тис. куб.м, а відповідач –прийняти та оплатити газ на умовах договору (а.с.15-16).

Пунктами 3.3, 3.4 названого договору сторони передбачили, що приймання-передача поставленого газу оформлюється актами приймання-передачі газу, які уповноважені представники сторін складають до 5 числа наступного за звітним місяця, що є підставою для остаточних розрахунків.

Проведення розрахунків сторони домовилися здійснювати грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця 100% вартості газу в якості попередньої оплати:

- в січні 2001 року – протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору;

- в інші місяці –не пізніше, ніж за 5 (п”ять) банківських днів до початку місяця поставки газу (пункт 5.1 договору).

Додатковою угодою від 01.10.2001 № 2/ТЕ-20-00000003 до договору від 03.01.2001 № 10-кпп/28 сторони визначили, що з 15 жовтня 2001 року по 30 квітня 2002 року позивач продає 9801 тис. куб.м, відповідач оплачує газ в такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця  поставки газу;

- послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів, до 10-го та 20-го числа поточного місяця (а.с.18-20).

Відповідно до додаткової угоди від 13.09.2002 № 3 до договору від 03.01.2001  № 10- кпп/28 постачальник (позивач у справі) зобов”язався продати покупцю газ в обсязі 11342 тис. куб.м в період з 15 жовтня 2002 року по 15 квітня 2003 року. Порядок та умови проведення розрахунків встановлений аналогічно з умовами додаткової угоди № 2 (а.с.21-24).             За період з січня 2001 року по грудень 2002 року позивачем було передано  18339492 тис. куб.м газу на суму 3988549 грн. 45 коп., що підтверджено актами передачі-приймання природного газу за відповідні періоди (а.с.25-38).              Вартість наданих послуг відповідачем була сплачена частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 1067130 грн. 01 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ у сумі 1067130 грн. 01.коп., пені в сумі 196177 грн. 98 коп., штрафу в сумі 74699 грн. 10 коп., інфляційних нарахувань у сумі 371 640 грн. 44 коп. та річних у сумі 98088 грн. 94 коп.

27.01.2006 у судовому засіданні відповідач повідомив про часткову, у сумі 296866 грн. 86 коп. оплату заборгованості, в підтвердження чого надав платіжні документи від 28.12.2005 № 2680 на суму 267800 грн. 58 коп., від 29.12.2005 № 2695 на суму 23033 грн. 86 коп., від 29.12.2005 № 2694 на суму 2198 грн. 42 коп. та від 30.12.2005 на суму 3834 грн. (а.с.52-53).

          Рішенням господарського суду Луганської області від 27.01.2006 позов задоволений частково з підстав, викладених вище.

          Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.           Апеляційний господарський суд не зв”язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Предметом спору є стягнення боргу у сумі 1067130 грн. 01 коп., який утворився за відповідачем при розрахунках за природний газ за договором купівлі-продажу від 03.01.2001 № 10-КПП/28 з додатковими угодами від 01.02.2001, 01.10.2001, 13.09.2002 за період з березня по грудень 2002 року згідно розрахунку позивача (а.с.11-14), та додаткових нарахувань, пов”язаних з простроченням платежу.

Взаємовідносини сторін по поставці газу у березні, квітні 2002 року регулюються названим вище договором в редакції додаткової угоди від 01.10.2001 № 2 (а.с.18-20), а в жовтні-грудні 2002 року –в редакції додаткової угоди від 13.09.2002 № 3 (а.с.21-24).

Заявлений до стягнення борг у сумі 1067130 грн. 01 коп. складається з наступних сум по періодах:

період поставки:                                 Сума:                          строк оплати

                                                                           (за умовами п.6  договору)

1. березень 2002р.                              19323, 20                              20.03.2002

2. квітень 2002р.                              35686, 38, у т.ч.:

                                                  12133, 37                              26.03.2002                    

                                                  11776, 51                              10.04.2002

                                                  11776, 51                              20.04.2002

3. жовтень 2002р.                              52414, 13, у т.ч.:

                                                  17820,80                              25.09.2002

                                                  17296, 66                              10.01.2002

                                                  17296,66                              20.10.2002

4. листопад 2002р.                              289410, 94, у т.ч.:

                                                  98399, 72                              26.10.2002

                                                  95505, 61                              10.10.2002

                                                  95505, 61                              20.10.2002

5. грудень 2002р.                              670295, 36, у т.ч.:

                                                  227900, 42                              25.11.2002

                                                  221197, 47                              10.12.2002

                                                  221197, 47                              20.12.2002

Статтею 161 Цивільного кодексу України, який регулює спірні правовідносини за моментом їх виникнення, встановлено, що зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Відповідно до частини 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, місцевий господарський суд правомірно розглядав спір за правилами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, враховуючи особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (частина 2 статті 9 Цивільного кодексу України).

Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред”явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

Оскільки на момент набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004) позовна давність по спірному боргу не сплила, суд першої інстанції, керуючись правилами Цивільного кодексу України, правомірно не застосував позовну давність до спірних взаємовідносин, враховуючи, що відповідачем не зроблена відповідна заява про сплив позовної давності згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, припиняючи провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 296866 грн. 86 коп. відповідно до пункту 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв”язку з оплатою боргу після звернення заявника з позовом до суду згідно платіжних доручень від 28.12.2005 № 2680, від 29.12.2005 №№ 2694, 2695, місцевий господарський суд помилково зарахував в рахунок погашення суму 3834 грн., вказану відповідачем як оплату за спірним договором.

Як свідчать матеріали справи, сума 3834 грн. сплачена відповідачем за природний газ та транспортування у 2005 році за договором від 31.12.2003                          № 06/03-3381 ТЕ-20 та не стосується до предмета даного спору (а.с.52).

Таким чином, сума боргу, яка підлягає до стягнення у даній справі, повинна складати 774097 грн. 15 коп. замість помилково стягнутої суми 770263 грн. 15 коп.

Крім того, задовольняючи позов в частині додаткових вимог у повному обсязі, приймаючи визнання позову в цій частині відповідачем, судом першої інстанції не враховані вимоги частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме: господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Так, місцевий господарський суд помилково стягнув штраф у сумі 74699 грн. відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України, не врахував положення пункту 5 Прикінцевих положень цього кодексу, з наступного.

Правовідносини між сторонами виникли в 2001-2002 роках, тому відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також, за порушення господарських зобов”язань, які були вчинені до набрання чинності цим Кодексом, застосовуються лише у разі, якщо вони пом”якшують відповідальність за вказані порушення.

Стаття ж 231 (пункт 2) Господарського кодексу України встановлює відповідальність за порушення строків виконання зобов”язань, однією із сторін якого є підприємство державного сектора економіки, у вигляді штрафу в розмірі 7% суми заборгованості (тобто, відповідальність посилюється з іншої сторони).

Оскільки пункт 5 Прикінцевих положень не дає можливості застосувати приписи пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України, судом зроблений невірний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, незважаючи на те, що позивач є підприємством державного сектора економіки.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2005 у справі № 26/70.

Крім того, з посиланням на пункт 7.2 договору та пункт 6 статті 231 Господарського кодексу України судом першої інстанції стягнута пеня у сумі          196177 грн. 98 коп. за період прострочки з 27.12.2004 по 27.12.2005, тобто за попередні 12 місяців з дня подання позову.

          Проте, судом не встановлені строки оплати за спірними поставками та початок прострочки, який повинен бути з”ясований виходячи з приписів пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

          Відповідно до пункту 6 статті 232 пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало були виконано.

          Пунктом 7.2 договору (в редакції додаткових угод №№ 2, 3) сторони передбачили, що пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

          Таким чином, відповідно до умов договору початком нарахування пені є 21 число відповідного місяця за вказаними вище поставками газу у березні, квітні, жовтні, листопаді, грудні 2002  року.

          Оскільки термін, через який припиняється нарахування пені, договором не встановлений, нарахування пені за прострочення виконання зобов”язання в даному випадку припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано за приписами пункту 6 статті 232 пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

          Позивачем невірно здійснений розрахунок пені, неправильно визначений період прострочки з порушенням умов договору та вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв”язку з чим в задоволенні позову в цій чистині слід відмовити.

          Аналогічна правова позиція визначена в постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2006 у справі № 9/406.

          Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обгрунтованості нарахування річних та інфляційних нарахувань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

          З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення господарського суду Луганської області –скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення норм матеріального права, з прийняттям нового рішення.

          Позов слід задовольнити частково, до стягнення підлягає борг у сумі                         774097 грн. 15 коп., 98088 грн. 94 коп. річних, 371640 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань.

          В частині позовних вимог щодо стягнення 293032 грн. 86 коп. провадження у справі слід припинити відповідно до пункту 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв”язку з погашенням боргу в цій частині після звернення заявника з позовом до суду.

          В решті вимог, щодо стягнення пені у сумі 196177 грн. 98 коп. та                                  71699 грн. 10 коп. штрафу, в задоволенні слід відмовити.

          Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, за апеляційною скаргою –на відповідача у повному обсязі.

          Згідно з пунктом „г” частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” із апеляційних заяв, що подаються до господарських судів ставки державного мита із спорів майнового характеру встановлюються у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

          Позивачем за апеляційною скаргою оспорена сума 3834 грн. боргу, щодо якої необгрунтовано припинено провадження у справі.

          Отже, держмито за апеляційною скаргою повинно бути сплачене у сумі                  19 грн. 17 коп. , тоді як позивач помилково сплатив 9039 грн. за платіжним дорученням від 29.03.2006 № 3447.

          Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” держмито у сумі 9019 грн. 83 коп. підлягає поверненню позивачеві у зв”язку з внесенням мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

          На підставі викладеного, ст.161 ЦК УРСР, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.231, 232, пункту 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.47, 49, п.1.1 ст.80, ст.101, п.2 ст. 103, п.п.3, 4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2006 у справі  № 2/20 задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2006 у справі                  № 2/20 скасувати.

          3. Позов задовольнити частково.

          4. Стягнути з Дочірнього підприємства „Управління комунальних котелень та теплових мереж” Відкритого акціонерного товариства державної холдингової компанії „Первомайськвугілля”, м.Первомайськ Луганської області, ід.код 20183876 на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, ід.код 31301827 борг у сумі 774097 грн. 15 коп., 98088 грн. 94 коп. річних, 371640 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 15368 грн. 59 коп. витрат по держмиту, 100 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом та 19 грн. 17 коп. витрат по держмиту за апеляційною скаргою.

          5. В частині позову щодо стягнення боргу у сумі 293032 грн. 86 коп. припинити провадження у справі.

          6. В решті вимог в задоволенні позову відмовити.

          7. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

          

8. Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, ід.код 31301827 держмито у сумі 9019 грн. 83 коп., зайве сплачене за апеляційною скаргою за платіжним дорученням від 29.03.2006 № 3447.

          Повернення держмита здійснити на підставі даної постанови, засвідченої гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.

          

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

                                Головуючий суддя                                                              Л.І.Бородіна           Суддя                                                                                       Д.Ю.Перлов

Суддя                                                                                      Р.Є.Якушенко           

  Надруковано 5 примірників:

1-          до справи

2-          позивачу

3-          відповідачу

4-          ГСЛО

5-          до наряду