справа № 415/8072/12
№ провадження 2/415/3690/12
РІШЕННЯ
Іменем України
12.10.2012 м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ричка С.О.
при секретарі - Щербацевич Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на придбане нерухоме майно, -
ВСТАНОВИВ:
21 вересня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якому просить суд визнати дійсним попередній договір купівлі-продажу виробничо-складської бази АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську, та визнати право власності за нею на придбане нерухоме майно, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідач є власником придбаної ним виробничо-складської бази АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську, 18.10.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого відповідач продав та прийняв на себе зобов'язання у строк не пізніше 01.12.2011 року передати позивачу у власність придбане ним нерухоме майно, а саме виробничо-складська база АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську, ціна продажу склала 50000 грн., які у повному обсязі позивач передав відповідачу, про що свідчить розписка написана ним власноруч, в теперішній час відповідач ухиляється від нотаріальної реєстрації цього договору, мотивує це тим, що кошти він отримав у повному обсязі, ніяких претензій до позивача не має, ключі та документи від виробничо-складської бази АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську які в нього були передав, інші документи йому ніколи оформляти до кінця та немає часу займатися нотаріальним оформленням гаражів, тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву в якій просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без його участі та не заперечував проти розгляду справи без участі відповідача при заочному розгляду справи та без застосування технічних засобів.
Відповідач не з'явився, надав до суду заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі та не заперечував проти задоволення позовних вимог.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.
Судом досліджені докази по справі:
- досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні.
Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_2 18.10.2011 року попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого він придбав а відповідач продав виробничо-складська база АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську, яка складається з А-1 адміністративна будівля, загальною площею 48,2 кв.м., Б-1 побутова будівля, загальною площею 23,2 кв.м., б-1 прибудова, загальною площею 11,2 кв.м., З-1 гараж загальною площею 29,1 кв.м., І-1 сторожка площею 3,7 кв.м., К-1 вбиральня площею 1,4 кв.м., Л-1 склад, загальною площею 160,8 кв.м., М-1 склад, загальною площею 319,2 кв.м., Н-1 гараж, загальною площею 132,1 кв.м., О-1 вбиральня, загальною площею 1,4 кв.м., П-1 гараж, загальною площею 273,6 кв.м. (а.с.7).
Згідно із договором купівлі - продажу, вищевказана виробничо-складська база АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську була продана за 50000 (п'ятдесят тисяч) грн., які відповідач отримав від позивача у повному обсязі, що підтверджується розпискою, написаною відповідачем власноруч (а.с.8).
З матеріалів справи вбачається, що виробничо-складська база АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську належала відповідачу на підставі договору дарування будинку ВМХ № 586815, реєстр № 720 від 30.07.2010р. зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_3 (а.с.9) цей договір було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.09.2010р., в реєстровій книзі 35 під номером 6090, про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, видане ОКП «Дніпродзержинське БТІ» від 10.09.2012р., де в графі власник зазначено відповідача (а.с.10).
Крім того відповідачу було подаровано земельну ділянку площею 0,0747 га, яка знаходиться за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, будинок за номером 97, що підтверджується договором ВМХ № 586810 реєстр № 722, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 (а.с.11).
Судом встановлено, що відповідач, маючи право власності на нерухоме майно та земельну ділянку, вирішив використати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, без затвердження проекту, самочинно змінив цільове призначення об'єкту нерухомого майна з житлового будинку на виробничо-складську базу, житловий будинок А-1 самочинно переобладнано під адміністративну будівлю, з самочинним зменшенням житлової площі на 33,2 кв.м., літню кухню Б-1 самочинно переобладнано під побутову будівлю, що підтверджується технічним паспортом на виробничий будинок виробнича - складська база АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську, який було видано 04.09.2012р. ОКП «Дніпродзержинським БТІ» (а.с.12-25).
Відповідно до ч.1, ч.3, ч.4 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно до технічного висновку Державного проектного інституту „Дніпродзержинськцивільпроект" (ліцензія АБ № 555766 від 19.10.2010р.) про обстеження стану будівельних конструкції самовільно збудованих та реконструйованих будівель та споруд, «Промислово-складська база» АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську збудована та реконструйована технічно грамотно, не порушена несуча спроможність конструкцій приміщення і його загального стану, конструкція будівлі відповідає вимогам будівельних, санітарних та протипожежних норм, тріщин або видимих дефектів не знайдено, планування відповідає діючій категорії К-І, санітарним та протипожежним нормам проектування та будівництва, виходячи з викладеного ДПІ "Дніпродзержинськцивільпроект" вважає можливим подальше використання в якості промислово-складського призначення з проведенням засобів при конкретному призначенню кожного зі споруд (а.с.26-33).
Як встановлено в судовому засідання, відповідач не оформив до кінця всі необхідні документи, що до узаконення та введення в експлуатацію промислово-складської бази АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську уклав попередній договір купівлі продажу нерухомого майна, відповідно до якого продав позивачеві самочинно збудовану та реконструйовану житлову будівлю зі зміною цільового призначення в «Промислово-складську базу» АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську, при укладенні договору відповідач взяв на себе зобов'язання, що до передачі нерухомого майна у власність позивачу до 01.12.2011 р. зробить всі необхідні технічні документи для можливої нотаріальної реєстрації договору купівлі-продажу, але час сплинув, а відповідач лише отримав технічний паспорт та технічний висновок на збудоване нерухоме майно, передала позивачу ключі бази та документи на неї, які були на той час ним виготовлені, але в подальшому від нотаріального посвідчення договору відмовляється.
У відповідності до ст. ст. 227, 242 Цивільного кодексу України для договорів купівлі - продажу, міни нерухомості, у разі, якщо хоча б однією стороною є громадянин, встановлено обов'язкову нотаріальну форму договору.
Судом встановлено, що між сторонами під час укладення договору, було повне взаєморозуміння, всі умови договору сторонами були виконані і ніяких претензій один до одного вони не мали.
В теперішній час відповідач ухиляється від належного нотаріального посвідчення договору, що порушує право власності позивача, який не може в повній мірі володіти, використовувати та розпоряджатися своїм нерухомим майно у вигляді придбаних гаражів.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права ти інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права тощо.
Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Так, відповідно до ст. 334 ч. 3 ЦК України право власності на майно по договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у покупця з часу такого посвідчення чи з часу вступу в законну силу рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти та заплатити за нього визначену грошову суму.
Згідно ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди по всім істотним умовам договору. Між сторонами була досягнута згода по умовам договору; база, яка була об'єктом договору купівлі-продажу, була передана позивачу у власність, а це означає, що, у відповідності з ч.2 ст.640 ЦК України, договір купівлі-продажу дійсно був укладений з моменту передачі відповідного майна.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на придбане нерухоме майно а саме: виробничо-складська база АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську, яка складається з А-1 адміністративна будівля, загальною площею 48,2 кв.м., Б-1 побутова будівля, загальною площею 23,2 кв.м., б-1 прибудова, загальною площею 11,2 кв.м., З-1 гараж загальною площею 29,1 кв.м., І-1 сторожка площею 3,7 кв.м., К-1 вбиральня площею 1,4 кв.м., Л-1 склад, загальною площею 160,8 кв.м., М-1 склад, загальною площею 319,2 кв.м., Н-1 гараж, загальною площею 132,1 кв.м., О-1 вбиральня, загальною площею 1,4 кв.м., П-1 гараж, загальною площею 273,6 кв.м., підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 204, 227, 242, 328, 392 ЦК України ст.ст. ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на придбане нерухоме майно - задовольнити.
Визнати попередній договір купівлі - продажу нерухомості, а саме: виробничо-складської бази АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, укладений 18.10.2011р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на нерухоме майно, а саме: виробничо-складську базу АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську, яка складається з А-1 адміністративна будівля, загальною площею 48,2 кв.м., Б-1 побутова будівля, загальною площею 23,2 кв.м., б-1 прибудова, загальною площею 11,2 кв.м., З-1 гараж загальною площею 29,1 кв.м., І-1 сторожка площею 3,7 кв.м., К-1 вбиральня площею 1,4 кв.м., Л-1 склад, загальною площею 160,8 кв.м., М-1 склад, загальною площею 319,2 кв.м., Н-1 гараж, загальною площею 132,1 кв.м., О-1 вбиральня, загальною площею 1,4 кв.м., П-1 гараж, загальною площею 273,6 кв.м., з подальшою реєстрацією у відповідних органах державної реєстрації.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.
Суддя Ричка С. О.