копія

Справа №11/2290/389/2012 року Головуюча в 1-й інстанції Федорук І.М.

Категорія: ст.ст.296 ч.2, 185 ч.2, 122 ч.1, 185 ч.3 КК України Доповідач Вітюк В.Ж.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого -судді Вітюка В.Ж.,

суддів Матущака М.С., Болотіна С.М.,

з участю секретаря с/з Мазур О.В.,

прокурора Смакогуза І.А.,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

потерпілої ОСОБА_6,

опікуна потерпілої ОСОБА_7,

представника потерпілих ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_9, опікуна ОСОБА_7 в інтересах недієздатної потерпілої ОСОБА_6 на вирок Городоцького районного суду від 19 січня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, інваліда ІІІ групи, раніше судимого:

- 24.06.1996 року Городоцьким районним судом за ч.3 ст.140, ч.2 ст.140, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 02.06.2000 року Городоцьким районним судом ч.3 ст.140, ч.2 ст.140, ст.42, ч.2 ст.43 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 06.07.2000 року Городоцьким районним судом ч.2 ст.140, ч.2 ст.42 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 30.09.2004 року Городоцьким районним судом за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, -

засуджено за:

- ч.2 ст.296 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- ч.1 ст.122 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом частково складання покарань визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній -тримання під вартою, зарахувавши в строк відбуття покарання строк тримання під вартою з моменту затримання -28 вересня 2011 року.

ОСОБА_2 виправдано за ч.1 ст.185 КК України за відсутністю в його діях складу цього злочину.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст.296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

У відповідності до ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього зобов'язання.

Згідно зі ст.76 КК України, зобов'язано ОСОБА_3 не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання; з'являтися до них для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено попередній -підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 1000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду, засуджений ОСОБА_3 разом з засудженим ОСОБА_2 31 липня 2011 року близько 21 год., діючи за попередньою змовою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшли в будинок ОСОБА_9, що розташований по АДРЕСА_3, де в одній з кімнат, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, умисно безпричинно завдали удари по тілу ОСОБА_9 Зокрема, ОСОБА_2 умисно безпричинно наніс ОСОБА_9 два удари цеглиною в голову, після чого ОСОБА_3 умисно кинув потерпілого на підлогу. Потім ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 умисно нанесли ОСОБА_9 численні удари ногами по тулубу. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_9 кілька ударів цеглиною в голову, а ОСОБА_6 умисно наніс удар рукою в грудну клітину, удар цеглиною в голову, декілька ударів ногами в живіт та викручував вказівний палець лівої руки.

Таким чином ОСОБА_2 ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, а потерпілій ОСОБА_6 ОСОБА_2 заподіяв тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили довготривалий розлад здоров'я.

Також, 25 вересня 2011 року близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою викрадення чужого майна, зайшов на господарство ОСОБА_12, що розташоване в АДРЕСА_4, де через незачинені на замок вхідні двері проник в житловий будинок, звідки з корисливих мотивів, таємно викрав мобільний телефон марки „Нокіа-6300", вартістю 800 грн. з сім-картою „Київстар", вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 25 грн., чим спричинив потерпілій шкоду на загальну суму 850 грн.

Окрім того, 27 вересня 2011 року близько 10 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшов на господарство ОСОБА_13, що розташоване в АДРЕСА_5, де через незачинені на замок вхідні двері проник в приміщення літньої кухні, звідки з корисливих мотивів, таємно викрав кроляче м'ясо загальною вагою 24 кг по ціні 45 грн. за 1 кг та кролячу печінку, загальною вагою 5 кг по ціні 20 грн. за 1 кг, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1 060 грн.

В своїй апеляції, як вбачається з її змісту, потерпілий ОСОБА_9 просить змінити вирок суду та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 12000 грн. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди, а з ОСОБА_3 -8000 грн.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції стосовно визначення до стягнення розміру моральної шкоди в сумі 1000 та 500 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, ступеню тяжкості злочину, його наслідків, особі засуджених, та є явно несправедливим.

Вказує, що теперішня поведінка ОСОБА_3 не змінилася на краще. Останній працювати не бажає, постійно перебуває в стані алкогольного сп'яніння, ображає його і його співмешканку ОСОБА_6 нецензурною лайкою та погрожує фізичною розправою.

Тому вважає, що визначений ним розмір моральної шкоди в сумі 20000 грн. є реальним.

В своїй апеляції, як вбачається з її змісту, опікун ОСОБА_7 в інтересах недієздатної потерпілої ОСОБА_6 просить змінити вирок суду та стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 25000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції стосовно визначення до стягнення розміру моральної шкоди в сумі 2000 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, ступеню тяжкості злочину, його наслідків, особі засудженого, та є явно несправедливим.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 вчинив злочинні дії щодо потерпілої ОСОБА_6, яка судом визнана недієздатною та в силу зазначеного перебувала у безпорадному стані.

Тому вважає, що визначений нею розмір моральної шкоди в сумі 25000 грн. є реальним.

В апеляції, як вбачається з її змісту, засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду та пом'якшити йому призначене покарання із застосуванням до нього ст.69 КК України.

Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосований кримінальний закон та призначене судом покарання є занадто суворим і не відповідає тяжкості вчиненого засудженим злочину та особі засудженого.

На його думку, місцевий суд не взяв до уваги обставини, що пом'якшують йому покарання. Зокрема те, що вину визнав частково, щиро розкаявся в скоєному, є інвалідом ІІІ групи, має бойове поранення та контузію, так як являється учасником бойових дій в Афганістані, є психічно неврівноваженим, та має бойові заслуги перед Вітчизною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника потерпілих, опікуна недієздатної потерпілої ОСОБА_6 -ОСОБА_7, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку поданих апеляцій, а також пояснення ОСОБА_3, думку прокурора, який просив залишити вирок суду без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляції потерпілих -задоволенню частково в силу наступних підстав.

Винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства, спричиненні тілесних ушкоджень легкого та середнього ступеню тяжкості, таємного викрадення чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням в житло та засудженого ОСОБА_3 у вчиненні хуліганства за викладених у вироку обставин ґрунтуються на зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, засуджений ОСОБА_2 визнав, що перебуваючи у помешканні потерпілих побив ОСОБА_9

Крім цього, таємно викрав майно потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 із проникненням у житло останніх.

Об'єктивно вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_2, перебуваючи в його помешканні в стані алкогольного сп'яніння наніс йому, а також потерпілій ОСОБА_6, чисельні удари руками, ногами та цеглиною, а також йому наносив удари ОСОБА_3; показаннями засудженого ОСОБА_3, який на досудовому слідстві та в суді першої інстанції підтвердив побиття ОСОБА_2 потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_6, що узгоджується із даними висновків експерта №400 від 26.09.2011 року, №402 від 26.09.2011 року, щодо механізму спричинення локалізації та тяжкості спричинення потерпілим тілесних ушкоджень.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він не завдавав ударів та не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 спростовуються вищевказаними доказами, які місцевий суд ретельно проаналізував та в сукупності дав їм належну оцінку й дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 та ч.3 ст.185 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував, що засуджений по місцю проживання характеризується позитивно, однак має чотири непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, що свідчить про небажання стати його на шлях виправлення, крім цього злочини вчиняв у стані алкогольного сп'яніння, у вчиненому не розкаявся, завдані злочином збитки не відшкодував, перебуває на обліку у лікаря нарколога, в зв'язку з чим обґрунтовано визначив його, із застосуванням принципу частково складання покарань у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

З огляду на викладене, посилання засудженого на те, що місцевий суд не взяв до уваги, що він є інвалідом ІІІ групи, має бойове поранення та контузію, так як являється учасником бойових дій в Афганістані, є психічно неврівноваженим, як пом'якшуючі обставини при призначенні покарання за вчинене, є необґрунтованими.

В цілому, покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, осіб винних, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, та тих, на які посилається в своїй апеляції засуджений ОСОБА_2

У відповідності до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2011 року №5 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Місцевий суд, визначаючи розмір сум, які підлягають стягненню із засуджених на користь потерпілих на відшкодування моральної шкоди вищевказаних вимог не дотримався.

Так, суд першої інстанції не врахував, що засуджені спричинили тілесні ушкодження потерпілим легкого та середнього ступеню тяжкості, діючи із хуліганських спонукань, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у помешканні ОСОБА_9 та ОСОБА_6, при цьому завдали їм чисельних ударів руками, ногами та цеглиною, від яких потерпілі тривалий час лікувалися, після чого докладають значних зусиль для відновлення життєвих стосунків та нормального ритму життя.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що засуджені у вчиненому не розкаялись, у добровільному порядку шкоди завданої здоров'ю потерпілих не відшкодували, потерпіла ОСОБА_6, крім того, є інвалідом ІІ групи та недієздатною особою над якою встановлена опіка, колегія суддів приходить до висновку, що розмір відшкодування завданої моральної шкоди підлягає збільшенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а апеляції потерпілого ОСОБА_9 та законного представника недієздатної потерпілої ОСОБА_6 -ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Городоцького районного суду від 19 січня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині розв'язання цивільних позовів змінити.

Суму коштів на відшкодування моральної шкоди, які підлягають стягненню із засуджених на користь потерпілого ОСОБА_9 збільшити з 1500 грн. до 5000 грн., а на користь потерпілої ОСОБА_6 -з 2000 грн. до 6000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 по 2500 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 6000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.Ж. Вітюк