копія

Справа №11/2290/428/2012 року Головуючий в 1-й інстанції Потапов О.О.

Категорія: постанова суду Доповідач Вітюк В.Ж.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.08.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Вітюка В.Ж.,

суддів Болотіна С.М., Лінника П.О.,

з участю прокурора Павлишина В.І.,

скаржника ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією скаржника ОСОБА_1 на постанову Віньковецького районного суду від 27 квітня 2012 року, -

встановила:

Цією постановою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Віньковецького районного суду від 23 листопада 2006 року.

За постановою суду до Віньковецького райсуду надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому він просить у відповідності до ст.353 КПК України поновити йому строк для апеляційного оскарження постанови Віньковецького районного суду від 23 листопада 2006 року про закриття кримінальної справи, порушеної щодо нього за ст.ст.365, 366, 235 КК України, згідно з якою він був звільнений від кримінальної відповідальності по амністії.

Не погоджуючись з цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить її скасувати та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду від 23 листопада 2006 року, скасувати рішення Віньковецького районного суду від 23 листопада 2006 року про закриття кримінальної справи за амністією направивши справу на новий судовий розгляд.

У своїй апеляції ОСОБА_1 зазначає, що поважною причиною пропуску строку на звернення з апеляцією на постанову суду від 23 листопада 2006 року, є нерозуміння наслідків закриття провадження у справі на підставі ст.1 п.7 Закону України «Про амністію».

Вказує, що при закритті справи ні місцевий суд, ні адвокат не роз'яснили йому наслідки застосування амністії. З їх пояснень він зрозумів, що закриття справи за актом амністії є виправданням за пред'явленим йому звинуваченням.

Звертає увагу, що упродовж усього слідства він не визнавав себе винним, а тому вважав, що амністія це виправдання, до того ж в постанові суду від 23 листопада 2006 року відсутнє твердження про його винуватість.

Заслухавши суддю-доповідача, скаржника ОСОБА_1 та його захисника на підтримку апеляції, прокурора, який просив залишити постанову суду без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі статтею 353 КПК України, якою врегульовані питання наслідків порушення строку на апеляційне оскарження та порядок його відновлення, - у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.

За матеріалами цієї справи суд першої інстанції дотримав вимоги статті 353 КПК України і за результатами розгляду питання про відновлення строку прийняв обґрунтоване рішення про відсутність підстав для відновлення строку.

Посилання апелянта на той факт, що строк апеляційного оскарження був пропущений ним з поважних причин, оскільки судом та адвокатом не було роз'яснено йому наслідків застосування амністії не ґрунтуються на матеріалах справи.

Місцевий суд обґрунтовано дійшов до висновку, що саме за заявою ОСОБА_1 було застосовано щодо нього амністію. (а.с. 198).

При цьому він особисто приймав участь в ході судового розгляду, де йому були роз'яснені наслідки застосування амністії, а також він був присутнім при проголошенні постанови суду 23 листопада 2006 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2006 року під час судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ст.ст.365 ч.1, 27 ч.3, 366 ч.1, ст.235 КК України, захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності та закриття справи щодо нього згідно Закону України «Про амністію»від 31 травня 2005 року. ОСОБА_1 та прокурор підтримали дане клопотання захисника ОСОБА_3 Суд першої інстанції задовольнив клопотання захисника, звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст.ст.365 ч.1, 27 ч.3, 366 ч.1, ст.235 КК України на підставі п. 7 ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року та закрив справу. Перед прийняттям такого рішення суд роз'яснив ОСОБА_1 правові наслідки закриття справи з такої нереабілітуючої підстави. Після проголошення постанови про закриття справи ОСОБА_1 судом було роз'яснено порядок та строки оскарження цієї постанови, в тексті якої також міститься вказівка про порядок та 7-денний строк оскарження (а. с. 200, 201-202).

З часу винесення судом постанови (23 листопада 2006 року) про закриття провадження у справі на підставі ст. 1 п.7 Закону України «Про амністію»2005 року до моменту звернення ОСОБА_1 в суд (01.12.2011 року) пройшло 5 років.

Крім того, з матеріалів цивільної справи №2-2/09 вбачається, що ОСОБА_1 стосовно цивільно-правових наслідків злочинів, передбачених ст.ст.365, 366, 235 КК України, неодноразово приймав участь в апеляційній та касаційній інстанції у цивільній справі за позовом прокурора Віньковецького району в інтересах Віньковецької селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення.

Зокрема із змісту рішень Віньковецького районного суду Хмельницької області від 04 липня 2007 року (а.с 30); ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2007 року (а.с. 116); ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2008 року (а.с. 190-191); ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 17 листопада 2011 року (а.с. 266-267) слідує роз'яснення правових наслідків закриття кримінальної справи за амністією щодо ОСОБА_1 Наведене свідчить, що ОСОБА_1 ще з 23 листопада 2006 року знав про наслідки застосування акту амністії та мав можливість своєчасно оскаржити постанову суду від 23.11.2006 р. про звільнення його від кримінальної відповідальності, але у кримінальній справі він таким правом не скористувався, хоча на протязі більше 5-ти років оскаржував рішення судів в цивільних справах стосовно цивільно-правових наслідків злочину.

Що ж стосується посилань скаржника на свою юридичну необізнаність, то це не є об'єктивною перешкодою для вчасної подачі апеляції, оскільки він вправі був отримати своєчасну юридичну консультацію в установленому законом порядку після проголошення постанови суду від 23 листопада 2006 року.

За таких обставин, колегії суддів вважає, що поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду від 23 листопада 2006 року ОСОБА_1 не наведено, а тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Постанову Віньковецького районного суду від 27 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію -без задоволення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.Ж. Вітюк