Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9256/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Антонової Н.М. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справ за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Єнакієве Донецької області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 51 143,78 грн., -

встановив:

20 липня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області, (далі - УПФУ або Позивач), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області, (далі - Відповідач або Відділення Фонду), в якому просило суд стягнути з Відповідача витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та допомогу на поховання по особовим справам осіб, які одержували пенсію по інвалідності (втраті годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 1 квітня 2012 року по 31 травня 2012 року в сумі 51 143,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФУ в період з 1 квітня 2012 року по 31 травня 2012 року здійснило виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в сумі 40 209,31 грн., а також виплатив допомогу на поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності (по втраті годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в сумі 10 934,47 грн.

Правову підставу для звернення до суду з вказаним позовом УПФУ вбачає в положеннях п.1 п. п. «г», «д» ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження її здоров'я або в разі смерті, виплачуючи їй особам, які перебували на її утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

В судове засідання представник Позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленням про вручення телеграми, (том 6, а.с.58).

10 вересня 2012 року до відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду електронною поштою надійшло клопотання Позивача про розгляд справи за відсутності його представника, (том 6, а.с.59-61).

В судовому засіданні представник Відповідача заявлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила у задоволенні позовних вимог відмовити, надала заперечення проти адміністративного позову, (том 6, а.с.30-31), у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі. Правова позиція Відповідача заснована на тому, що Позивачем не доведена наявність передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» підстав для відшкодування Відділенням Фонду витрат, здійснених УПФУ.

На підставі ст.ст.122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Позивача на підставі наявних у ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В період з 1 квітня 2012 року по 31 травня 2012 року УПФУ здійснило виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також допомоги на поховання осіб, які отримували таку пенсію, та подало списки осіб, яким здійснені ці виплати, до Відділення Фонду.

Відповідачем не прийняті до відшкодування витрати, здійснені УПФУ, на загальну суму 51 143, 78 грн., в тому числі:

- витрати на виплату допомоги на поховання члену сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 10 934,47 грн.;

- витрати на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 40 209,31 грн.

Вказані обставини встановлені на підставі акті щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та таблиць розбіжностей до них, (том 6, а.с. 37-44, 64-71).

Ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, (далі - Основи), встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ч.4 ст.26 Основ передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Приймаючи до уваги те, що пенсія по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, (далі - Закон № 1105-ХІV), дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІV, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону).

Таким чином, у спірних правовідносинах належним способом захисту права Позивача є звернення до суду із позовною заявою про стягнення понесених витрат, оскільки норми Порядку передбачають процедуру підписання акту звірки між сторонами у випадку відсутності спору між ними.

Ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, (далі - Закон № 1788-ХІІ), передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.81 Закону № 1788-ХІІ призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-ХІV.

Ст.21 Закону № 1105-ХІV визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно ст.28 Закону № 1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст.21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно з положеннями ч.8 ст.34 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Витрати УПФУ на виплату допомоги на поховання, здійснені за особовими справами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не прийняті до відшкодування Відповідачем з тієї підстави, що зазначені виплати здійснені на поховання вдів потерпілих, які постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, (том 6, а.с.78).

Позивачем не доведено, що смерть зазначених є наслідком нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Смерть від загального захворювання не є страховим випадком, отже витрати на поховання, які виплачені Пенсійним Фондом України в разі смерті пенсіонера, не підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, як наслідок вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату допомоги на поховання задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст.33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Відділенням Фонду не прийняті до відшкодування витрати УПФУ на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за особовими справами ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_2, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, на загальну суму 14 094, 56 грн., (том 6, а.с.76-77), з тієї причини, що на день смерті годувальника зазначені особи не досягли 55-річного віку, були працездатними, статус інваліда не мали.

Зазначені обставини встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/16656/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року, та постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року по справі 2а/0570/1106/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року.

Згідно з положеннями ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, в сумі 14 094, 56 грн. задоволенню не підлягають.

Відділенням Фонду не прийняті до відшкодування витрати на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника в сумі 300,00 грн. за особовою справою ОСОБА_51, який є інвалідом, (том 6, а.с.79).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року по справі 2а/0570/1106/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року, встановлено, що зазначена особа на день смерті годувальника не належала до категорії непрацездатних осіб та не мала групу інвалідності.

Отже, правові підстави для покладання на Відділення Фонду обов'язку по відшкодуванню витрат УПФУ на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника цій особі відсутні, як наслідок, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату ОСОБА_51 пенсії у зв'язку з втратою годувальника в сумі 300,00 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, Відділення Фонду не прийняті до відшкодування витрати УПФУ щодо виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника в сумі 25 631,15 грн., (том 6, а.с.73-75), стосовно наступних осіб:

ОСОБА_52, (том 1, а.с.87-91). На час смерті годувальника - 31 рік. ОСОБА_53, (том 1, а.с.92-96). На час смерті годувальника - 37 років. ОСОБА_54, (том 1, а.с.97-104). На час смерті годувальника - 48 років. ОСОБА_55, (том 1, а.с.105-109). На час смерті годувальника - 38 років. ОСОБА_56, (том 1, а.с.110-113). На час смерті годувальника - 41 рік. ОСОБА_57, (том 1, а.с.114-120). На час смерті годувальника - 41 рік. ОСОБА_58, (том 1, с.121-126). На час смерті годувальника - 34 роки. ОСОБА_59, (том 1, а.с.127-132). На час смерті годувальника - 30 років. ОСОБА_60, (том 1, а.с.133-137). На час смерті годувальника - 35 років. ОСОБА_61, (том 1, а.с.138-142). На час смерті годувальника - 26 років. ОСОБА_62, (том 1, а.с.143-149). На час смерті годувальника - 26 років. ОСОБА_63, (том 1, а.с.150-153). На час смерті годувальника - 44 роки.

ОСОБА_64, (том 1, а.с.159-163). На час смерті годувальника - 34 роки. ОСОБА_65, (том 1, а.с.164-169). На час смерті годувальника - 32 роки. ОСОБА_66, (том1, а.с.170-176). На час смерті годувальника - 26 років. ОСОБА_67, (том 1, а.с.177-180). На час смерті годувальника - 32 роки. ОСОБА_68, (том 1, а.с.200-209). На час смерті годувальника - 32 роки. ОСОБА_69, (том 1, а.с.210-211). На час смерті годувальника - 45 років. ОСОБА_70, (том 1, а.с.212-215). На час смерті годувальника - 49 років. ОСОБА_71, (том 1, а.с.216-223). На час смерті годувальника - 23 роки. ОСОБА_72, (том 1, а.с.223-226). На час смерті годувальника - 38 років. ОСОБА_73, (том 1, а.с.227-231). На час смерті годувальника - 50 років. ОСОБА_74, (том 1, а.с.231-237). На час смерті годувальника - 26 років. ОСОБА_75, (том 1, а.с.238-242). На час смерті годувальника - 32 роки. ОСОБА_76, (том 1, а.с.247-250; том 2, а.с.1-4). На час смерті годувальника - 50 років. ОСОБА_77, (том 2, а.с.11-15). На час смерті годувальника - 30 років. ОСОБА_78, (том 2, а.с.16-18). На час смерті годувальника - 54 роки. ОСОБА_79, (том 2, а.с.19-21). На час смерті годувальника - 43 роки. ОСОБА_80, (том 2, а.с.22-27). На час смерті годувальника - 32 роки. ОСОБА_81, (том 2, а.с.33-38). На час смерті годувальника - 22 роки. ОСОБА_82, (том 2, а.с.39-41). На час смерті годувальника - 49 років. ОСОБА_83, (том 2, а.с.42-48). На час смерті годувальника - 37 років. ОСОБА_84, (том 2, а.с.49-52). На час смерті годувальника - 43 роки. ОСОБА_85, (том 2, а.с.53-58). На час смерті годувальника - 51 рік. ОСОБА_86, (том 2, а.с.59-62). На час смерті годувальника - 47 років. ОСОБА_87, (том 2, а.с.72-75). На час смерті годувальника - 37 років. ОСОБА_88, (том 2, а.с.76-82). На час смерті годувальника - 30 років. ОСОБА_89, (том 2, а.с.83-87). На час смерті годувальника - 49 років. ОСОБА_90, (том 2, а.с.88-94). На час смерті годувальника - 34 роки. ОСОБА_91, (том 2, а.с.95-100). На час смерті годувальника - 42 роки. ОСОБА_92, (том 2, а.с.101-103). На час смерті годувальника - 46 років. ОСОБА_93, (том 2, а.с.104-111). На час смерті годувальника - 36 років. ОСОБА_94, (том 2, а.с.112-119). На час смерті годувальника - 28 років. ОСОБА_95, (том 2, а.с.120-124). На час смерті годувальника - 33 роки. ОСОБА_96, (том 2, а.с.133-140). На час смерті годувальника - 26 років. ОСОБА_97, (том 2, а.с.141-146). На час смерті годувальника - 31 рік. ОСОБА_98, (том 2, а.с.147-150). На час смерті годувальника - 41 рік. ОСОБА_99, (том 2, а.с.151-154). На час смерті годувальника - 34 роки. ОСОБА_100, (том 2, а.с.155-164). На час смерті годувальника - 36 років. ОСОБА_101, (том 2, а.с.161-164). На час смерті годувальника - 49 років. ОСОБА_102, (том 2, а.с.165-170). На час смерті годувальника - 39 років. ОСОБА_103, (том 2, а.с.171-174). На час смерті годувальника - 31 рік. ОСОБА_104, (том 2, а.с.175-180). На час смерті годувальника - 44 роки. ОСОБА_105, (том 2, а.с.181-185). На час смерті годувальника - 44 роки. ОСОБА_106, (том 2, а.с.186-188). На час смерті годувальника - 44 роки. ОСОБА_107, (том 2, а.с.189-192). На час смерті годувальника - 44 роки. ОСОБА_108, (том 2, а.с. 193-197). На час смерті годувальника - 42 роки. ОСОБА_109, (том 2, а.с. 203-205). На час смерті годувальника - 42 роки. ОСОБА_110, (том 2, а.с.206-212). На час смерті годувальника - 43 роки. ОСОБА_111, (том 2, а.с.213-222). На час смерті годувальника - 29 років. ОСОБА_112, (том 2, а.с.229-233). На час смерті годувальника - 30 років. ОСОБА_113, (том 2, а.с.234-240). На час смерті годувальника - 39 років. ОСОБА_114, (том 2, а.с.243-246). На час смерті годувальника - 53 роки. ОСОБА_115, (том 2, а.с.247-250). На час смерті годувальника - 43 роки. ОСОБА_116, (том 3, а.с. 1-8). На час смерті годувальника - 47 роки. ОСОБА_117, (том 3, а.с.9-11). На час смерті годувальника - 32 роки. ОСОБА_118, (том 3, а.с.12-14). На час смерті годувальника - 45 років. ОСОБА_119, (том 3, а.с.15-19). На час смерті годувальника - 30 років. ОСОБА_120, (том 3, а.с. 20-24). На час смерті годувальника - 30 років. ОСОБА_121, (том 3, а.с.30-35). На час смерті годувальника - 27 років. ОСОБА_122, (том 3, а.с.36-41). На час смерті годувальника - 53 роки. ОСОБА_123, (том 3, а.с.41-45). На час смерті годувальника - 44 роки. ОСОБА_124, (том 3, а.с.46-48). На час смерті годувальника - 32 роки. ОСОБА_125, (том 3, а.с.52-56). На час смерті годувальника - 42 роки. ОСОБА_126, (том 3, а.с. 57-61). На час смерті годувальника - 36 років. ОСОБА_127, (том 3, а.с. 62-66). На час смерті годувальника - 45 років. ОСОБА_128, (том 3, а.с. 67-70). На час смерті годувальника - 41 рік. ОСОБА_129, (том 3, а.с.71-75). На час смерті годувальника - 41 рік. ОСОБА_130, (том 3, а.с.76-85). На час смерті годувальника - 25 років. ОСОБА_131, (том 4, а.с.173-176). На час смерті годувальника - 31 рік. ОСОБА_132, (том 4, а.с.177-187). На час смерті годувальника - 42 роки. ОСОБА_133, (том 4, а.с.188). На час смерті годувальника - 31 рік. ОСОБА_134, (том 4, а.с.189-193). На час смерті годувальника - 40 років. ОСОБА_135, (том 4, а.с.194-201). На час смерті годувальника - 40 років. ОСОБА_136, (том 4, а.с.194-201). На час смерті годувальника - було 40 років. ОСОБА_137, (том 4, а.с. 202-208). На час смерті годувальника - 25 років. ОСОБА_138, (том 4, а.с.214-219). На час смерті годувальника - 44 роки. ОСОБА_139, (том 2, а.с.198-204). На час смерті годувальника - 23 роки. ОСОБА_140, (том 2, а.с.63-68). На час смерті годувальника - 41 рік. ОСОБА_141, (том 2, а.с.241-242). На час смерті годувальника - 25 років. ОСОБА_142, (том 4, а.с.209-213). На час смерті годувальника - 41 рік.

Таким чином, Позивачем не доведено, що на час смерті годувальника вказані особи належали до категорії непрацездатних осіб або мали право на утримання від годувальника.

Визначення причини смерті інваліда на підставі лікарського свідоцтва про смерть у випадках, коли законодавством передбачається надання пільг сім'ї померлого, здійснюється міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, що передбачено п.п. "л"п.18 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 № 83.

Згідно з п.2.10 Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606, висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Стосовно виплат пенсії по втраті годувальника ОСОБА_143, (том 2, а.с.69-71), ОСОБА_144, (том 2, а.с.28-32), ОСОБА_145, (том 2, а.с.125-132), ОСОБА_146, (том 2, а.с.223-224), ОСОБА_147Г, (том 3, а.с.49-51), ОСОБА_148, (том 1, а.с.154-158) позивачем не доведена належними доказами, а саме висновком МСЕК, наявність причинно-наслідкового зв'язку між смертю годувальника та професійних захворюванням або трудовим каліцтвом.

Крім того, УПФУ не надані документи, які підтверджують наявність підстав для відшкодування Відділення Фонду витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду не прийнятих до відшкодування витрат по виплаті пенсії у зв'язку з втратою годувальника в сумі 25 631,15 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, Відповідачем не прийняті до відшкодування витрати УПФУ на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_154 в сумі 183,60 грн., яка хоча і є дитиною потерпілого, проте працює, тобто в розумінні ст.33 Закону № 1105-ХІV не належить до категорії непрацездатних осіб.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 51, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Єнакієве Донецької області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 51 143,78 грн. - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 10 вересня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 15 вересня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.