копія

Провадження № 11/2290/377/2012

Справа № 2207/354/2012 Головуючий в 1-й інстанції Демчук П.В.

Категорія: ст.ст. 185 ч.2,186 ч. ч. 1,2 КК України Доповідач Суслов М. І.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2012 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Суслова М.І.,

суддів Кобріна І.Г., Курдзіля В.Й.,

при секретарі Купельській Н.П.,

з участю прокурора Смакогуза І.А.,

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника неповнолітнього

потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на вирок Ізяславського районного суду від 02 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Ізяславського районного суду від 02 березня 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого ,-

засуджено за:

- ст.185 ч.2 КК України на 3 роки обмеження волі,

- ст.186 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі,

- ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено 4 роки позбавлення волі.

У відповідності з ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробовуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки.

Згідно ст.76 КК України на нього покладено обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання і роботи та періодично з'являтися до них для реєстрації.

Він перебував на підписці про невиїзд.

Стягнуто з засудженого на користь держави 450 грн.24 коп. судових витрат за проведення експертних досліджень.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст.81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що 29 листопада 2011 року близько 22 год. у м. Шепетівці по проспекту Миру він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючись корисливим мотивом, вибив із руки потерпілої ОСОБА_6 мобільний телефон марки „Нокіа 5130" вартістю 572 грн. і протиправно заволодів ним. Викрадений телефон в подальшому продав на ринку за 250 грн.

11 грудня 2011 року близько 16 год. у м. Ізяславі по вул. Шевченка поблизу магазину „Мрія" ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння і маючи намір незаконно заволодіти мобільним телефоном, звернувся до неповнолітнього ОСОБА_7 із проханням повідомити, яка година. Коли останній дістав мобільний телефон „Самсунг ЕТ 1175Е" із кишені, підсудний вихопив його і втік, чим заподіяв потерпілому шкоду в сумі 360 грн.

Крім того, 17 грудня 2011 року близько 18 год. у м. Ізяславі по вул. Незалежності поблизу приміщення бібліотеки, підсудний, побачивши невідому йому дівчину, яка розмовляла по мобільному телефону, вирішив заволодіти ним. З цієї метою ОСОБА_2 підійшов до потерпілої ОСОБА_8, закрив однією рукою їй очі, другою вирвав з її руки мобільний телефон і втік з місця злочину.

Цього ж дня близько 19-ї год. по вул. Жовтневій у м. Ізяславі поблизу заводу „Харчомаш" ОСОБА_2, побачив трьох неповнолітніх хлопців та підійшовши до них, запитав, чи вміють вони налаштовувати мобільний телефон. Почувши відмову, підсудний підійшов до одного з них - ОСОБА_4, вирвав у нього з руки телефон „Phone" вартістю 385 грн., а другою вдарив в обличчя і став втікати. В подальшому в квартирі свого дядька ОСОБА_9, який мешкає у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, його виявили працівники міліції.

14 січня 2012 року ОСОБА_2, перебуваючи в м. Ізяславі, здійснював обряд засівання. Близько 06 год., зайшовши з дозволу власниці квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_3, і засіваючи в ній, побачив у спальні на тумбочці мобільний телефон. Скориставшись відсутністю господині, ОСОБА_2 викрав мобільний телефон ОСОБА_3 марки „Нокіа-5800" вартістю 1060 грн. Викрадений телефон в подальшому перевіз у с. Ріпки Ізяславського району, де зберігав, а в подальшому видав працівникам міліції.

В поданій апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі засудженого. При цьому вказує, що судом не надано правової оцінки вчиненим злочинним діянням останнього, не враховано, що всі злочини ОСОБА_2 вчиняв у стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням насильства до потерпілих, не відшкодував їм заподіяні злочином збитки, по місцю навчання характеризується негативно, а твердження суду про можливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства з підстав його щирого каяття, на думку апелянта, не відповідає вимогам ст.1 КК України.

Засуджений вирок не оскаржив.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку апеляції з посиланням на зазначені в ній доводи, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на їх заперечення, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в його інтересах представника неповнолітнього потерпілого матері ОСОБА_5, які в своїх показах послалися на обставини вчинення щодо них злочинних діянь засудженим, однак погодилися з вироком місцевого суду , провівши судове слідство в частині перевірки вимог прокурора, який приймав участь у розгляді справи, проаналізувавши покази ОСОБА_2, потерпілих, дослідивши характеризуючі винного дані, а також інші матеріали кримінальної справи, колегія суддів судової палати

в в а ж а є

апеляцію прокурора як таку, що підлягає до задоволення.

Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначених злочинів відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у ній доказами.

Винність засудженого та кваліфікація його дій в апеляції не оскаржується.

Доводи апеляції прокурора про необхідність скасування вироку суду з підстав неправильного застосування кримінального закону, що потягло м'якість призначеного покарання, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.

Згідно з п.4 ч.1 ст.378 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадку неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Відповідно до ст. 372 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Так, на підставі ст. 65 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 квітня 2003 року ЅПро практику призначення судами кримінального покаранняЅ, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу, стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Разом з тим, засудженому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням лише в тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно вмотивувавши свій висновок.

Проте, зазначені вимоги місцевим судом не були дотримані, оскільки при призначенні ОСОБА_2 покарання, суд не в повній мірі врахував обставини, які впливають на призначення покарання, що свідчить про незаконність та необґрунтованість вироку.

Як вбачається з його змісту, судом враховано його явки з повинною, щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставинами, що обтяжують покарання підсудному, є вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння та щодо малолітнього.

Разом з тим, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст.75 КК України, суд переконливо не мотивував свого висновку, а надав перевагу даним про його особу, належним чином не врахував кількості вчинених злочинів, з 5 злочинних посягань 4 епізоди грабежу, 3 з яких згідно ст.12 КК України є тяжкими, два епізоди грабежу стосовно дівчат, які набагато слабші від нього фізично, два епізоди грабежу стосовно малолітніх хлопчиків (одному 10 років, іншому -14), два епізоди з застосуванням насильства, їх системності, на протязі 19 днів з 29 листопада по 17 грудня 2011 року чотири епізоди грабежу.

Не врахована належним чином і обставина щирого каяття засудженим, оскільки по чотирьох епізодах злочинної діяльності уже були порушені кримінальні справи, однак 14 січня 2012 року він викрадає у потерпілої при проведенні обряду ЅпосіванняЅ її особисте майно. Явки ж з повинною ним написані уже після проведених оперативно-розшукових заходів, якими було встановлено його причетність до грабежів.

Як вбачається з даних характеристики по місцю навчання, він характеризується негативно, часто пропускав уроки, був помічений в нетверезому стані, неврівноважений, запальний, на зауваження реагує в підвищених тонах, грубіянить старшим (т.2, а.с.30).

Крім того, засуджений не вжив будь-яких заходів для відшкодування потерпілим матеріальної шкоди, заподіяної своїми злочинними діями.

Наведені обставини переконують апеляційну інстанцію в застосуванні районним судом при призначенні ОСОБА_2 покарання кримінального закону, який не підлягає застосуванню, що потягло, в даному випадку, неправильне звільнення останнього від відбування покарання на підставі вимог ст. 75 КК України, що є підставою, згідно вимог п.2 ст.371 КПК України, для скасування вироку в цій частині.

Одночасно з викладеним вище, апеляційна інстанція, переглядаючи справу за апеляцією державного обвинувача, вважає за необхідне відмітити, що як до постановлення вироку місцевим судом, так і після нього, ОСОБА_2 продовжував вчиняти аналогічні злочини, в результаті чого правоохоронними органами його було ізольовано від суспільства шляхом поміщення під варту.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_2 реальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 і ч. ч. 1 та 2 ст.186 КК України, що буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів

Керуючись ст.ст. 365, 366, 378, 379 КПК України, колегія суддів судової палати, -

п р и с у д и л а :

апеляцію прокурора задовольнити.

Вирок Ізяславського районного суду від 02 березня 2012 року стосовно ОСОБА_2 в частині застосування вимог ст. 75 КК України з звільненням його від відбування покарання з випробовуванням -скасувати.

Вважати його засудженим за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч. ч. 1 і 2 , 70 КК України до міри покарання призначеної судом першої інстанції -4 (чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід йому змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, арештувавши в залі суду.

Строк відбуття покарання обчислювати з 10 вересня 2012 року.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Хмельницької області протягом одного місяця з часу його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою -на протязі такого ж строку з часу вручення йому копії вироку.

Головуючий -суддя /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області М.І. Суслов