АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/7161/2012 р Головуючий1-ї інст-Задорожна А.М.

Справа № 2-6032/11

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Гуренко М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 03 жовтня 2012 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Харківська міська рада про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Харківська міська рада про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_4, якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Після смерті батька він прийняв спадщину в установлений законом строк та дізнався, що вказану квартиру батько подарував ОСОБА_2

Позивач зазначає, що його батько помер у 84 роки, в силу свого віку та здоров'я знаходився в тяжкому стані, при укладанні договору дарування не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними.

Тому, ОСОБА_1 просив суд визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 03 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог.

Такі висновки колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення. правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а також якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Судом встановлено та не заперечується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1, який постійно мешкає у с. Нова Любомирівка, Рівенській області є сином померлого ОСОБА_4 (а.с.5,6,21). Останньому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яку за договором дарування від 07.08.2008 року посвідченого приватного нотаріуса ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 (а.с.7).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що його батько помер у 84 роки, в силу свого віку та здоров'я знаходився в тяжкому стані, при укладанні договору дарування не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними.

Відповідно до п.16 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинені: правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) ї:і могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 29 травня 2012 року за клопотанням позивача призначена по справі посмертна судово-медична-психіатрична експертиза із залученням експерта психіатра у відношенні ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.95). Проте, експертиза не була проведена через не оплату позивачем за проведення експертизи та знята з провадження без виконання (а.с.110).

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням наданих у справі доказів, обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з не ненаданням ним доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовував позовні вимоги та не доведенням фактів, які підтверджували б його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.1ч.1ст.307, ст.ст.308, 313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 03 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: