Справа № 1321/2021/12 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 22-ц/1390/6221/12 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Кота І.Н..

суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.

при секретарі: Зозуля В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ДП «Львіввугілля «на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 серпня 2012р.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і заперечень на неї , колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08 серпня 2012р. частково задоволено позов ОСОБА_2 до ДП «Львіввугілля «про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок професійного захворювання позивача. Стягнуто з відповідача в користь позивача 15 000 грн. морального відшкодування та судові витрати у справі в дохід держави.

Рішення районного суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі покликається на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного ним рішення . Зокрема зазначає, що судом не враховано доводів відповідача про необхідність доведення факту заподіяння моральної шкоди належними доказами. Таким належним і допустимим доказом може бути лише висновок МСЕК у якому крім ступеня ( %), стійкої втрати обов»язково мають зазначатись дані про наявність заподіяної потерпілому моральної шкоди. Такі дані у пред»явленому позивачем висновку МСЕК відсутні ,тому факт заподіяння йому моральної шкоди належно не доведено. Крім того, вимога про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на заподіянні такої при виконанні позивачем своїх трудових обов»язків, й тому за своїм характером даний спір є трудовим, на який поширюється 3-х місячний строк позовної давності. Такий строк звернення до суду позивачем пропущено.

Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволення пред»явленого позову за його недоведеністю.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.ст.3,11,15,60 ЦПК України кожна особа, має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими доказами.

Судом встановлено, що саме тяжкі та шкідливі умови праці призвели до виникнення у позивача професійного захворювання. Висновком МСЕК від 03 вересня 2009 року йому визначено 25% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи ( а.с.22).

Згідно із ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а ст. 237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди , яке здійснюється згідно із порядком визначеним ст.1168 ЦК України.

Як вбачається із роз»яснень , що містяться в рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. у справі № 1-9рп/2004 за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності, висновок МСЕК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди не вимагається. Такий висновок необхідний лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Таким чином, позивач поданими ним доказами довів факт заподіяння йому моральної шкоди, а відповідач не погоджуючись з доводами позивача , із відповідним клопотанням до суду про призначення медико-соціальної експертизи для спростування такого факту не звертався, тому належно не виконав свого процесуального обов»язку встановленого ст.ст.10,60 ЦПК України.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, враховуючи тим самим характер ушкодження здоров»я позивача та наявну у нього залишкову працездатність й колегія суддів підстав для зміни чи скасування рішення суду не вбачає.

В цьому зв»язку доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та положеннями ст.. 268 ЦК України, за якою позовна давність на вимоги про відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я не поширюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ДП «Львіввугілля «відхилити. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 серпня 2012р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді :