23.10.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2790-1901/2012 р. Головуючий

у 1 інстанції Борко А.Л.

Категорія 20 Доповідач апеляційної

інстанції Колбіна Т.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Колбіної Т.П.

суддів - Сундукова В.М., Саліхова В.В.,,

при секретарі - Марушевській Т.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 лютого 2012 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення завдатку за договором купівлі-продажу, мотивуючи вимоги тим, що між сторонами 15 червня 2010 р. досягнуто домовленість щодо купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1. З метою підтвердження наміру придбати вказану квартиру позивачем передано відповідачу в рахунок вартості квартири 5000 доларів США, що підтверджується розпискою. Однак, угода не була укладена, оскільки відповідачем не було підтверджено право власності на квартиру, сума завдатку не повернута.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 лютого 2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 15 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу об'єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1.

На підтвердження наміру укладення договору позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 39574,50 грн., що було еквівалентно 5000 доларів США, що підтверджується розпискою (арк.с.8).

Сторони мали намір укласти попередній договір щодо купівлі-продажу вказаної квартири, однак вказаний договір укладений не був. Зазначені обставини відповідачем визнаються та не оспорюються.

Відмовляючи ОСОБА_5 в задоволенні позову, суд виходив з того, що передані ним відповідачу кошти є завдатком, підстав для стягнення їх на користь позивача немає, оскільки договір купівлі - продажу не було укладено з вини позивача.

Колегія суддів не може погодитися з даними висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Статтями 526, 610, 611 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Частиною 1 ст.571 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов'язання з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.

Колегія суддів вважає, що сплачені ОСОБА_5 відповідачу грошові кошти в рахунок вартості квартири в сумі 39574,50 грн. є авансовою сумою. У зв'язку з тим, що договір купівлі - продажу між сторонами укладений не був, то сума, передана позивачем відповідачу в якості авансу для зарахування її у вартість об'єкту відчуження, повинна бути повернута позивачу незалежно від причин не укладення договору.

Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув і безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позову, визначивши статус переданих відповідачу грошових коштів в рахунок вартості квартири, як завдаток, та дійшов неправильного висновку, що при відмові покупця укласти основний договір, ця сума, передана продавцю, не підлягає поверненню.

У зв'язку з тим, що суд зробив висновок, який не відповідає обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_5 в повному обсязі.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню сума авансу в розмірі 39868,50 грн. та інфляційні в розмірі 4585,87 грн., що складає 44454,37 грн., а також 3% річних в розмірі 1495,06 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, наданим позивачем, оскільки він зроблений з врахуванням статистичних даних щодо індексу інфляції та відповідає дійсності.

У відповідності з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв'язку з задоволенням позову ОСОБА_5, на його користь підлягає стягненню з відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 459,49 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. при подачі позову до суду першої інстанції. При апеляційному розгляді витрати позивача складаються з оплати судового збору - 230,0 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати в загальному розмірі 809,49 грн.

Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 лютого 2012 р. - скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_5 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму авансу з врахуванням індексу інфляції в розмірі 44454,37 грн., 3% річних в розмірі 1495,06 грн., а всього - 45949,43 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 809,49 грн.

Рішення набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна

Судді: /підпис/ В.М. Сундуков

/підпис/ В.В. Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя Т.П. Колбіна