копія
Провадження № 11/2290/712/2012
Справа №2214/1677/2012 Головуючий в 1-й інстанції Маршал І.М.
Категорія: 281 КПК України Доповідач Ващенко С. Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.10.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Бондар В.В., Суслова М.І.,
з участю прокурора Павлишена В.І.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Цією постановою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Теліжинці Ізяславського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого Славутським міськрайонним судом:
- 28.04.2005р. за ч.1 ст.309 до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік;
- 03.01.2006р. за ч.2 ст.185 до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки;
- 02.10.2006р. за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, 70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 13 січня 2011 року по закінченню строку покарання,
У вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.357 КК України, направлено Славутському міжрайонному прокурору на додаткове розслідування.
Запобіжний захід залишено без зміни --утримання під вартою.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що: будучи раніше судимим 02.10.2006 року Славутським міськрайонним судом за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, 70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнившись з місць позбавлення волі 13.01.2011 року, по закінченню терміну відбування покарання, вчинив нові тяжкі злочини, а саме: 13.04.2011 року в ранковий час у місті Славуті, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом відкриття замка ключем проник в гараж АДРЕСА_2, і належить ОСОБА_4, де незаконно заволодів належним ОСОБА_5 та ОСОБА_6 транспортним засобом марки «RENAULT-LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 108333 грн., чим заподіяв потерпілим значної шкоди; в період з 11 квітня 2011 року по 13 квітня 2011 року одного дня у такий же спосіб проник у той же гараж, звідки таємно викрав належне потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майно, а саме: один рулон руберойду вітчизняного виробництва марки «РКП-350 Б», з салону автомобіля марки -LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився в гаражі, викрав авто магнітолу марки », дві акустичні автомобільні колонки, автомобільний домкрат, набір ключів для ремонту автомобілів, автомобільну аптечку, розкладний автомобільний знак аварійної зупинки, електродриль імпортного виробництва, всього викрав майна на загальну суму 1415 грн., а також викрав з цього автомобіля особисті документи потерпілих, зокрема: поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії BE №3211906 на автомобіль марки LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_1, виданий 04.05.2010р. на ім'я ОСОБА_5 Хмельницьким відділенням AT »«АХА Страхування»; свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу - серії НОМЕР_2, видане 6-тим ВРЕР УДАІ УМВС України в Хмельницькій області та нотаріально посвідчене доручення серії BMP №858005 від 07.05.2010 року.
Направляючи справу на додаткове розслідування, суд мотивував своє рішення тим, що:
в ході судового слідства потерпілий ОСОБА_6 заявив клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які разом з ОСОБА_2 вчинили крадіжку вказаного автомобіля і майна;
що під час судового слідства було встановлено, що в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.357 КК України, і що це тісно пов'язано з обвинуваченням, пред'явленим ОСОБА_2,
а також, що в обвинувальному висновку зазначені недостовірні відомості про особу ОСОБА_2, а саме: про дату і місце народження обвинуваченого та про його сімейний стан.
При цьому суд навів у постанові:
показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що викрадений його автомобіль був виявлений в гаражі ОСОБА_8; що, на його думку, саме ОСОБА_7 міг бути ініціатором вчинення злочину, оскільки він більше часу знаходився у м. Славуті, а ОСОБА_2 лише недавно звільнився з місць позбавлення волі;
показання свідка ОСОБА_8 в суді про те, що ОСОБА_7 разом з ним і ОСОБА_2 брав безпосередню участь у переміщенні автомобіля у належний йому (ОСОБА_8) гараж і, що саме ОСОБА_7 давав йому 100 грн. за використання належного йому гаража, а він давав йому ключі; що, коли викотили автомобіль з гаража, у салоні нічого не було, у тому числі й автомагнітоли, він бачив її у пакеті біля столу в кафе „Крокодил", в якому були присутні і ОСОБА_7, і ОСОБА_2; що ключі від належного йому гаража були у ОСОБА_7 більше 40 хвилин і він міг ними скористатися;
показання цього свідка на досудовому слідстві, у яких він вказав, що ОСОБА_2 не знав, чи є у нього гараж, оскільки вони з ним раніше не спілкувалися;
показання свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні про те, що з ОСОБА_7 він був знайомий з дитинства; що з ОСОБА_2 його рік тому познайомив ОСОБА_7; що в один із днів на прохання ОСОБА_7 він возив його на своїй машині, куди той казав; що проїжджаючи повз гаражний масив він казав ОСОБА_7, що має намір продавати свій гараж;
показання ОСОБА_4 на досудовому слідстві про те, що 10.04.2011 року після спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_7 на „гаражах Ветеран" він виявив зникнення ключів від гаража, яким користувався його брат ОСОБА_6, та від власної квартири; що після повідомлення брата 16.04.2011 року про викрадення автомобіля у нього виникла підозра щодо ОСОБА_7, оскільки інших осіб там не було;
показання ОСОБА_4 в суді, що тоді ж зникла магнітола і телефон, а згодом магнітолу йому повернув саме ОСОБА_7; що один ОСОБА_2 вчинити злочин не міг;
показання підсудного ОСОБА_2, відповідно до яких ОСОБА_7 мав ключі, у якому знаходився належний потерпілим транспортний засіб; що саме ОСОБА_7 ініціював вчинення злочину ними спільно, показав, у якому гаражі зберігається автомобіль, і дав йому ключі від нього.
Суд також звернув увагу на те, що сам ОСОБА_7 в судові засідання не з'являється, неодноразово змінював місце проживання, встановити його місце знаходження не вдалося.
В апеляції прокурор, вважаючи постанову суду незаконною, безпідставною і суб'єктивною (без наведення конкретних, передбачених ст.367 КПК України підстав), просить її скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Обґрунтовуючи апеляцію, прокурор зазначає, що ОСОБА_7 в ході досудового слідства та ОСОБА_8 на досудовому слідстві і в суді у своїх показаннях стверджували, що, переміщаючи автомобіль з якогось гаража в гараж ОСОБА_8 в межах одного гаражного кооперативу, вони не знали, що це незаконне заволодіння, оскільки думали, що автомобіль належить ОСОБА_9, та заперечували крадіжку іншого майна; що свідок ОСОБА_4 повідомив, що злочин могли вчинити як ОСОБА_2, так і ОСОБА_7, оскільки вони, перебуваючи у його (ОСОБА_4) машині, могли непомітно взяти у нього ключі і, знаючи, де його гараж, та те, що там перебуває автомобіль брата, заволодіти ним; що свідок ОСОБА_11 показала, що зі слів чоловіка їй стало відомо, що автомобіль у їх гараж поставив ОСОБА_2.
Вказує на те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 викривали ОСОБА_2, а він свідомо дає неправдиві показання про вчинення злочину спільно з ними на ґрунті неприязних відносин, бажаючи притягнути їх до кримінальної відповідальності.
За оцінкою прокурором показань цих свідків він вважає, що, крім показань ОСОБА_2, доказів, які вказували б на участь у вчиненні злочину інших осіб, в ході досудового та судового слідства встановлено не було.
На думку апелянта, клопотання потерпілого з посиланням на причетність до заволодіння автомобілем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 базується виключно на його припущеннях і домислах, які нічим не підтверджені.
Звертає прокурор увагу й на те, що слідчим було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.357 КК України.
Прокурор також робить акцент на тому, що суд прийняв своє рішення без урахування думки потерпілої ОСОБА_5, яка була відсутня в судовому засіданні, коли воно приймалося.
При цьому прокурор припускає, що суд прийняв рішення про повернення справи на додаткове розслідування „лише з метою дотримання розумних строків кримінальної справи в зв'язку неможливістю доставки в судове засідання свідка ОСОБА_7, покази якого, дані ним в ході досудового слідства, навіть не були оголошені та враховані в ході судового розгляду."
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора на підтримку апеляції з посиланням на зазначені в ній доводи, пояснення захисника, на думку якого постанова суду є законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.278 КПК України суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника виносить мотивовану ухвалу, а суддя -постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання
Як видно з наявних у справі та наведених у постанові суду показань потерпілого, підсудного та свідків, в ході судового розгляду справи були встановлені обставини, які вказують на вчинення ОСОБА_2 злочину спільно з ОСОБА_7, якому обвинувачення не пред'являлося.
Наведені ж прокурором показання потерпілого і свідків, у тому числі показання ОСОБА_7, який не заперечував переміщення ним автомобіля спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в гараж останнього, на думку колегії суддів, не тільки не спростовують встановлених судом обставин, які свідчать про причетність ОСОБА_7 до злочинів, а навпаки підтверджують їх.
За таких обставин та за наявності відповідного клопотання потерпілого, з урахуванням того, що окремий розгляд справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_7 неможливий, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність направлення провадження в справі для проведення досудового слідства.
Судом також було встановлено, що всупереч вимог статей 22 і 64 КПК України досудовим слідством не були з'ясовані з достатньою повнотою, а точніше встановлені невірні дані про особу винного, що за змістом ст.281 КПК України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.8 постанови „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" №2 від 11.02.2005 року, є підставою для направлення справи на додаткове розслідування.
Однак прокурор не тільки не скористався своїм правом змінити обвинувачення щодо даних про особу обвинуваченого, а й не виказав такого наміру в апеляції.
Доводи прокурора з посиланням на те, що ОСОБА_2 свідомо дає неправдиві показання на ґрунті неприязних відносин, з метою притягнути ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, є лише необґрунтованим припущенням, адже їх притягнення погіршую становище самого ОСОБА_2, що є йому невигідним. До того ж наявні у справі показання обвинуваченого, потерпілих та свідків спростовують твердження прокурора з цього приводу.
Прийняття судом рішення без урахування думки потерпілої ОСОБА_5 (тещі ОСОБА_6) через її відсутність в судовому засіданні не порушує її прав як співвласника зазначеного автомобіля, і за вказаних обставин не може бути перешкодою для направлення справи на додаткове розслідування.
Посилання прокурора на наявність у справі постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо інших осіб також є безпідставними, оскільки, згідно з рекомендаціями, викладеними у п.4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, така постанова слідчого не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування.
Що ж стосується доводів прокурора з посиланням на те, що суд направив справу на додаткове розслідування „лише з метою дотримання розумних строків кримінальної справи в зв'язку неможливістю доставки в судове засідання свідка ОСОБА_7, покази якого, дані ним в ході досудового слідства, навіть не були оголошені та враховані в ході судового розгляду", то вони взагалі позбавлені будь-якої логіки, є надуманими, відтак теж необґрунтованими.
Отже, на думку колегії суддів, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування в межах апеляції не убачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2012 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.357 КК України Славутському міжрайонному прокурору на додаткове розслідування залишити без зміни, а апеляцію прокурора -без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко