11.10.2012
Справа № 22ц-2790\2289\2012р. Головуючий в першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 19 Доповідач в апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Птіціної В.І., Лівінського С.В.,
при секретарі: Марушевській Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 09 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання довіреності недійсною, визнання угоди по купівлі-продажу автомобіля недійсною, та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на транспортний засіб,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у якому просила визнати недійсною угоду щодо видачі ОСОБА_5 доручення на ім'я ОСОБА_8 від 14 вересня 2009 року на право розпорядження автомобілем марки «Hundai Accent 1.4», тип кузову ТС - легковий седан - В, 2008 року випуску, бежевого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, посвідчену приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 2338, а також визнати недійсним Договір купівлі-продажу наведеного транспортного засобу, укладеного 09 червня 2010 року між ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_7
Вимоги позову мотивовані тим, що спірний автомобіль являється спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відчуження якого було здійснено останнім за відсутністю згоди позивача.
ОСОБА_8 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, у якому просив визнати удаваним правочином довіреність, видану ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_8 14 вересня 2009 року на право розпорядження автомобілем марки «Hundai Accent 1.4», тип кузову ТС - легковий седан - В, 2008 року випуску, бежевого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, посвідчену приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 2338, застосувавши до нього правила щодо купівлі-продажу транспортного засобу, а також визнати дійсним Договір купівлі-продажу наведеного транспортного засобу, укладеного 09 червня 2010 року між ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_8 право власності на вказаний автомобіль.
Вимоги позову мотивовані ти, що спірна довіреність була видана ОСОБА_5 зі згоди ОСОБА_3, з метою приховування іншого правочину - договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 у присутності позивача грошові кошти у сумі 2 000 доларів США.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 09 лютого 2012 року (з урахуванням ухвали Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 серпня 2012 року про усунення описок) у задоволенні позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено у повному обсязі.
ОСОБА_3 з рішенням суду у частині залишення без задоволення вимог її позову не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування у названій частині з підстав порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення нового про задоволення вимог її позову у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 26 травня 2007 року по 05 травня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали автомобіль марки «Hundai Accent 1.4», державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстровано на відповідача.
14 вересня 2009 року ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності уповноважив ОСОБА_8 розпоряджатися цим автомобілем, з правом його продажу за встановленим законом порядком, обміну, страхування, здачі в оренду, передачі в позичку, зміни номерних агрегатів і вузлів, поїздок за кордон, догляду на митницях(а.с.51).
09 вересня 2010 року ОСОБА_8, діючи в інтересах ОСОБА_5 на підставі цієї довіреності, здійснив відчуження названого автомобіля на користь ОСОБА_7 шляхом укладення з ним Договору купівлі-продажу (а.с.9).
05 травня 2009 року шлюб між сторонами по справі розірвано і позивачка, посилаючись на ті обставини, що при поділі майна подружжя дізналась про продаж автомобіля без її згоди на підставі довіреності, звернулась до суду з цим позовом та просила його задовольнити.
Згідно ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частинами 1,3 ст.244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Таким чином, з аналізу наведених вимог закону вбачається, що доручення на право відчуження майна хоча і є цивільно-правовою угодою, однак, прав власника само по собі не порушує до часу здійснення на підставі нього цивільно-правового договору про відчуження майна.
Також з матеріалів справи видно, що укладений ОСОБА_8 на підставі цього доручення договір купівлі-продажу автомобіля, який являється спільною сумісною власністю позивача та відповідача ОСОБА_5, нотаріально не посвідчувався, а тому враховуючи те, що приписи ЦК України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автотранспортного засобу, а також обов'язкової державної реєстрації таких договорів, спірний договір купівлі-продажу не може бути визнаний недійсним з тих підстав, що позивачем не надавалась згода на його вчинення.
Крім того, як вбачається із змісту спірного договору купівлі-продажу, продаж рухомого майна було вчинено за 100 грн., тобто за невисоку вартість, яка не надає підстав вважати, що цей договір виходить за межі дрібного побутового, а предмет договору являється цінним майном, для відчуження якого законом вимагається отримання письмової згоди другого з подружжя.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір виходить за межі дрібного побутового, оскільки продаж спільного сумісного майна було вчинено фактично за 11 000 доларів США, колегією суддів до уваги прийняти бути не можуть, оскільки питання про призначення експертизи відповідно до ст.10, 143 ЦПК України для визначення дійсної вартості проданого автомобіля, позивачем під час розгляду справи не ставилось, судом першої інстанції не обговорювалось.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для визнання недійсними спірних доручення та договору купівлі-продажу автомобіля з мотивів, наведених у позові, оскільки посилання позивача на те, що вона не давала письмової угоди на укладення спірних правочинів не свідчать про порушення вимог закону - ст.65 СК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що проданий автомобіль є неподільною річчю, яка на час розгляду справи вже не є власністю подружжя, а тому суд першої інстанції міг лише визнати ідеальні частки у цьому майні кожного з подружжя та за наявності позовних вимог про стягнення компенсації вирішити питання про стягнення такої компенсації. Проте, таких вимог позивач не заявляла, а тому дані питання не були предметом судового розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 09 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.І.Птіціна
С.В.Лівінський