У Х В А Л А
Іменем України
25.09.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого : Власова С.0.,
суддів: Дроботі В.В., Мацунича М.В.,
при секретарі : Чучка Н.В.,
за участю відповідача -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк » ( далі- ПАТ «Дельта Банк», якому 30 червня 2010 року передано Активи та Кредитні зобов»язання Укрпромбанку і який набув статусу нового кредитора пред'явило до поручителя ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 3649204,73 грн. мотивуючи тим, що фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на підставі договору № 22\КВ-08 від 16 липня 2008 року, було надано кредит в розмірі 750000,00 дол. США, шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, під 15% річних з кінцевою датою повернення 15 липня 2018 року.
Відповідно до умов цього договору виконання зобов'язань по ньому забезпечувалось: іпотекою земельної ділянки 1,09 га, що належить на праві власності по майновому поручителю ТзОВ «Імік», іпотекою незавершеного будівництва об'єкту, що належить на праві власності ТзОВ «Імік» та порукою ОСОБА_1 Договір поруки № 22-Z пор -08-01 з ОСОБА_1 був укладений 16 липня 2008 року.
Оскільки, відповідно до договору поруки поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а боржник ОСОБА_2 взяті на себе зобов»язання за кредитним договором своєчасно не виконує, тому позивач просив суд стягнути з поручителя ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 3649204,73 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року позивачу у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що рішенням суду у господарській справі на користь банку стягнуто в повному обсязі суму боргу з позичальника, і банк використав своє право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованих коштів, та що договір поруки укладений з ОСОБА_1 та банком припинив свою чинність, оскільки банком пропущено встановлений законом шестимісячний строк на пред'явлення до поручителя вимоги.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов про стягнення заборгованості за договором поруки та стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредиту в розмірі 2568679 грн. 58 коп., заборгованість по відсоткам в розмірі 960793 грн. 54 коп., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 66396 грн. 87 коп., заборгованість нарахованої комісії по кредиту в розмірі 50059 грн. 66 коп., заборгованість по пені за прострочення сплати комісії в розмірі 3275 грн. 70 коп., а всього на загальну суму 3649204 грн. 73 коп. за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 22\КВ-08 від 16.07.2008 року та договором поруки № 22\Zпор-08-01 від 16.07.2008 року, та 2823,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1411 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Вказує на те, що суд неправильно застосував матеріальний закон, зокрема не врахував положень ч.4 ст.559 ЦК України яка встановлює, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, тобто в даному випадку такий строк закінчується строком дії кредитної лінії - 15.07.2018 р., що була надана ОСОБА_2, а не строком прийняття рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2011 р., яким стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 3228977,95 грн. заборгованості за кредитним договором № 22\КВ-08 від 16.07.2008 року.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи належним повідомлявся про що свідчать отримані ним судові повістки та його письмові заяви (клопотання) від 06.08.2012 р. про відкладення розгляду справи \а.с.71\, та від 19.09.2012 р. про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та зняти з них копії необхідних йому документів \78,79\. Неявку представника позивача в судове засідання колегія визнає неповажною причиною та вважає за можливе на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України в розумні строки розглянути справу по суті в його відсутності, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Відповідачка ОСОБА_1 апеляційну скаргу позивача не визнала, просила таку відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.
Колегія заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, вважає, що скарга позивача не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвалене по справі судове рішення в повній мірі відповідає.
Правовідносини між сторонами випливають із зобов'язань, що виникли внаслідок договору, які врегульовані нормами гл.48 ЦК України, зокрема згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
Відповідно до ст. 554 ч.1 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Матеріалами справи доведено, що позивач звернувся в січні 2011 року в господарський суд Закарпатської області з позовними вимогами до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 та поручителя фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором кредиту № 22\КВ-08 від 16.07.2008 р. в розмірі 3228977,95 грн. та договором поруки № 22 Z пор-08-01 від 16.07.2008 р. і рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.03.2011 року зазначені позовні вимоги банку задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 всю суму заявлених вимог-3228977,95 грн., а в частині позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з поручителя фізичної особи - підприємця ОСОБА_1- провадження у справі припинено, оскільки ОСОБА_1 виступала поручителем як фізична особа- громадянин, а не як фізичка особа- підприємець.
Вказане рішення суду набуло законної сили та видано на підставі нього судовий наказ, який відповідно до ст.116 ГПК України є виконавчим документом.
Дана обставина стверджується рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.03.2011 р. \а.с. 39-43,44\.
Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин » відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст.526 ЦК зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов»язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов»язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов»язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення \вручення йому вимоги про погашення боргу ( залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов»язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче наступити.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач користуючись правом пред'явлення позову до поручителя, звернувся до нього та боржника ОСОБА_2, про що 23.03.2011 р. господарським судом Закарпатської було винесено рішення. Після цього, пред'явивши даний позов до суду та мотивуючи його тим, що зобов'язальні правовідносини не припинилися, оскільки такі не виконані, пропустив шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, передбачений статтею 559 ЦК України, на що вказує відповідачка ОСОБА_1, а тому вимога щодо неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, як солідарного боржника, задоволенню не підлягає, оскільки порука припинилася.
За таких обставин справи колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений 16 липня 2008 року між ОСОБА_1 та банком договір поруки № 22-Z- пор-08-01 припинив свою чинність, оскільки банком пропущено встановлений законодавством шестимісячний строк на пред'явлення до поручителя вимоги, так як з часу прийняття 23 березня 2011 року господарським судом Закарпатської області рішення про припинення провадження у справі за позовними вимогами банку до ОСОБА_1, та до дня звернення банком до суду загальної юрисдикції про стягнення солідарно заборгованості із поручителя ОСОБА_1 пройшло більше 11 місяців.
Згідно з ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді :