Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09.10.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого -Власова С.О.,
суддів -Фазикош Г.В., Мацунича М.В.,
при секретарі - Чучка М.В.,
з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2,
представника відповідача - Коцюба А.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною
скаргою Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» про скасування наказу про накладення стягнення за порушення трудової дисципліни, зміну формулювання наказу про звільнення, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та внесення змін запису у трудовій книжці, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2012 року ОСОБА_1 пред'явила до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» (далі-ДП «СМАП») позов про
зміну запису у трудовій книжці щодо підстав її звільнення з роботи з посади інспектора відділу ДП «СМАП» «Тиса» Закарпатського територіального управління «СМАП», виплату компенсації за невикористану відпустку, заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 1403,33 грн., відшкодування 10000 грн. моральної шкоди та стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки за період з 8.09.2011 року по 20.04.2012 року у сумі 8759,76 грн.
В ході розгляду справи позивачка доповнила свої позовні вимоги та просила скасувати пункт 1 наказу ДП «СМАП» № 368 від 21 вересня 2011 року про застосування до неї стягнення у вигляді звільнення за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, зобов'язати відповідача змінити наказ № 511-П від 22 вересня 2011 року про її звільнення з роботи по п.4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) на її звільнення по ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).
Позивачка зазначала, що вона працювала у відповідача на посаді інспектора ДП «СМАП» і ніяких порушень трудової дисципліни не допускала, однак відповідач наказом № 511-П від 22.09.2011 року звільнив її з роботи за прогули з чим вона не згідна.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила зобов'язати відповідача змінити формулювання підстав її звільнення зазначивши у наказі про звільнення, що вона звільнена по ст. 36 КЗпП України ( за угодою сторін) та у зв'язку із цим виплатити їй всі належні в такому випадку платежі та компенсації розрахунки які вона навела у своїй позовній заяві, відшкодувати моральну шкоду та внести відповідний запис в її трудову книжку про зміну підстав звільнення, після чого книжку повернути їй.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 червня 2012 року уточнені позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано п.2 наказу Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» № 511-П від 22.09.2011 року відповідно до якого, та п.6 додатку 3 до Колективного договору на 2010-2014 роки, ст.147 КЗпП України до інспектора відділу СМАП Тиса Закарпатського територіального управління СМАП ОСОБА_1 застосовано стягнення у виді звільнення за порушення Правил внутрішнього розпорядку для працівників Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»- прогул без поважних причин.
Зобов'язано Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень» змінити у трудовій книзі ОСОБА_1 запис «звільнена за прогул у відповідності до п.4 ст. 40 КЗпП України » на запис «звільнена з займаної посади за згодою сторін у відповідності до ст. 36 КЗпП України», та повернути їй трудову книжку.
Стягнуто з Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку (24 календарних дні ) у розмірі 1360 грн., недовиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу з розрахунку у розмірі 51 грн.67 коп. на один день за час вимушеного прогулу до дня винесення рішення судом у розмірі 1403,33 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн., заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки з 08.09.2011 року по 20.04.2012 року у розмірі 8759,76 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у позові. Вказує на те, що суд своїм рішенням фактично незаконно примусив підприємство порушити норми трудового законодавства в підставах розірвання трудових відносин з позивачем, а саме: зазначити у підставах звільнення п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України «за угодою сторін», однак суд не врахував того, що позивачка не зверталась до роботодавця із заявою про припинення трудового договору за угодою сторін, та що відповідач ніякої грошової заборгованості перед позивачкою немає.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін та їх представників, які з»явилися, дослідивши матеріали справи перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 40 ч.1 п. 4 КЗпП України трудовий договір
може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як встановлено апеляційним судом, підтверджено матеріалами справи, позивачка працювала у відповідача на посаді інспектора відділу СМАП «ТИСА» Закарпатського територіального управління СМАП .
За рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04.05.2011 р. № 2-2\11 і поданою ОСОБА_1 заявою її було поновлено на роботі на підставі наказу дирекції відповідача по персоналу від 08.09.2011 р. № 482-П.
Однак, оскільки ОСОБА_1 після її поновлення на роботі за вказаним вище рішенням суду до роботи так і не приступила, тому 12.09.2011 р. відповідач надіслав їй телеграму в якій зобов'язував її надати до 15.09.2011 р. свої пояснення щодо неприбуття за викликом 08.09.2011 р. о 14 годині до управління по роботі з персоналом, а також щодо відсутності її понад три години на роботі 08.09.2011 року (незважаючи на її періодичне знаходження на території центрального апарату ДП СМАП з 10 до 13 год.) та 09.09.2011 р.- повний робочий день \а.с.58\.
Вказане повідомлення 13.09.2011 року вручено ОСОБА_1 про що свідчить її особистий підпис про отримання повідомлення \а.с.59\.
У суді апеляційної інстанції позивачка цю обставину (про отримання нею 13.09. 2011 р. вказаного повідомлення ) не заперечила і суду пояснила, що вона не мала наміру продовжувати з відповідачем трудові відносини, тому не просила поновлювати її на роботі, а просила лише змінити підстави свого звільнення зобов'язавши відповідача звільнити її по ст.36 КЗпП України ( за угодою сторін).
Наказом дирекції відповідача за № 511-П від 22.09.2011 року позивачка звільнена з роботи днем 08.09.2001 р. по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин (08.09.2011 р. була відсутня на роботі більше трьох годин протягом робочого дня: з 14.00 по 17.00 год. та з 09.09.2011 р. по 22.09.2011 р.- була відсутня на роботі повні робочі дні).
Підставами для видачі роботодавцем цього наказу стали: службова записка начальника управління по роботі з персоналом від 21.09.2011 р., наказ по підприємству від 21.09.2011 р. № 368, акти від 08.09.2011 р.,09.09.2011 р., 12.09.2011 р., 13.09.2011 р.,20.092011 р. та згода профспілкового комітету (протокол від 20.09.2011 р. № 21).
Зі змісту позовної заяви, матеріалів цивільної справи, та пояснень позивачки у апеляційному суді вбачається, що вона на вирішення суду не ставила вимогу про поновлення її на роботі у зв'язку із звільненням по ст. 40 п.4 КЗпП України (прогул без поважних причин), а просила змінити формулювання свого звільнення вказавши, що вона звільнена по ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) і у зв»язку із цим задовольнити позовні вимоги \а.с.3-6,33-34\.
Стаття 36 КЗпП України встановлює перелік підстав можливого припинення трудового договору, у тому числі за угодою сторін (п.1 ч. 1 ст. 36 цього Кодексу).
У той же час матеріали справи не містять жодних даних про те, що позивачка до свого звільнення за порушення трудової дисципліни ставила роботодавця до відома про свій намір розірвати трудові відносини по ст. 36 п. КЗпП України (за угодою сторін), та що роботодавцем їй у цьому було відмовлено.
Матеріали справи не містять даних і про те, що відповідач ставив перед позивачкою вимогу про припинення трудових відносин за угодою сторін.
За таких обставин у відповідача та у суду не було правових відстав для звільнення позивачки по ст.36 ч 1. п. 1 КЗпП України (за угодою сторін ).
Порушення строків розрахунку при звільненні (ст.ст.116,117 КЗпП України) та вини роботодавця у затримці видачі трудової книжки позивачкою належними та допустимими доказами не доведено, а апеляційним судом при розгляді справи таких даних не добуто.
Оскільки наказом № 511-П від 22.09.2011 року позивачку звільнено по ст. 40 ч.4 КЗпП України (за прогул без поважних причин) і у день звільнення її на роботі не було, тому трудова книжка їй у день звільнення на руки не видавалася.
У суді відповідач не погодився на зміну формулювання наказу про припинення з позивачкою трудових відносин по п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України ( за угодою сторін).
Оскільки судом встановлено, що сторони трудового спору не досягли згоди про припинення трудової угоди за угодою сторін, а позивачка всупереч вимог ст. 60 ЦПК України у суді не довела ті обставини, на які вона у позові посилалась як на підставу своїх вимог і заперечень, тому суд першої інстанції не мав правових підстав змінювати формулювання звільнення позивачки на ст. 36 КЗпП України та задовольняти її позовні вимоги, оскільки такі належними та допустимими доказами нею у суді не доведені.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права, та недоведеності позивачем позову є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.3 і 4, 313,316,317,319 ЦПК України судова колегія ,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»- задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 червня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: