СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
03 липня 2006 року | Справа № 20-7/104 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 10.05.2006 у справі №20-7/104
за позовом закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" (вул. Приморська, 2-г, м.Севастополь, 99001)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" (вул. Гер. Севастополя, 13, м.Севастополь, 99001)
про стягнення заборгованості за Договором № 3-03т в сумі 82823,98 грн. у тому числі: основного боргу в сумі 62158,18 грн., індексу інфляції - 7289,20 грн., пені - 11475,93 грн., 3% річних в сумі 1900,67 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Г.П. Ілюхіна) від 10.05.2006 у справі № 20-7/104 задоволено позов закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" про стягнення заборгованості за Договором № 3-03 в сумі 76989,17 грн. З товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" на користь позивача стягнуто 62158,18 грн. основного боргу, 5641,12 грн. пені, 7289,20 грн. індексу інфляції,1900,67 грн. 3% річних.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити, скасувати у частині стягнення суми пені 2 176,49 грн., у позові про стягнення зазначеної суми відмовити з огляду на пропуск закритим акціонерним товариством "Стівідорна компанія "Авліта" строку позовної давності.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Судове засідання 26.06.2006 відкладено на 03.07.2006 у зв’язку з неявкою сторін.
У судове засідання 03.07.2006 представники сторін не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У березні 2006 року закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" , просило стягнути суму 82 823,98 грн., що складається з індексу інфляції в сумі 7289,20 грн., пені за прострочення платежу в сумі 11475,93 грн., 3% річних в сумі 1900,67 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору № 0-03т від 01.01.2003 про надання послуг по розвантажуванню вагонів.
Змінивши позовні вимоги 25.04.2006, закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" зменшило розмір пені до 5 641,12 грн. (а.с.57).
Відповідач належними йому процесуальними правами на надання відзиву на позов та на участь у засіданні суду першої інстанції не скористався, вимоги ухвали суду від 29.03.2006 та 25.04.2006 в частині складення контррозрахунку стягуваної суми не виконав.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні положення про зобов’язання та норми про відповідальність за їх порушення.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжуються після зазначеної дати, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2003 між закритим акціонерним товариством "Стівідорна компанія "Авліта" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" (замовник) укладено договір № 3-03т, відповідно до якого виконавець надає замовнику послуги: прийом, відправка, переадресування вантажів залізничним транспортом, що надійшли замовнику; експедиційні та інші послуги, пов’язані з перевезенням залізничним транспортом; вантажно-розвантажувальні роботи з використанням портальних, залізничних кранів, тепловозу, пересувного потягу, а замовник приймає надані послуги та сплачує їх відповідно до діючих тарифів, узгоджених сторонами.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 зазначеного договору передбачені вартість послуг та порядок розрахунків.
Актами фінансової звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2005 та на 19.04.2006 підтверджено отримання відповідачем рахунків та наявність заборгованості в сумі відповідно 62 860,18 грн. та 62 290,68 грн. з врахуванням заборгованості по іншим зобов’язанням, проти чого товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" не заперечує.
Згідно з пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно з пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було зазначено вище, розрахунок розміру суми пені позивачем зменшено відповідно з 11475,93 грн. до 5641,12 грн.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, сума пені 2176,49 грн. розрахована поза межами скороченого строку позовної давності, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів про його звернення у встановленому порядку з відповідною заявою про застосування до спірних правовідносин позовної давності, правових підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення пені у сумі 2176,49 грн. не вбачається.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про порушення закритим акціонерним товариством "Стівідорна компанія "Авліта" вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачеві право зменшити розмір позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи, закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" заявою від 25.04.2006 змінило позовні вимоги, зменшивши їх в частині стягнення пені до 5641,12 грн.
Отже, така зміна позовних вимог не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, оскільки зменшує як період стягнення пені, так і заявлену до стягнення суму. Крім того, як було зазначено вище, відповідач не виконав вимоги суду щодо надання відзиву на позов та контррозрахунку спірних сум.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надіслав відповідачеві копію заяви про зміну позовних вимог спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме описом вкладення у цінне письмо та квитанцією від 08.05.2006 (а.с.117, 118).
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.05.2006 у справі № 20-7/104 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут