СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
03 липня 2006 року | Справа № 20-7/105 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 10.05.2006 у справі №20-7/105
за позовом закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" (вул. Приморська, 2-г, м.Севастополь, 99001)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" (вул. Гер. Севастополя, 13, м.Севастополь, 99001)
про стягнення заборгованості за Договором № 150405 в сумі 837,74 грн. у тому числі: основного боргу в сумі 702,00 грн., індексу інфляції - 46,58 грн., пені - 76,95 грн., 3% річних в сумі 12,21 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Г.П. Ілюхіна) від 10.05.2006 у справі № 20-7/105 частково задоволено позов закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" про стягнення заборгованості за Договором № 150405 в сумі 253,84 грн. З товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" на користь позивача стягнуто 132,50 грн. основного боргу, 61,05 грн. пені, 10,67 грн. 3% річних та 41,63 грн. індексу інфляції. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Судове засідання 26.06.2006 відкладено на 03.07.2006 у зв’язку з неявкою сторін.
У судове засідання 03.07.2006 представники сторін не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін..
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У березні 2006 року закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" про стягнення заборгованості в сумі 837,74 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 150405 від 15.04.2005 про надання послуг з пропускного режиму.
Змінивши позовні вимоги 25.04.2006, закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" зменшило розмір заборгованості та просило стягнути з відповідача 253,84 грн.
Відповідач належними йому процесуальними правами на надання відзиву на позов та на участь у засіданні суду першої інстанції не скористався, вимоги ухвали суду від 29.03.2006 та 25.04.2006 в частині складення контррозрахунку стягуваної суми не виконав.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні положення про зобов’язання та норми про відповідальність за їх порушення.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2005 між закритим акціонерним товариством "Стівідорна компанія "Авліта" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" (замовник) укладено договір № 150405 відповідно до якого виконавець надає замовнику послуги з забезпечення пропускного режиму, а замовник приймає надані послуги та сплачує їх відповідно до діючих тарифів, узгоджених сторонами договору.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 зазначеного договору передбачені умови оплати та порядок розрахунків за надані послуги.
Актами фінансової звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2005 та на 19.04.2006 підтверджено отримання відповідачем рахунків та наявність заборгованості в сумі відповідно 62 860,18 грн. та 62 290,68 грн. з врахуванням заборгованості по іншим зобов’язанням.
Залишок заборгованості за договором № 150405 від 15.04.2005 складає 132,50 грн. відповідно до рахунку 1130 від 31.10.2005 та акту № 1062 від 31.10.2005 здачі-прийому виконаних робіт, послуг (а.с. 9, 50, 52).
Згідно з пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно з пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Отже, розрахунок суми пені, наданий позивачем, не суперечить загально встановленим правилам і обґрунтовано прийнятий судом.
Безпідставними судова колегія вважає доводи апеляційної скарги щодо невстановлення при винесенні рішення дійсних обставин справи та розміру заборгованості відповідача за договором № 150405.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано суду належних доказів, які б спростовували заявлені вимоги, тоді як в матеріалах справи містяться надані позивачем копії рахунку № 1130 від 31.10.2005 (а.с.51), акту № 1062 від 31.10.2005 (а.с.52), акту звірки від 19.04.2006 (а.с.50).
Крім того, як було зазначено вище, відповідач не виконав вимоги суду щодо надання відзиву на позов та контррозрахунку спірних сум.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.05.2006 у справі № 20-7/105 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут