ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 2-1294/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Оніщука М.І.,
при секретарі: Сливка А.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Кузьменко Я.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” про визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 172372-1-061-7 від 28.03.2007 року укладений між АКБ “Правекс-Банк” та ОСОБА_1. та стягнути з відповідача 50000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, обгрунтовуючи це тим, що він вказаний договір не підписував, його документами, які були викрадені, скористалась інша невідома особа, а від так в нього не було волевиявлення на укладення договору і жодних правових наслідків для ненастало. Крім цього, позивач вважає, що з вини відповідача йому заподіяна моральна шкода, оскільки відповідач не провів належної перевірки особи, яка підписала договір, а також не дивлячись на те, що ним було повідомлено відповідача про обставини, які унеможливлювали підписання договору та надано відповідні підтверджуючі документи, відповідач звернувся з позовом до третейського суду і рішенням останнього з нього було стягнуто заборгованість за кредитним договором.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов з викладених в ньому підстав та просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити повністю з огляду на те, що вимоги про визнання недійсним кредитного договору не грунтується на вимогах закону, а вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, проте вини відповідача в тому, що невстановлена особа, маючи намір заволодіння чужим майном та грошовими коштами, шляхом обману та зловживання довірою працівника банку, своїми злочинними діями отримала кредит в пункті видачі споживчих кредитів АКБ “Правекс-Банк”, не має.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 28.03.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 172372-1-061-7 на надання споживчого кредиту на суму 3955,00 грн. під 36 % річних.
Проте, як встановлено під час розгляду справи, позивач вказаний договір з відповідачем не укладав, оскільки паспорт позивача був викрадений та ним, для одержання кредиту, скористалась інша невідома особа, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, тощо) та не заперечувалось представником відповідача, який також підтвердив факт того, що невстановлена особа, маючи намір заволодіння чужим майном та грошовими коштами, шляхом обману та зловживання довірою працівника банку, своїми злочинними діями отримала кредит в пункті видачі споживчих кредитів АКБ “Правекс-Банк” та повідомив суду, що відповідач звернувся з цього приводу до правоохоронних органів з відповідною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За викладених підстав, суд приходить до висновку, що вчинений сторонами правочин не може вважатись таким, що відповідає дійсному волевиявленню сторін і спрямований на настання певних юридичних наслідків як для однієї так і для другої сторони, а тому вимоги позивача щодо визнання кредитного договору недійсним є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оскільки факт заподіяння позивачу моральної шкоди саме з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідача, які в даному випадку не є протиправними, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Отже, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню лише в частині визнання кредитного договору недійсним.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 23, 202, 203, 215, 216, 1167 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 61, 209, 212 - 215, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” про визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати кредитний договір № 172372-1-061-7 від 28 березня 2007 року укладений між Акціонерним комерційним банком “Правекс-Банк” та ОСОБА_1 - недійсним.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.