2-а/1312/484/12
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" жовтня 2012 р. Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Мартинишина Я.М.
при секретарі судових засідань ОСОБА_1
при участі: представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені залу суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВСУ у Тернопільській області, інспектора ДПС роти ДПС ДАІ УМВСУ у Тернопільській області ОСОБА_5 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд -
встановив:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ВО1 №156500 від 01.10.2012 року.
Мотивує позов тим, що отримав постанову по справі про адміністративне правопорушення ВО1 №156500 від 01.10.2012 року. Згідно з даною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 650 гривень. Вказує, що порушень Правил дорожнього руху він не вчиняв, швидкісний режим руху не перевищував, інспектор притягнув його до адміністративної відповідальності упереджено, без повного дослідження обставин справи.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 вимоги позову підтримали, дали пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Тому у відповідності до вимог ст. 128 ч.4 КАС України суд розглядає справу у його відсутності.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. ОСОБА_6 про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2).
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_6 ВО1 №156500 від 01.10.2012 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 650 гривень. В оскаржуваній постанові вказано, що 01.10.2012 року о 14:13 год. позивач, керуючи автомобілем марки «Ланд Ровер», д.н.з. НОМЕР_1 на ділянці дороги Стрий-Тернопіль –Кіровоград, де встановлено дорожній знак 3.29. «Максимальна швидкість руху 50 км/год.», рухався зі швидкістю 130 км/год., яка вимірювалась приладом «Визир».
Здійснюючи розлогий аналіз ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 14-1 КпАП України до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху притягаються власники (співвласники) транспортних засобів у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За таких обставин, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, яка має імперативний характер, відносно можливості використання лише тих технічних приладів і засобів, які мають функції фото-, кінозйомки чи відеозапису і можуть бути використанні як доказ по справі, показання приладу «Визир»не являються доказом по справі та не можуть свідчити про вчинення правопорушення.
Відповідачі не надали суду будь –яких доказів у справі про адміністративне правопорушення на підставі, яких була винесена оскаржувана постанова. В матеріалах справи відсутні показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП не доведена, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник, або вказаних останнім доводів.
Вирішуючи даний спір, суд надає віри поясненням представникам позивача про відсутність підтверджуючих даних про своєчасність проходження перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу «Визир».
Крім цього, згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даної вказівки закону посадова особа Відповідача не виконала.
Не може залишатись поза увагою суду той факт, що оскаржувана постанова винесена в день фіксації події –01.10.2012 року, що свідчить про передчасність та необ’єктивність розгляду справи про адміністративне правопорушення з врахуванням наведених вище мотивів. Отже, при винесенні постанови було грубо порушено права позивача, передбачені ст.268 КпАП України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, а відтак задоволення позову в цілому.
Керуючись ст.ст. 71, 159-163, 171-2 КАС України, ч. 3 ст. 122 КпАП України, -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити. ОСОБА_6 ВО1 № 156500 від 01.10.2012 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КпАП України та накладення штрафу в сумі 650 грн. скасувати.
ОСОБА_6 є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: