Справа № 1-210/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2012 року м.Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді –Степури А.А., при секретарі –Грицьковій Я.С., за участю прокурора –Семеняченко Н.О., адвокатів –ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілої –ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого оперуповноваженим СБЗПТЛ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, маючого спеціальне звання старший лейтенант міліції, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.121, ч.2, ч.3 ст.365 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого оперуповноваженим СКР Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,

у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України,-

В С Т А Н О В И В

Крюківським районним судом м.Кременчука розглядається кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2, ч.3 ст.365 КК України та ОСОБА_5 у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що вони, перебуваючи відповідно на посаді помічника оперуповноваженого та оперуповноваженого відділення карного розшуку Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, маючи спеціальні звання, тобто будучи службовими особами - працівниками правоохоронного органу, здійснюючи свої функції представників влади, обов'язки яких регламентовані посадовою інструкцією, у відповідності з якою на них покладено організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі обов'язки, порушуючи вимоги ст.ст. 12-14 Закону України ''Про міліцію", згідно яких:

«- Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

- Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини.

- Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції...

- У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк...”

- Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані тане забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків...

- Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки,... у таких випадках: для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення,... якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі; для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю:

- ОСОБА_6 спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.», якими заборонено безпідставне застосування фізичної сили, не маючи будь-яких підстав дня здійснення насильства над ОСОБА_7, та знаючи і усвідомлюючи вимоги цього Закону, згідно яких основним завданням міліції є забезпечення безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, а діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи та ін. і основним обов'язком міліції є забезпечення безпеки громадян, будучи навчений порядку діяльності органу дізнання при проведенні перевірок по заявам, повідомленням і іншій інформації про злочини та розслідуванні кримінальних справ згідно вимогам кримінально-процесуального законодавства та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», якими зокрема визначені принципи оперативно-розшукової діяльності - законність, дотримання прав і свобод людини та ін.., порушуючи присягу працівника органів внутрішніх справ України завжди суворо дотримуватися Конституції України та чинного законодавства, з високою відповідальністю виконували свій службовий обов‘язок, вимоги статутів і наказів, мужньо і рішуче боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права і свободи громадян, та всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, скоїли ряд умисних злочинів у сфері службової діяльності при наступних обставинах.

19 травня 2007 року близько 1-ї години до співробітників міліції ППС ЛВМ на станції Кременчук звернувся гр. ОСОБА_8 з заявою про крадіжку його мобільного телефону гр. ОСОБА_7 Є.0., поблизу залізничного вокзалу по вул. Першотравневій в м. Кременчуці. Співробітники міліції затримали ОСОБА_9 і на місці затримання вилучили мобільний телефон заявника. Після цього гр. ОСОБА_9 та вилучений мобільний телефон було передано співробітникам БПС Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, які доставили його до Крюковського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області по територіальності для проведення перевірки.

Цього ж числа, перевірку за фактом заволодіння майном ОСОБА_8 в порядку ст. 97 КПК України було доручено проводити співробітникам відділення карного розшуку Крюковського РВ міліції оперуповноваженому карного розшуку ОСОБА_5, який був старшим та помічнику оперуповноваженого карного розшуку ОСОБА_4

До здійснення перевірки дані співробітники міліції приступили 19 травня 2007 року близько 10.00 в своєму службовому кабінеті № 114, який розташований за адресою: вул. І. Приходько, 33 в м Кременчуці.

При проведенні перевірки співробітники міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 провели бесіду з ОСОБА_9 Є О., в ході якої схиляли його до зізнання у пограбуванні ОСОБА_8

Не отримавши від ОСОБА_9 у ході бесіди зізнання у скоєнні пограбування ОСОБА_8, у ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 виник прямий злочинний умисел на застосування насильства до ОСОБА_9, з метою спонукати останнього зізнатись у пограбуванні ОСОБА_8

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4, умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перевищуючи надані йому службові повноваження та владу, хибно усвідомлюючи інтереси служби та діючи всупереч її інтересам, з метою підняття показників своєї службової діяльності щодо розкриття злочинів, в робочий час близько 12 год. 30 хв., в кабінеті № 114 приміщення Крюковського РВ міліції за адресою, вул. І.Приходько, 33 в м. Кременчуці, в порушення вимог зазначеною Закону, шляхом насильства у вигляді нанесення чисельних ударів руками та ногами, а також невстановленим/и/ слідством тупим/и/ предметом/ами/, у різні частини тіла ОСОБА_9 (по верхнім і нижнім кінцівкам, в тулуб, голову і інші частини тіла), спричинили йому тілесні ушкодження.

У зв'язку із злочинними діями співробітника міліції ОСОБА_5, який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4, згідно висновків повторної комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро СМЕ № 268/08 від 25.05.2010 року ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді:

- крововиливу у слизову оболонку нижньої губи справа та зліва,

- синці на правій вушній раковині по передній поверхні,

- синці на внутрішній поверхні правого плеча в верхній третині,

- синці по передній поверхні правого колінного суглобу,

- синці по задній поверхні лівої гомілки в середній третині з садном на його фоні,

- синці на шкірі спини в між лопатковій ділянці,

- садна підборідді зліва,

- садна в ділянці чола майже в центрі,

- крововиливи в м які тканини голови зі сторони кісток черепа в потиличній ділянці справа,

- крововиливи в підшкірно-жирову клітковину спини у між лопатковій ділянці відповідно до вищеописаного синця даної ділянки,

- крововиливи в м'які тканини спини справа та зліва в проекції 10-11 ребер по заднє-паховим лініям,

- крововиливи в м'які тканини правого плеча в середній третині по задній поверхні,

- крововиливи по задній поверхні лівого ліктьового суглобу,

- крововиливи лівого передпліччя в середній третині по задній поверхні,

- крововиливи лівої гомілки відповідно до вище описаного синця,

- крововиливи в нижній третині правої гомілки з переходом на середню третину по зовнішній поверхні,

- синці в лівій тім'яній ділянці голови, на межі лівої тім'яної та потиличної ділянки,

- садна в ділянці нижньої третини лівого стегна по внутрішній поверхні,

- садна верхньої третини лівої гомілки по заднє-внутрішній поверхні,

- садна нижньої третини правої гомілки по внутрішній поверхні,

- садна в ділянці надперенісся,

- крововиливи в м’які тканини голови зі сторони кісток черепа,

- крововиливи в м'язи спини в ділянці верхнього відділу лівої лопатки,

- крововиливи в жирову клітковину верхньої третини лівого стегна по передній поверхні,

- крововиливи в м’язи лівого стегна на межі верхньої та нижньої третини,

- крововиливи в жирову клітковину середньої третини лівого стегна по передній поверхні,

- крововиливи в м'язах лівої підколінної ямки ,-

- крововилив в м'яз на межі нижньої та серединної третини лівої гомілки по зовнішній поверхні,

- крововилив в жирову клітковину лівої гомілки по заднє-внутрішній поверхні на протязі верхньої межі середньої третини до гомілково-ступневого суглобу,

- крововиливи в м'язи правого ліктьового суглобу по задній поверхні,

- крововиливи в ділянку правого надпліччя з переходом на шию.

Ушкодження у вигляді садна передньої поверхні правого колінного суглобу, синців внутрішньої поверхні правого плеча в верхній третині, задньої поверхні лівої гомілки в середній третині з садном на його фоні з крововиливом в м’які тканини, шкіри спини в між лопатковій ділянці з крововиливом в м'які тканини, крововиливів в м’які тканини правого плеча в середній третині по задній поверхні, в м’язи спини в ділянці верхнього відділу лівої лопатки, нижньої третини правої гомілки з переходом на середню третину по зовнішній поверхні мають ознаки тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Інші ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_9 Є,О. мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Вказані дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 досудовим слідством кваліфіковано за ч.2 ст.365 КК України як умисне вчинення службовою особою –працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством стосовно ОСОБА_9, у вигляді заподіяння чисельних тілесних ушкоджень за попередньою змовою між собою, за відсутністю ознак катування.

Не домігшись зізнання від ОСОБА_9 у пограбуванні, оперуповноважений ОСОБА_5 як старший групи віддав розпорядження ОСОБА_4 конвоювати ОСОБА_9 до чергової частини для поміщення до камери затриманих (згідно постанови Крюковського районного суду від 19 травня 2007 року ОСОБА_9 був визнаний винним у скоєнні правопорушення за ознаками ст. 173 КУпАП і підданий адміністративному арешту строком на 5 діб).

ОСОБА_4, виконуючи вказівку ОСОБА_5, почав конвоювати ОСОБА_9 до камери затриманих чергової частини і вивів останнього із кабінету в коридор. Перебуваючи в коридорі поряд з кабінетом №114 у ОСОБА_4 С О. виник прямий злочинний умисел на продовження застосування фізичної сили до ОСОБА_9 з метою спонукати того до зізнання у пограбуванні ОСОБА_8

Продовжуючи свою злочинну діяльність, реалізуючи свій злочинний прямий умисел на перевищення своїх службових повноважень, хибно усвідомлюючи інтереси служби, діючи всупереч інтересам служби з метою підняття показників своєї службової діяльності щодо розкриття злочинів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання. ОСОБА_4 близько 12 год. 40 хв. 19.05.2007 року, перебуваючи в коридорі приміщення райвідділу міліції поблизу кабінету № 114, примушуючи ОСОБА_9 до зізнання у правопорушенні проти ОСОБА_8, наніс останньому декілька ударів руками та невстановленим/ми/ слідством тупим/ми/ предметом/ами/ у бічну поверхню шиї справа, спричинивши тілесні ушкодження, від яких той помер на місці злочину.

Згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро СМЕ № 268/08 від 25.05.2010 року на тілі трупа ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження :

- крововиливи в ділянку м’язів щитовидного хряща справа,

- крововиливи в м'які тканини по заднє-бічній поверхні нижньої третини шиї справа на протязі від 7-го шийного хребця до внутрішнього краю ключиці,

- крововилив та набряк судинно-нервового пучка шиї справа,

- садно в ділянці правого надпліччя з переходом на шию.

Дані тілесні ушкодження слід розглядати в комплексі, оскільки їх виникнення призвело до розвитку загрозливою для організму стану (рефлекторна зупинка серцевої діяльності), які у відповідності до «Правил судово-медичного визнання ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року за №6, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть гр. ОСОБА_9 настала в результаті рефлекторної зупинки серцево-судинної діяльності, яка розвилась внаслідок травматичної дії тупого(их) предмету(ів) на бічну поверхню шиї справа в рефлексогенну ділянку синокаротидного вузла.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 спричинені тяжкі наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило його смерть.

Вказані дії ОСОБА_4 досудовим слідством кваліфіковано за ч.3 ст.365 КК України як умисне вчинення службовою особою –працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством стосовно ОСОБА_9, у вигляді спричинення тяжких тілесні ушкоджень, що спричинили тяжкі наслідки у вигляді смерті ОСОБА_9, за відсутністю ознак катування, а також дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_9, як небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть останнього.

За результатами судового розгляду справи, судом з власної ініціативо постановлено на обговорення питання про виділення та направлення на додаткове розслідування матеріалів кримінальної справи в частині пред*явленого обвинувачення, а саме в частині обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, за фактом умисного вчинення службовою особою –працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством стосовно ОСОБА_9, у вигляді заподіяння чисельних тілесних ушкоджень за попередньою змовою між собою, за відсутністю ознак катування.

Заслухавши думку учасників судового розгляду: прокурора та представника потерпілої, які вважали, що підстав для направлення справи в частині обвинувачення на додаткове розслідування не має, вважають, що вина підсудних доведена і є достатньо доказів для винесення обвинувального висновку та захисників і підсудних у справі, які також вважають, що підстав для направлення справи в частині обвинувачення на додаткове розслідування не має, оскільки вина підсудних не доведена і є всі підстави для винесення виправдувального вироку, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність виділення та направлення на додаткове розслідування матеріалів справи в частині пред*явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачення, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, з підстав неповноти досудового слідства та порушенням досудовим слідством норм КПК України, виходячи з наступного..

Так, у судовому засіданні, як і на досудовому слідстві, вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів підсудний ОСОБА_4 не визнав та показав, що спілкуючись з ОСОБА_9 Є О. він умислу на перевищення влади відносно останнього не мав, так як у нього відсутні мотиви вчиняти дані злочини, оскільки перебуваючи на посаді помічника оперуповноваженого він не мав вказівок щодо підняття показників службової діяльності по розкриттю злочинів. В період часу, коли затриманий ОСОБА_9 перебував в кабінеті №114 ніхто із присутній і він особисто не застосовував до нього будь-яких заходів фізичного впливу. Коли виводив по вказівці ОСОБА_11 затриманого в коридор до чергової частини, то вийшов з кабінету першим, а ОСОБА_9 ще деякий час залишався в кабінеті закінчуючи розмову з ОСОБА_5, і сам факт падіння ОСОБА_9 на підлогу не бачив, так як відійшов від кабінету на певну відстань. Після падіння надавав допомогу ОСОБА_9, лікар швидкої допомоги який прибув по виклику, констатував смерть останнього. З висновками судово-медичних експертиз про насильницьку смерть потерпілого не згоден, вважає, що їх такими, що суперечать одна одній.

У судовому засіданні, як і на досудовому слідстві, вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів підсудний ОСОБА_5 також не визнав та показав, що він дійсно по вказівці керівництва проводив з ОСОБА_9 дізнання, тобто бесіду на предмет його причетності до вчинення злочину відносно ОСОБА_8 ОСОБА_9 разом з матеріалами перевірки йому передав начальник СКР ОСОБА_6 В ході бесіди у його кабінеті ОСОБА_9 своєї вини у пограбуванні заявника не визнавав і пояснив, що він на місці події опинився випадково. В подальшому до нього приєднався і ОСОБА_12, з яким водили затриманого до суду, у зв'язку з розглядом адмінматеріалів. Після суду ОСОБА_9 змінив свої свідчення і заявив, що саме він вчиняв грабіж мобільного телефону. Після бесіди він надав розпорядження ОСОБА_4 доставити затриманого до чергової частини. З кабінету вийшов ОСОБА_4 і за ним ОСОБА_9 Як тільки закрились двері за останнім, то він почув гуркіт і вийшовши в коридор побачив, що на підлозі лежить затриманий, а над ним схилився ОСОБА_4 і наносив удари долонями по щокам. Була викликана швидка допомога, лікар якої констатував смерть ОСОБА_9 Ні він, ні підсудних ОСОБА_4 недозволених методів фізичного впливу до затриманого ОСОБА_9 не застосовували, оскільки було достатньо доказів про його причетність до вчинення злочину відносно ОСОБА_8 Крім того, він знав ОСОБА_9 раніше за місцем проживання, а також про належне відношення до останнього, їх прохав начальник ВКР ОСОБА_6, так як з цього приводу у них була розмова з колишнім першим заступником начальника Крюківського РВ ОСОБА_13

З аналізу всіх медичних досліджень трупу ОСОБА_9, а саме акту судово-медичного дослідження №435 Кременчуцького та Полтавського бюро СМЕ, яким визнано смерть ненасильницькою; висновку судово-медичної експертизи трупу №619 Кіровоградського обласного бюро СМЕ, якою визнано смерть насильницькою та додатково, при дослідженні трупу, виявлено тілесні ушкодження; висновку комісійної судово-медичної експертизи трупу №25-к Черкаського обласного бюро СМЕ, якою визнано смерть ненасильницькою та висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи трупу №268/08 Головного бюро СМЕ МОЗ України, якою, за матеріалами справи, визнано смерть насильницькою, встановлено, що тілесні ушкодження, які лягли в основу обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_4за ч.2 ст.365 КК України, утворились за 24-36 годин до настання смерті ОСОБА_9 (т.1 а.с.27). Даний висновок щодо вказаного проміжку часу, не визнавався необґрунтованим і висновком Головного бюро СМЕ МОЗ України №268/08, який ліг в основу обвинувачення. (т.1 а.с.120-122).

Таким чином, враховуючи показання підсудних, під час досудового слідства, дослідженню підлягав проміжок часу за 24-36 годин до настання смерті ОСОБА_9 19.05.2007 року близько 12.40 год. - 13.00 год.

Відповідно до статті 22 КПК України, «прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого».

Однак, слідчим у порушення вимог ст..22 КПК України, не перевірено можливість завдання цих тілесних ушкоджень у вказаний період при інших обставинах ніж зазначено в обвинувальному висновку, що доводило б чи спростовувало твердження підсудних про непричетність до нанесення цих ушкоджень потерпілому.

При цьому досудове слідство, маючи висновки експертиз щодо періоду часу завдання тілесних ушкоджень, сконцентрувалось на перевірці обставин справи у період затримання ОСОБА_9 працівниками Лінійного відділу міліції станції Кременчук за підозрою вчинення ним злочину відносно ОСОБА_8, близько 01.00 години, 19 травня 2007 року, тобто приблизно за 11 годин до смерті потерпілого.

За таких обставин залишився не дослідженим достатньо значний проміжок часу близько 13-25 годин, за який медичними експертами не виключається можливість завдання тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9

Крім того, під час досудового слідства отримано достатні суперечливі дані щодо наявності чи відсутності тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 у період його перебування в органах внутрішніх справ після затримання.

Так, з огляду на показання свідків ОСОБА_8, працівників ППС лінійного відділу на станції Кременчук ОСОБА_14, ОСОБА_15 та висновку службового розслідування по факту смерті ОСОБА_9 від 01.06.2007 року (т.2 а.с.84-87) до останнього під час затримання співробітниками міліції застосовувані заходи фізичного впливу та спецзасоби (прийоми рукопашного бою та наручники).

Обставини затримання ОСОБА_9 з застосуванням фізичної сили підтвердили і свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які бачили затриманого ОСОБА_9 в черговій кімнаті міліції на станції Кременчук, який сидів на лаві в наручниках і у нього права сторона обличчя була в пилу.

Про наявність тілесних ушкоджень на підборідді у затриманого ОСОБА_9 під час його виведення з камери для затриманих чергової частини Крюківського РВ зранку 19.05.2007 року показав свідок ОСОБА_18 –помічник оперуповноваженого Крюківського РВ, який також пояснив, що у затриманого був вимазаний одяг та розірвані штани. При цьому ОСОБА_9 пояснив, що це трапилось при його затриманні працівниками міліції.

При огляді у судовому засіданні штанів, в яких знаходився ОСОБА_9 під час затримання працівниками міліції ОСОБА_14 та ОСОБА_15 дійсно виявлені плями забруднення та розриву однієї із штанин.

Вказані обставини свідчать про те, що частина виявлених на трупі ОСОБА_9 тілесних ушкоджень могли бути спричинені при затриманні останнього працівниками міліції за підозрою у вчиненні злочину відносно ОСОБА_8

Однак, вказані обставини не були в повній мірі досліджені під час досудового слідства і тілесні ушкодження, які покладені в основу обвинувачення підсудних за ч.2 ст.365 КК України не розмежовані і обставини їх спричинення за можливий проміжок часу практично не досліджені.

За таких обставин, суд вважає обвинувачення ОСОБА_19 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.365 КК України не конкретизованим, як того вимагають положення ст.132 КПК України щодо зазначення в постанові про притягнення обвинуваченого обставин вчинення злочину кожним із обвинувачених. Однак, наслідки зазначених в обвинуваченні дій ОСОБА_19 та ОСОБА_4 та самі дії направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 залишились не дослідженими і відповідно не конкретизованими у пред*явленому ним обвинуваченні.

Крім того, із показань лікарів швидкої допомоги ОСОБА_20 і ОСОБА_21, які оглядали труп ОСОБА_9 та константували його смерть вбачається, що на час огляду трупа видимих тілесних ушкоджень вони не виявили, про що ОСОБА_20 було зроблено відповідний запис в книзі обліку осіб, яким надано медичну допомогу в Крюківському РВ (т.2 а.с. 13-14).

Однак, незважаючи на розбіжності в показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 щодо наявності ушкоджень на обличчі, одязі затриманого його забруднення і пошкодження та показаннях свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_21 щодо відсутності будь-яких тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_9 безпосередньо після смерті, вони під час досудового слідства не досліджували і правова оцінка таким показанням не надавалась. Не знайшли свого вирішення вказані розбіжності і під час судового слідства.

Також, слід наголосити про неповноту досудового слідства і в частині можливого завдання тілесних ушкоджень, які не ввійшли до переліку тих, від яких настала смерть потерпілого, вже після затримання ОСОБА_9 працівниками міліції.

Так, згідно показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та світлокопії сторінки книги обліку осіб доставлених до чергової кімнати міліції»на станції Кременчук (т.2 а.с.2) ОСОБА_9 доставлено до чергової кімнати о 01.25 годині і видано працівникам КМУ ОСОБА_16 та ОСОБА_17 о 01.45 годині 19.05.2007 року.

А до чергової частини Крюківського РВ, із показань ОСОБА_16, ОСОБА_17, працівників Крюківського РВ ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, а також згідно книги обліку осіб, що доставлені до Крюківського РВ КМУ (т.2 а.с.11-12) –затриманого ОСОБА_9 доставлено о 03.45 годині.

Тобто, відстань від станції Кременчук, яка знаходиться на території Крюківського району м.Кременчука до Крюківського РВ, при реальному часі у 10-15 хвилин, автомобіль ППС КМУ долав близько 2 годин. При цьому повністю не з*ясовано де саме перебував весь цей час даний автомобіль і що сталося з затриманим ОСОБА_9

Крім того, з показань працівників чергової частини Крюківського РВ ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 встановлено, що на час перебування ОСОБА_9 в камері для затриманих там перебувало всього 11 чоловік затриманих. Однак, вони всі встановлені не було і їх не допитано в якості свідків.

Хоча, як вбачається з пояснень ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (т.2 а.с.61-62), які перебували в камері для затриманих, на час поміщення до камери ОСОБА_9 (тобто о 03.45 годині) «він виглядав неприродно, вигляд у нього був хворобливий, обличчя було червоним і він тримався за бік».

Незважаючи на вказані пояснення ОСОБА_25 та ОСОБА_26, вони по справі до допитані і дані показання залишились поза увагою досудового слідства.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що з камери для затриманих ОСОБА_9 забирав за вказівкою начальника ВКР ОСОБА_6 –помічник оперуповноваженого ОСОБА_18 При цьому, ОСОБА_9 був доставлених до кабінету ОСОБА_6 №111, де також перебували начальник СКР КМУ ОСОБА_27 та оперуповноважений ОСОБА_28 (з показань ОСОБА_27В.). Вони деякий час спілкувались з ОСОБА_9 також з метою встановлення обставин пограбування ОСОБА_8 і також (як ОСОБА_19 та ОСОБА_4) вимагали від затриманого визнати свою вину у вчиненому. Однак, дані обставини та можливість завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 в цей час, не перевірені досудовим слідством, а ОСОБА_28 допитаний тільки один раз у 2007 році настільки поверхнево, що навіть не висвітлено питання про події, які відбувались у його присутності в кабінеті ОСОБА_6 №111. А у судовому засіданні вказані співробітники послались на плинність часу та слабку пам*ять, що унеможливило реконструювати вказані події під час судового слідства.

При цьому, належних процесуального рішення відносно інших працівників міліції, які спілкувались з ОСОБА_29, затримували чи конвоювали, з приводу можливого завдання тілесних ушкоджень, досудовим слідством прийнято не було.

Враховуючи, що під час досудового слідства не були досліджені обставини про які заявляли підсудні на досудовому слідстві в своє виправдання, про що було відомо слідству, судом це сприймається як неповнота та неправильність досудового слідства, тому судом були застосовані передбачені КПК міри, для усунення цієї неповноти, про які заявляли учасники процесу.

Разом з тим, пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»зазначено, що виклик свідків і допит нових свідків, проведення додаткових і повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку передбаченому в ст..315-1 КПК, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускається тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд надає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства. Клопотань про надання судових доручень на підтвердження обвинувачення чи його спростування стороною обвинувачення та захисту у ході судового слідства не надавались.

В даному випадку, судом проведено дослідження та аналіз тільки тих даних, про які зазначались досудовим слідством у обвинувальному висновку та заявлялись учасниками. Клопотань про надання судових доручень, допит інших осіб, які не були допитані під час досудового слідства, на підтвердження обвинувачення чи його спростування стороною обвинувачення та захисту у ході судового слідства не надавались.

З тих же підстав, а саме неповноти досудового слідства, суд не вбачає можливості для задоволення клопотань захисників та підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про виправдання підсудних і у тому числі за ч.2 ст.365 КК України, оскільки неповнота досудового слідства у тому і виражається, що не підтверджує як непричетність підсудних до скоєного в цій частині пред*явленого обвинувачення так і не доводить їх вину.

Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з огляду на неповноту чи неправильність попереднього слідства, в тому числі у разі суттєвого порушення вимог кримінально-процесуального закону органами дізнання та попереднього слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Неповним признається таке досудове розслідування, у процесі якого залишилися невиявленими істотні обставини справи, що не дозволяє суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію із безсумнівністю дійти до висновку про винність або невинуватість обвинуваченого, форму його провини і зв’язок його дій зі шкідливими наслідками, що настали, а отже, правильно вирішити кримінальну справу.

Таким чином, судом встановлена неповнота судового слідства, усунути яку суд не має можливості в судовому засіданні, а отже матеріали справи за обвинуваченням ОСОБА_19 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.365 КК України необхідно виділити в окреме провадження та повернути на додаткове розслідування, а справу за іншими епізодами обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст.365 та ч.2 ст.121 КК України продовжувати розглядати по суті.

Під час додаткового розслідування слід усунути виявлену судом неповноту досудового слідства, для чого виконати наступні дії:

1. Провести необхідні слідчі та організувати проведення оперативно-розшукових дій з метою встановлення місця знаходження потерпілого ОСОБА_9 за 24-36 години до часу настання смерті близько 13.00 години 19.05.2007 року.

2. При цьому встановити всіх осіб, з якими спілкувався ОСОБА_9 у вказаних період часу та допитати їх на предмет можливого завдання тілесних ушкоджень сторонніми особами чи отримання самостійних ушкоджень ОСОБА_9 у вказаний період.

3. Встановити штатний склад співробітників Крюківського РВ станом на 19.05.2007 року.

4. Шляхом допиту та оперативним шляхом перевірити на причетність до скоєння злочину всіх співробітників Крюківського РВ, Кременчуцького МУ та ЛВ на станції Кременчук.

5. Прийняти процесуальне рішення за результатами перевірки.

6. Встановити всіх осіб, які, згідно книги обліку осіб, що доставлені до Крюківського РВ КМУ, перебували в камерах для затриманих та допитати їх з приводу наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 та можливої причетності до завдання тілесних ушкоджень працівниками чергової частини Крюківського РВ, в тому числі ОСОБА_25 та ОСОБА_26

7. Усунути розбіжності в показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 щодо наявності ушкоджень на обличчі, одязі затриманого його забруднення і пошкодження та показаннях свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_21 щодо відсутності будь-яких тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_9 безпосередньо після смерті

8. Оперативним та слідчим шляхом перевірити обставини за яких патрульний автомобіль ППС КМУ відстань від станції Кременчук до Крюківського РВ долав близько 2 годин. З*ясувати де саме перебував весь цей час даний автомобіль і що відбувалося з затриманим ОСОБА_9

9. Оперативним та слідчим шляхом перевірити обставини за яких ОСОБА_9 перебував в кабінеті ОСОБА_6 №111, де також перебували начальник СКР КМУ ОСОБА_27 та оперуповноважений ОСОБА_28 і можливість їх причетності до завдання тілесних ушкоджень потерпілому.

10. Прийняти відповідне процесуальне рішення за результатами вказаної перевірки.

11. При необхідності виконати інші слідчі та оперативно-розшукові дії, та прийняти рішення про подальшій рух справи, у відповідності до вимог КПК.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 281 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Виділити в окреме провадження матеріали кримінальної справи по епізоду обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.365 КК України по факту умисного вчинення службовою особою –працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством стосовно ОСОБА_9, у вигляді заподіяння чисельних тілесних ушкоджень за попередньою змовою між собою, за відсутністю ознак катування.

Виділені матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по епізоду обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України по факту умисного вчинення службовою особою –працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством стосовно ОСОБА_9, у вигляді заподіяння чисельних тілесних ушкоджень за попередньою змовою між собою, за відсутністю ознак катування - направити прокурору міста Кременчука для організації додаткового розслідування.

На постанову може бути подана апеляція протягом 7 діб до апеляційного суду Полтавської області.

Суддя