Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-2455/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року            м. Олевськ

          Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів, передбачених ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в якому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними та стягнути на її користь з відповідача допомогу за період з 01.04.2011 року по 22.07.2011 року у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Крім того, позивачка просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення недовиплачених коштів. Свої вимоги мотивує тим, що вона разом з дітьми є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживають на радіоактивно забрудненій території і мають право на зазначені пільги.

Позивачка згідно поданої письмової заяви, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області в судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка з дитиною, а саме смт. Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року –відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту позивачки, свідоцтвом про народження, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідкою з місця проживання.

Позивачка отримувала щомісячно в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області з 01 травня 2011 року по 31 жовтня 2011 року допомогу в розмірі 8,40 гривень, тобто отримувала виплати в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що стверджується довідкою Новобілокоровицької селищної ради від 24.11.2011 р. № 3667.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати, яка встановлена на час виплати. Допомога нараховується та виплачується за місцем проживання.

Частиною першою статті 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” мінімальну заробітну плату установлено у розмірі: з 1 серпня 2010 –888 гривень, з 1 жовтня 2010 –907 гривень, з 1 грудня 2010 –922 гривні. Статтею 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” мінімальну заробітну плату установлено у розмірі: з 1 січня 2011 року –941 гривня.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає порядок і розміри допомоги.

Виплата допомоги в меншому розмірі, по постанові КМ України від 26 липня 1996 року №836 є неправомірною, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч.1 ст.40 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 “Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року №936 слідує, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання допомоги в розмірах, зазначених в ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання допомоги як особа, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначена допомога призначається і виплачується управлінням праці та соціального захисту населення.

Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Враховуючи те, що ст. 256 КАС України, не передбачено негайного зобов’язання рішення суду, тому в даній частині позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 100, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 допомоги, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року –протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 40 процентів від мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством щомісячно, за період з 01 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області звільнене від сплати державного мита на підставі п.7 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Олевський районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі винесення резолютивної частини рішення, передбаченої ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

ОСОБА_5